Безумовні та умовні рефлекси. Нижча та вища нервова діяльність
Існують безумовні та умовні рефлекси. Безумовні рефлекси є вродженими і передаються спадково. Вони характеризуються стереотипною формою прояву і забезпечують пристосування організму до постійних умов. Безумовні рефлекси поділяються на прості і складні. До простих належать зіничний, сухожильний, кашлевий і т. ін.; а до складних — харчовий, захи-сний, дослідницький, орієнтувальний тощо. Складні безумовні рефлекси становлять основу життєдіяльності організму. Безумовні рефлекси виникають лише у відповідь на адекватні подразники і мають специфічне рецепторне поле. Центральна ланка рефлекторної дуги безумовного рефлексу знаходиться ни-жче від кори великих півкуль головного мозку. Це означає, що безумовні рефлекси є результатом діяльності підкоркових утво-рень і нижніх відділів центральної нервової системи. Функції підкоркових і нижніх відділів центральної нервової системи, які забезпечують прості стосунки організму із зовніш-нім середовищем та злагоджену діяльність внутрішніх органів, становлять нижчу нервову діяльність. Умовний рефлекс — це реакція організму, яка засвоюється за певних умов у процесі індивідуального розвитку. Біологічна роль умовних рефлексів полягає в розширенні діапазону пристосовних можливостей організму. Умовні рефлекси набуваються, зміню-ються залежно від умов, згасають, якщо потреби в них немає, ви-конують сигнальну (попереджувальну) функцію. Утворення умовних рефлексів є функцією кори головного мо-зку, а умовний рефлекс — одиницею вищої нервової діяльності. Вища нервова діяльність — це об’єднана діяльність кори вели-ких півкуль, підкоркових утворень і нижніх відділів центральної нервової системи, яка забезпечує складні стосунки організму із зовнішнім середовищем. Утворення умовних рефлексів полягає у встановленні функці-онального зв’язку в корі головного мозку між нервовими центра-ми умовного та безумовного подразників. Діяльність кори з утво-рення нових зв’язків виявляється в аналізі і синтезі. Корковий аналіз — це виокремлення інформації, яка закономірно збігаєть-ся з іншими сигналами або діями організму. Корковий синтез — замикання зв’язку між центрами, які відповідають за сприймання різних сигналів або за різні дії організму. Утворення умовних рефлексів можливе: • за наявності двох подразників — безумовного та індиферентного, який має стати умовним; • коли дія умовного подразника починається раніш, ніж безумовного; • за оптимальної сили подразників; • за достатнього рівня збудливості кори; • за багаторазового повторення поєднаної дії подразників. Утворення умовного рефлексу в корі головного мозку супро-воджується встановленням функціонального зв’язку між центра-ми збудження безумовного та умовного подразників. Незважаю-чи на те, що центральна ланка безумовного рефлексу міститься нижче від кори, збудження безумовного рефлексу поширюється в кору головного мозку, у своє коркове представництво. Корковим представництвом називається сукупність кор-кових нейронів, які збуджуються під час стимулювання безумовного рефлексу. Воно є тим анатомічним мостом, за допо- могою якого здійснюється вища нервова діяльність. Основу функціональної взаємодії кори та підкоркових утворень становлять нервові шляхи, які з’єднують коркове представництво з центра-льною ланкою рефлекторної дуги безумовного рефлексу. Між корковим представництвом безумовного рефлексу і цен-тральною ланкою умовного рефлексу, яка міститься в корі, вини-кає функціональний зв’язок, названий тимчасовим. Цей тимча-совий зв’язок є центральною ланкою дуги умовного рефлексу. Розрізняють рухові і вегетативні (серцеві, дихальні) умовні реф-лекси. Умовні рефлекси можуть формуватися також на основі раніше набутих умовних рефлексів. Вони називаються умовними рефлексами вищого порядку і становлять фізіологічну основу на-вчання, формування трудових навичок і умінь. У вищій нервовій діяльності підкоркові та нижні відділи центральної нервової системи виконують важливі функції. По-перше, для кори великих півкуль вони є джерелом інфор-мації щодо змін у зовнішньому та внутрішньому середовищах. Рецептори організму не мають прямого зв’язку з корковими клі-тинами. Нервові імпульси, виникнувши в рецепторах, спочатку надходять до підкоркових утворень, зазнають там фізіологічної переробки і лише після цього поширюються у відповідне коркове представництво. По-друге, безумовні рефлекси створюють у мозку специфічну збудливість, тобто підвищену вибіркову чутливість клітин кори щодо тих чи інших безумовних подразників. Підкоркові утворен-ня і нижні відділи центральної нервової системи створюють і підтримують високий рівень загальної збудливості кори головно-го мозку. Під загальною збудливістю кори розуміють тонус, на-пруження процесу збудження в коркових клітинах. Вона зале-жить від нервових імпульсів, які циркулюють між корковими клітинами, а також між корою і підкорковими утвореннями. Ос-новну роль у підтриманні загальної збудливості кори на високо-му рівні відіграє ретикулярна формація. По-третє, підкоркові утворення і нижні відділи центральної нервової системи є виконавчим відділом у творчій діяльності ко-ри великих півкуль. Кора головного мозку не має прямих шляхів, які з’єднували б її з виконавчими органами, тому роль проміжної ланки між ними виконують підкоркові і нижні відділи мозку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Безумовні та умовні рефлекси. Нижча та вища нервова діяльність» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
