Важливою умовою проектування раціональних трудових процесів є визначення кількості і структурного складу операцій, з яких він складається, залежно від рівня ме-ханізації, технології, спеціалізації і поділу праці. Проектування і раціоналізація самих трудових операцій полягає не в механіч-ному поєднанні елементарних робочих рухів і дій з метою ско-рочення часу на їх виконання, а в злитті їх в єдину систему за законами виробничої доцільності і рефлекторної саморегуляції. Доведено, що не всяка мінімізація часу на виконання трудових рухів вигідна, оскільки часто призводить до невиправданого збільшення затрат енергії працівника і, зрештою, до зниження ефективності праці. З огляду на це саме раціоналізацію трудо-вих рухів покладено в основу раціоналізації трудових операцій і процесів. У процесі вивчення трудових рухів вирішуються такі основні завдання: • встановлюється доцільність рухів з погляду фізіології, економії затрат часу, відповідності передовим методам і прийомам праці; • виключаються зайві рухи і виявляються можливості сумі-щення окремих рухів у часі; • встановлюється раціональна послідовність рухів та їх коор-динація; • розробляються нормативи трудових рухів. Всякий трудовий рух може бути охарактеризований з меха- нічного, психологічного і фізіологічного боку. З механічного боку рухи характеризуються траєкторією, швидкістю, темпом, силою. Ці показники відзначаються великою варі-ативністю залежно від характеру трудового процесу. Так, траєкторія рухів у складальника точних приладів мінімальна, у коваля — максимальна. Швидкість рухів пальців при тонкому регулюванні становить 0,01 см/с, а швидкість кисті при метанні — 8000 см/с. Відміннос-ті в силі рухів також значні: вантажник розвиває зусилля до 100 кг, а диригент — близько 10 г. З психологічної сторони трудові рухи класифікуються залеж-но від мети, яка досягається в результаті їх виконання. Виокрем-люють такі трудові рухи: • основні — мінімально необхідні для досягнення мети трудо-вої діяльності; • коригуючі — уточнюють основні рухи; • додаткові — не стосуються основного завдання, але необ-хідні в зв’язку з побічними факторами; • аварійні — додаткові, необхідні для ліквідації аварійної си-туації, дуже важливі; • зайві — заважають виконанню перших чотирьох груп рухів; • помилкові — виконуються замість перших чотирьох груп рухів, але не досягають мети. З фізіологічного боку трудовий рух є руховим умовним реф-лексом, а трудова операція як сукупність рухів і дій є системою умовних рефлексів — динамічним робочим стереотипом. Рухова дія — це цілісна сукупність взаємопов’язаних компонентів рухо-вих реакцій, що вимагає динамічних і статичних зусиль. Рухи окремих частин тіла людини характеризуються певними швидкісними параметрами, тобто для кожної групи м’язів є свій оптимум швидкості та величини зусиль, який дає найбільший трудовий ефект. Недовантаження м’язів, як і перевантаження їх, негативно впливає на функціонування рухового апарату людини. Швидкість рухів залежить від силових резервів організму. Найбільші зусил-ля можуть розвивати ноги. М’язова сила, яку людина розвиває у процесі праці, не повинна перевищувати третини максимальних значень. Максимальні зусилля можуть бути лише короткочасни-ми, у разі крайньої потреби. У позі стоячи найбільші зусилля ру-ки розвивають на рівні плеча, а сидячи — на рівні ліктя. Швидкість рухів залежить від протяжності та їх характеру. Так, при протяжності руху в 25 мм час руху становить 0,072 с, при 50 мм — 0,145 с, при 300 мм — 0,108 с. Швидкість рухів залежить також від їх напряму і траєкторії. Швидше виконуються рухи до себе і справа наліво. Швидкість го-ризонтальних рухів більша, ніж вертикальних. Проте дуже короткі вертикальні рухи (5,0—7,5 см) від себе виконуються швидше, ніж горизонтальні до себе. У горизонтальній площині права рука руха-ється швидше проти годинникової стрілки, а ліва — за годиннико-вою стрілкою. Кругові рухи мають в 1,5—2 рази більшу швид-кість, ніж поступальні. Якщо рух виконується однією рукою, то найбільша швидкість досягається за умови його виконання під ку-том 60° до середньої лінії, якщо двома руками — то під кутом 30°. Важливими характеристиками рухів є їх ритм і темп. Під ритмом розуміють закономірне чергування в часі окремих рухів і пауз між ними. Під темпом розуміють кількість робочих рухів за одиницю часу. Ритми скорочення скелетних м’язів і серцевого м’яза тісно пов’язані. Якщо ритми скорочення м’язів рук і ніг збігаються з ритмом дихання і серця, то м’язова робота менш втомлива. Темп рухів неоднаковий для різних ланок рухового апарату. Максимальна частота рухів за хвилину становить для пальців ру-ки 204—406, кисті — 360—431, передпліччя — 190—392, ступ-ні — 300—378, будучи різною у працівників різного віку, темпе-раменту, стану здоров’я і т. ін. Частота трудових рухів становить 30—40 % максимальної. Темп рухів, які людина вибирає як найзручніший у роботі, називається звичним, або природним, темпом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Трудові рухи та принципи їх класифікації» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
