Статистика
Онлайн всього: 8 Гостей: 8 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Аутоантитіла при патологіях
|
| 27.09.2014, 17:38 |
| Аутоантитіла виявляють при багатьох синдромах і захворюваннях.
Вони можуть утворюватися до різних аутоантигенів: антигенів клітинної поверхні і клітинних
рецепторів, цитоплазматичних і ядерних антигенів, стромальних позаклітинних речовин,
імуноглобулінів, розчинних антигенів (фосфоліпіди, міозин, протромбін, тромбопластин) та ін.
Підтвердженням патологічної дії антитіл на тканини можуть слугувати експериментальні
дослідження зі штучного перенесення аутоагресії за допомогою сироватки від хворих або при
пасивному надходженні аутоантитіл від вагітної матері до плоду. Зумовлені аутоантитілами
ушкодження виникають у результаті реакції антиген – антитіло та реалізації відомих механізмів
гіперчутливості – цитотоксичного (при гемолітичній анемії та інших аутоімунних ушкодженнях
клітин крові) та імунокомплексного (наприклад, при системному червоному вовчаку). При деяких
захворюваннях спостерігається стимулювальний чи пригнічувальний вплив антитіл. Наприклад, при
тиреотоксикозі (хвороба Грейвса) аутоантитіла до рецепторів стимулюють вироблення тиреоїдних
гормонів, а при перніціозній анемії перешкоджають всмоктуванню вітаміну В 12 , що зумовлює
розвиток анемії.
Дані про взаємозв'язки титрів аутоантитіл з вираженими патологічними змінами суперечні: є дані як
про пряму, так і про зворотну залежність. Оскільки найчастіше виявляють лише не зв'язані
тканинами надлишкові органні чи тканинні аутоантитіла, то навряд чи титри аутоантитіл у
сироватці крові можуть характеризувати динаміку аутоімунного процесу.
При аутоімунних процесах у сироватці крові виявляють повні й неповні аутоантитіла. Серед
типових аутоантитіл є антитіла класів М і G. Останні часто бувають неповні і можуть проникати
крізь плаценту. До них належать неповні гемаглютиніни — протиеритроцитарні антитіла, які
виявляють при гемолітичних анеміях. Існують теплові (оптимум реагування за температури 37 °С) і
холодові (оптимум близько 4 °С) аутоантитіла. При аутоімунних захворюваннях крові та
інфекційних захворюваннях значно частіше і у вищих титрах трапляються холодові
антиеритроцитарні антитіла, що є повними аглютинінами класу М.
Аутоантитіла виявляють у сироватці крові і в тканинах при всіх аутоімунних захворюваннях. Для
типового аутоімунного захворювання системного червоного вовчака (СЧВ) характерні різні
антитіла, які позначають загальним терміном LE-фактор (від лат. Lupus erythema-todes). Вони
взаємодіють з ДНК та іншими структурами ядерних і цитоплазматичних компонентів клітин. При
СЧВ зазвичай уражуються нирки у зв'язку з наявністю аутоантитіл до базальних мембран ниркових
клубочків. LE-фактор виявляють у реакції флуоресценції у вигляді світіння всього ядра, окремих
плям навколо ядра чи лише ядерець. Антиядерні фактори при СЧВ можуть належати до
імуноглобулінів усіх трьох основних класів. У кістковому мозку та в крові виявляють LE-клітини —
фагоцити, що поглинули ушкоджені ядра клітин.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 513 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
