Практичне значення заходів щодо підви-щення працездатності випливає із закономірностей її динаміки і зводиться ось до чого: • збільшення фази стійкого стану у фонді робочого часу; • прискорення процесу впрацювання; • віддалення фази розвитку втоми; • забезпечення високої продуктивності праці за нормальних фізіологічних затрат. Комплекс заходів щодо підвищення і збереження працездат-ності працівників на оптимальному рівні реалізується на техніко-організаційному, соціально-економічному, санітарно-гігієнічному, медико-біологічному, психологічному напрямках. Могутнім фактором високої працездатності і продуктивності праці є оптимізація трудових навантажень на основі механізації і автоматизації виробничих процесів, удосконалення технології, скорочення і ліквідації важкої ручної праці. Доведено, що при правильній організації праці на легких роботах спостерігається найбільша тривалість фази стійкого стану, а на важких роботах вона нетривала. Високий рівень працездатності безпосередньо залежить від умов праці, оскільки поліпшення їх супроводжується зменшен-ням енергетичних затрат організму на подолання несприятливого впливу факторів виробничого середовища. Важливим напрямком підвищення працездатності працюю-чих є ритмізація трудових процесів, оптимізація темпу роботи, а також раціоналізація трудових рухів на фізіологічній основі, що сприяє формуванню і закріпленню робочих динамічних сте-реотипів, а отже зменшенню м’язових і вольових зусиль. Ритміч- на робота підвищує функціональні можливості організму, спри-яє його тренованості і забезпечує економізацію енергетичних затрат. Економізація функціональних затрат досягається завдяки стійкій домінанті і автоматизму дій, що виключає зайві рухи, розсію-вання уваги тощо. Особливе значення для підтримання працездатності працівни-ків на високому рівні має раціональний режим праці і відпочинку. Дослідження показують, що впровадження раціонального ре-жиму праці і відпочинку на підприємствах забезпечує підвищен-ня продуктивності праці на 8—10 %, сприяє поліпшенню фізіо-логічного стану працівників (зменшується частота пульсу в процесі роботи, підвищується м’язова витривалість в кінці зміни, покращується координація рухів). Високій працездатності працівників сприяє і раціоналізація робочих місць на основі врахування антропометричних, біомеха-нічних і психофізіологічних вимог, що зумовлює раціональну ро-бочу позу, зменшення статичних навантажень, оптимізацію ро-бочої зони та інформаційних потоків. Висока працездатність забезпечується за рахунок використан-ня факторів естетичного впливу на працюючих. Такими факто-рами є колір, світло, музика. Особливо слід підкреслити значення функціональної музики, яка впливає на емоційну сферу людини, підвищує збудливість і лабільність центральної нервової систе-ми. На початку роботи вона прискорює процес впрацювання, а в кінці робочого дня зменшує суб’єктивне відчуття стомленості. Вплив функціональної музики посилюється, якщо вона поєд-нується з фізичними вправами. Останні підвищують лабільність органів, які безпосередньо беруть участь у виконанні роботи, ак-тивізують роботу органів дихання і кровообігу. Особливе значення в підвищенні працездатності працівників має створення сприятливого соціально-психологічного клімату в організації, високий рівень мотивації праці, ефективна система стимулювання результатів діяльності, рівень життя в цілому і охорона здоров’я населення. Ефективність заходів, спрямованих на підвищення працездат-ності працівників, можна оцінити приростом продуктивності праці, який досягається за рахунок збільшення фази стійкого ста-ну в загальній тривалості робочої зміни:
де Р, Р1 — питома вага (у відсотках) тривалості фази стійкого стану в загальному фонді робочого часу відповідно до і після впровадження заходів, частки одиниці. Приріст продуктивності праці (у відсотках) за рахунок збіль-шення тривалості фази стійкого стану працівника можна обчис-лити також за формулою:
де — тривалість фази стійкого стану до впровадження заходів, год; — тривалість фази зниженої працездатності до впрова-дження заходів, год; — тривалість фази стійкого стану після впровадження за-ходів, год; — тривалість фази зниженої працездатності після впрова-дження заходів, год; , — середній годинний виробіток в період відповідно фази стійкого стану та зниженої працездатності, одиниць. На підприємствах бажано домагатися, щоб питома вага фази стійкого стану становила в першій половині зміни не менш як 75 %, а в другій — 65 % робочого часу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Заходи щодо підвищення працездатності працівників» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
