Статистика
Онлайн всього: 7 Гостей: 7 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Змішана культура лімфоцитів
|
| 27.09.2014, 17:28 |
| Реакція змішаних лімфоцитів широко використовується для
виявлення алоантигенів лімфоцитів. Суміш лімфоцитів донора і реципієнта культивують in vitro
впродовж кількох (від 3 до 5) діб. Якщо лімфоцити донора містять Т-клітини, специфічні до
алоантигенів, експресованих на клітинах реципієнта, то вони будуть активуватися і
розмножуватися. Аналогічно Т-клітини реципієнта реагуватимуть на алоантигени на клітинах
донора. Описаний варіант реакції за двосторонньої гістонесумісності донора і реципієнта називають
двоспрямованою реакцією в ЗКЛ.
Частіше використовують односпрямовану реакцію в ЗКЛ, в яку клітини однієї особини вводять
інтактними, їх називають реагуючими, а клітини іншої особини пригнічують йонізуючим
випромінюванням або мітоміцином С. Оброблені таким способом клітини втрачають здатність
синтезувати ДНК і розмножуватися, зберігаючи здатність стимулювати інші клітини, їх називають
стимулювальними. У разі трансплантації солідних тканин у ЗКЛ пригнічуються клітини донора,
отже, перевіряється реактивність лише клітин реципієнта проти алоантигенів донора. При
трансплантації кісткового мозку реципієнту з пригніченою імунною системою мітогенним
інгібітором обробляють клітини реципієнта і таким чином перевіряють реактивність лише клітин
донора.
За допомогою ЗКЛ можна не лише виявляти алоантигени, а й визначати їх, інкубуючи тест-клітини
з гомозиготними стимулювальними клітинами (лімфоцитами) відомої HLA ІІ-специфічності, які
несуть відомі антигени HLA-DP, HLA-DQ і HLA-DR від гомозиготних за ними донорів. Якщо тест-
клітини не реагують бласттрансформацією і проліферацією на стимулювальні клітини певного типу,
то це свідчить про те, що вони несуть антиген цієї специфічності. Отже, ЗКЛ дає змогу оцінити
сумісність донора і реципієнта без аналізу антигенів HLA та виявити відмінності за антигенами
HLA-DQ, і особливо HLA-DP, які не виявляють серологічними методами в зв'язку зі складністю
отримання діагностичних сироваток до них.
Реакція в ЗКЛ трактується як відповідь in vitro Т-лімфоцитів на алоантигени HLA. В ЗКЛ CD4 Т-
клітини стимулюються антигенами HLA класу II на макрофагах, В-лімфоцитах, ДК і розвивають
проліферативну відповідь, яку оцінюють за включенням 3 Н-тимідину. Реакція ЗКЛ супроводжується
також активацією CD8 Т-клітин антигенами HLA класу І, які диференціюються на ЦТЛ, здатні
вбивати клітини-мішені. Кілерний ефект Т-клітин можна протестувати у пробі
лімфоцитотоксичності in vitro з міченими 51 Сr лімфоцитами-мішенями. Цитотоксичний ефект
генерованих у ЗКЛ Т-кілерів визначають за вивільненням 51 Сr з клітин-мішеней.
ЗКЛ є індикатором ступеня гістосумісності донора і реципієнта. Чим сильніше виражена реакція в
ЗКЛ, тим більша невідповідність між донором і реципієнтом за антигенами HLA, передусім класу II,
яка є найважливішим фактором відторгнення трансплантата. Однак цей метод дає результати тільки
через кілька діб і може використовуватися лише за умови планових операцій. Реакція в ЗКЛ —
основний метод підбору донора для трансплантації кісткового мозку і лімфоїдної тканини.
При пересаджуванні органів (особливо від осіб, що загинули) проводять тканинне типування —
серологічне визначення антигенів HLA за допомогою антисироваток.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 910 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
