Система джерел права ЄС відрізняється значною своєрідністю. Традиційно в правовій доктрині під джерелами права розуміються форми його вираження. Виділяють три головних різновиди джерел права: нормативно-правові акти, звичаї, судові прецеденти. Така класифікація джерел цілком відповідає і праву ЄС. Однак останнє має безсумнівну специфіку, що породжується особливостями його формування і функціонування. Систему джерел права ЄС утворюють такі її складові елементи: 1) установчі договори; 2) нормативно-правові акти ЄС; 3) загальні принципи права; 4) рішення Суду ЄС; 5) міжнародні договори. Розподіл права ЄС на утворюючі його елементи певною мірою зумовлений природою його джерел. Особлива значимість установчих договорів для створення і функціонування Європейського Союзу послужила підставою для їхнього визначення як джерел первинного права. В свою чергу акти, що видаються на основі й на виконання цих джерел первинного права (регламенти, директиви, рішення, а також прецеденти Суду ЄС), утворюють основні джерела вторинного права ЄС. Право ЄС вирізняється досить високим рівнем пророблення його джерел. Складний, а часом навіть громіздкий і неповороткий механізм підготовки і прийняття нормативно-правових актів деякою мірою компенсується порівняно високою технічною досконалістю більшості актів. Винятково важливу роль у формуванні й еволюції права ЄС грає Суд ЄС. Відповідно рішення Суду, що носять характер прецеденту, істотно впливають на європейську правову систему. Судова практика дозволила уточнити, а в ряді випадків і розширити предметну юрисдикцію Співтовариств, підтвердити принцип верховенства права ЄС і затвердити пряму дію норм права ЄС, незалежно від форм його вираження. Положення і принципи, зафіксовані в рішеннях Суду ЄС, нерідко передують і слугують появі відповідних положень у нормативно-правових актах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Система джерел права Європейського Союзу» з дисципліни «Право Європейського Союзу»
