Статистика
Онлайн всього: 5 Гостей: 5 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
АУТОІМУННІ ЗАХВОРЮВАННЯ
|
| 27.09.2014, 20:32 |
| Якщо аутоімунні процеси спричинюють в організмі порушення структури та функції органів і
тканин, то кінцевим результатом є розвиток аутоімунного захворювання. Захворювання аутоімунної
природи поділяють на органо- та неорганоспецифічні (системні). При органоспецифічних
захворюваннях аутоантитіла індукуються проти одного чи групи компонентів певного органа. До
цієї групи захворювань належать: хвороба Аддісона, перніціозна анемія, тиреоїдит Хашимото,
первинна мікседема (тиреотоксикоз), аутоімунний атрофічний гастрит, інсулінзалежний діабет (тип
І) та ін. При неорганоспецифічних хворобах аутоантитіла реагують з різними тканинами цього або
навіть іншого виду організму. До таких патологічних процесів відносять системний червоний
вовчак, ревматоїдний артрит, дерматоміозит (склеродермію). Так, при СЧВ і ревматоїдному артриті
виявляють аутоантитіла до антигенів багатьох тканин і клітин: сполучної тканини, нирок, серця,
легень. Аутоімунні захворювання супроводжуються типовими клінічними симптомами,
морфологічними ушкодженнями та специфічними імунними проявами. В деяких випадках розвиток
аутоімунного процесу може бути первинним у розвитку захворювання, в інших, особливо при
хронічних довготривалих захворюваннях (наприклад, хронічному пієлонефриті, панкреатиті,
гепатиті, пневмонії, міокардиті та ін.), — вторинним наслідком захворювання, який дуже ускладнює
перебіг хвороби. Морфологічні зміни визначаються або депонуванням у тканинах імунних 75
комплексів з включенням системи комплементу, що спричинює лізис клітин, або запальною
реакцією чи деструкцією тканин під впливом цитотоксичної дії кілерних клітин і макрофагів.
Клітинні та молекулярні механізми запального процесу аналогічні тим, що супроводжують й інші
форми імунної реактивності. За механізмами імунних процесів, залучених у розвиток аутоімунних
патологій, їх можна розподілити на такі групи:
- захворювання, зумовлені патогенною дією аутоантитіл до антигенів клітин або міжклітинного
матриксу;
- захворювання, зумовлені патогенною дією імунних комплексів;
- захворювання, спричинені патогенною дією аутоспецифічних Т-лімфоцитів.
Клітинні механізми аутоімунної відповіді залежать від того, який тип ефекторних Т-клітин
активується. Активація CD8-кілерів призводить до реалізації цитотоксичного механізму
ушкодження, який зумовлює більш локалізований і менш деструктивний тип ушкодження
(наприклад, при інсулінзалежному цукровому діабеті). Активація СD4-хелперів типу І спричинює
розвиток гіперчутливості сповільненого типу. Процеси, які супроводжуються розвитком ГСТ,
мають виражені ознаки ушкодження тканин у результаті активації клітин запалення, передусім
макрофагів. З активністю реакцій клітинного імунітету (IV тип гіперчутливості) пов'язані
захворювання на ревматоїдний артрит, експериментальний аутоімунний енцефаломієліт,
множинний склероз.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 603 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
