Об’єктивний ідеалізм Г. Гегеля. Діалектика та принципи історизму. Суперечність між методом та системою
Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель (1770—1831 pp.). Якщо в ці-лому характеризувати філософію Гегеля, то потрібно сказати, що це найвідоміший філософ об’єктивного ідеалізму, який у рамках своєї об’єктивно-ідеалістичної системи глибоко і всебічно розро-бив теорію діалектики. Він зробив спробу побудувати теоретич-ну систему, яка повинна була остаточно вирішити проблему то-тожності мислення і буття. Основні праці: «Наука логіки», «Енциклопедія філософських наук», «Феноменологія духу», «Фі-лософія права», «Філософія історії» та ін. У коло його інтересів входили всі сфери життя — природа, людина, її свобода, законо-мірності суспільного життя, логіка, право тощо. Заслуга Гегеля полягала також у тому, що він весь природний, історичний і духовний світ уперше подав у вигляді процесу, тоб-то у вигляді руху, змін, у перетвореннях, у розвитку. Але цей універсальний процес він відобразив своєрідно — ідеалістично. Гегель вважав, що об’єктивно, незалежно від нас існує абсолют-ний Дух, як самостійна, універсальна, духовна субстанція світу. Цей абсолютний Дух, абсолютна ідея чи розум, постійно розви-ваючись, на певному його етапі породжує, «відпускає з себе своє інше» — природу, яка, в свою чергу, розвиваючись, породжує «суб’єктивний» Дух — людину, мистецтво, релігію і найвищий прояв цього духу — філософію. Обґрунтовуючи ідею розвитку, Гегель сформулював основні закони діалектики, показав діалек-тику процесу пізнання, довів, що істина є процесом. Розробляю-чи філософію історії, Гегель перший підкреслив, що основною проблемою вивчення соціального буття людини є вивчення діа-лектики суб’єктивності побажань кожної окремої людини і об’єктивності, закономірності створюваної людьми системи су- спільних відносин. Гегель критикував розуміння свободи як від-сутність всіляких перепон. Таке розуміння свободи є «свободою порожнечі», говорив він. Гегель підходить до формули свободи як «пізнаної необхідності». Основне протиріччя філософії Гегеля — протиріччя між діа-лектичним методом і метафізичною системою. Непослідовність його діалектики полягає в тому, що вся вона була звернена в ми-нуле і не поширювалась на пояснення сучасного і майбутнього. Гегель скрізь установив абсолютні межі розвитку: в логіці такою межею є абсолютна істина; у природі — людський дух; у філосо-фії права — конституційна монархія; в історії філософії— його власна філософська система. Гегель вважав, що розвиток історії завершується, досягши рі-вня Прусської імперії, після чого історія вже не розвивається в просторі і часі. Відтак, філософія Гегеля була консервативною, вона не давала перспектив для необхідності появи нових форма-цій, і через це класики марксизму назвали її «кінцем німецької класичної філософії».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Об’єктивний ідеалізм Г. Гегеля. Діалектика та принципи історизму. Суперечність між методом та системою» з дисципліни «Філософія»
