«Філософія тотожності» законів природи і мислення Ф. Шеллінга
Суб’єктивний ідеалізм Фіхте був нездатним пояснити явища природи та суспільного життя, практичної діяльності людини. Спробою його критичного осмислення стала так звана об’єктивно-ідеалістична філософія тотожності, основоположником якої був Ф. Шеллінг (1775—1854 pp.). Цінним у філософії Шеллінга було те, що, виходячи з теорії тотожності, він наполягав на пріоритеті природи щодо вічно існуючого протиріччя «Я і сере-довище», показав діалектичний розвиток єдиної природи й існу-вання єдності живої і неживої природи. Намагаючись узагальни-ти досягнення наукових знань свого часу, Шеллінг вирішував проблему знаходження вихідного начала, яке, на його думку, по-винно бути вищим від суб’єкта, природи і духу, з якого виводи-лось би як перше, так і друге. За таке першоначало Шеллінг при-ймає субстанцію, деякий абсолют, що виступає у вигляді абсолютного розуму, існує одночасно як суб’єкт-об’єкт, як абсо-лютна єдність духовного і природного. Але він не знаходить від-повіді на питання про те, який саме механізм виникнення із абсо-люту конкретних кінцевих речей. Звичайно, Шеллінг висунув плідну ідею про першооснову як принцип вирішення всіх теоре-тичних ускладнень, але він не зміг дати відповіді на багато пи-тань, за розв’язання яких узявся Гегель.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««Філософія тотожності» законів природи і мислення Ф. Шеллінга» з дисципліни «Філософія»
