Статистика
Онлайн всього: 10 Гостей: 10 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Пригнічення імунних реакцій
|
| 27.09.2014, 17:28 |
| Для подовження виживання трансплантата велике значення має виявлення ранніх симптомів кризів
відторгнення і своєчасна корекція імуносупресивної терапії. З цієї метою після трансплантації
здійснюється імунологічний моніторинг реципієнта — спостереження за імунною реактивністю.
Найнадійнішим методом діагностики кризу відторгнення трансплантанта нині є тонкоголкова
аспіраційна біопсія. Дослідження біоптату (аспірату) дає змогу спостерігати за процесами, що
відбуваються в самому трансплантаті, ідентифікувати типи клітин імунної системи за їх
поверхневими маркерами (імунофлуоресцентним методом) або за біохімічною (ферментативною)
активністю (гістохімічними методами). Розвиток кризу відторгнення супроводжується клітинною
інфільтрацією трансплантата, при цьому клітинний склад інфільтрату змінюється в динаміці
процесу. Зміна лімфоїдної інфільтрації на макрофагальну і нейтрофільну свідчить про розвиток
незворотного гострого кризу відторгнення.
Для діагностики кризу відторгнення визначають також показники, які є критерієм активації імунної
відповіді: співвідношення лімфоцитів CD4 і CD8 та рівень цитокінів, насамперед ІЛ-2, який, як
відомо, продукується активованими Т-лімфоцитами, є фактором їх росту і стимулює утворення
ЦТЛ. Однак підвищення цих показників у реципієнта не завжди відображає активність імунної
відповіді на трансплантат, оскільки вони підвищуються і під час багатьох захворювань, зокрема
інфекційних.
Дані імунологічного моніторингу реципієнта — критерій для проведення корекції імуносупресивної
терапії та оцінювання її ефективності. Існує два види імуносупресивної терапії —
антигеннеспецифічна та антигенспецифічна імуносупресія.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 571 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
