Статистика
Онлайн всього: 19 Гостей: 19 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Пряме алорозпізнавання
|
| 27.09.2014, 17:21 |
| Пряме алорозпізнавання (direct allorecognition). У разі прямого алорозпізнавання наївні
алореактивні Т-клітини реципієнта розпізнають безпосередньо алогенні молекули МНС
пересадженого органа, які не ідентичні з власними МНС. Функцію презентації алоантигенів та
активації Т-клітин виконують АПК донора (раніше описані як «лейкоцити-пасажири», що
залишилися в трансплантованому органі), які мають молекули МНС класів І і II та костимуляторні
молекули (мал. 99, а). Завдяки експресії АПК молекул МНС обох класів створюються умови для
активації як CD8 Т-клітин (Т-кілерів), так і CD4 Т-клітин (Т-хелперів). Донорські АПК залишають
трансплантат і мігрують лімфою до реґіонарних лімфовузлів, де активують ті Т-клітини реципієнта,
що несуть рецептори до алогенних молекул МНС трансплантата. Припускають два можливих
механізми розпізнавання Т-клітинами алоантигенів на АПК донора: зв'язування Т-рецептора
безпосередньо з молекулою МНС, з унікальною її структурою або зі структурою, у формуванні якої
бере участь також асоційований з МНС пептид (див. розд. 7) Після активації алореактивні ефекторні
Т-клітини мігрують з кров'ю до трансплантата і безпосередньо атакують його та швидко руйнують
(мал. 100). Про роль донорських АПК у сенсибілізації свідчать експериментальні дослідження, в
яких елімінація АПК обробленням пересаджуваної тканини моноклональними антитілами
призводила до сповільненого відторгнення трансплантата. При цьому умовою відторгнення
трансплантата є наявність у ділянці трансплантації лімфовідтоку.
Необхідність лімфатичного дренажу для сенсибілізації Т-клітин було експериментально доведено в
дослідженнях з використанням природних і штучно створених імунопривілейованих місць.
Імунопривілейованими називають такі анатомічні місця в організмі, в яких пересаджений
алотрансплантат може тривало приживатися, оскільки реакція відторгнення не відбувається
внаслідок відсутності лімфатичного дренажу (передня камера ока, тестикули, мозок та ін.). Серед
них найбільш вивченою є сполучна тканина защічного мішка (дуплікатора слизової, що може
впинатися) золотистого хом'ячка.
Якщо алогенну шкіру пересадити безпосередньо в защічний мішок, то вона приживеться. Якщо
цьому самому реципієнтові пересадити шкіру на поверхню грудної клітки, то обидва трансплантати
відторгнуться за первинним типом. Тканина защічного мішка виконує роль біологічного бар'єра,
перешкоджаючи сенсибілізації реципієнта, що зумовлюється відсутністю в ній лімфатичних судин
(за наявності кровоносних). Утворені (внаслідок сенсибілізації) при пересаджуванні шкіри на
грудну клітку ефекторні фактори проникають через кровоносні судини до локалізованого в тканині
защічного мішка трансплантата і зумовлюють його відторгнення. Аналогічні результати отримані
також при створенні штучних імунопривілейованих місць — виділення у гвінейської свинки (за
допомогою чашки Петрі) шматка шкіри, який з'єднувався з твариною через судинну ніжку («пучок»
кровоносних судин). Пересаджувані на виділений шматок несумісні трансплантати відторгалися
лише після відновлення лімфатичного дренажу. Отже, при пересаджуванні шкіри сенсибілізація
реципієнта здійснюється за участю лімфатичних судин, через які донорські АПК (клітини
Лангерганса) мігрують до реґіонарних лімфовузлів, де презентують алоантигени Т-клітинам
реципієнта. Лімфатичний дренаж має першочергове значення для сенсибілізації реципієнта
антигенами трансплантата шкіри. |
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 488 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
