Статистика
Онлайн всього: 3 Гостей: 3 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
ПРОТИПУХЛИННИЙ ІМУНІТЕТ
|
| 27.09.2014, 17:10 |
| Онкологічні захворювання є серйозною медико-соціальною проблемою в усьому світі, оскільки
вважаються серед хвороб другою (після серцево-судинних захворювань) причиною смертності
населення земної кулі.
Причиною виникнення злоякісних пухлин є соматичні мутації, що виникають під впливом ендо- та
екзогенних канцерогенів: фізичних, хімічних, біологічних. Ріст злоякісних новоутворень
визначається проліферативною активністю пухлинних клітин, а також їх здатністю проникати в
здорові тканини й давати метастази у віддалені органи. Крім того, злоякісні пухлини здатні
виходити з-під імунного контролю хазяїна.
Ідея про роль імунної системи в захисті від пухлин була висловлена ще на початку XX ст. П.
Ерліхом, а згодом розвинена ф. Бернетом у створеній ним у 60-х роках теорії імунного нагляду як
основної фізіологічної функції імунної системи. Ця теорія ґрунтується на постулаті про еволюційне
формування системи імунітету для збереження антигенного гомеостазу шляхом елімінації всіх
генетично чужорідних клітин і передусім трансформованих. Згідно з цією теорією, імунна система,
особливо її Т-клітинна ланка, здебільшого знищує пухлини на стадії бластомного зародка, ще до
появи клінічних проявів, однак має велике значення, як припускав автор, також для затримання
росту пухлин, що розвиваються, і для регресії вже розвинених пухлин.
Для підтвердження ролі імунної системи в захисті від пухлин наводилися факти клінічних та
експериментальних спостережень:
зародки пухлин в органах і тканинах виявляються при патолого-гістологічних дослідженнях у
десятки разів частіше, ніж клінічно визначувані пухлини. Досить часто пухлини, що не
метастазують, інфільтруються лімфоцитами, а лімфатичні вузли, які дренують ділянку їх росту,
зазнають гіперплазії аналогічно тим, що відповідають на антигенне подразнення;
можлива спонтанна регресія пухлин, яка частіше реєструється щодо більш імуногенних пухлин;
злоякісні пухлини частіше виникають у ранньому дитячому віці, коли імунна система ще повністю
не сформувалася, і в похилому віці, коли вона вже ослаблена;
пухлини часто розвиваються в осіб з природженою та індукованою імуносупресією. Пригнічення
імунної реактивності в експериментальних тварин збільшує частоту виникнення пухлин і
прискорює їх ріст.
Асоціація імуносупресії з підвищеною частотою онкозахворювань є основним положенням теорії
імунного нагляду. Воно ґрунтується на результатах спостережень над двома групами хворих з
імуносупресією — реципієнтами чужорідних органів та хворими з природженими імунодефіцитами,
в яких значно підвищена частота виникнення злоякісних пухлин. Проте результати експериментів
на імуносупресованих тваринах показали, що роль імунного нагляду може бути різною при різних
типах пухлин, що підтвердилося також під час аналізу типів пухлин у пацієнтів з тривалою
імуносупресією.
Слід зазначити, що взаємозв'язки між імунною системою і пухлиною та результуючий ефект
визначаються багатьма факторами. Імунна відповідь при злоякісному рості та формування імунітету
до пухлин мають свої особливості.
Створення імунітету, а отже, і ефективність імунного нагляду залежатиме, з одного боку, від того,
чи експресує пухлина чужорідні антигени, що здатні індукувати імунну відповідь з утворенням
ефекторних факторів, а з другого — визначатиметься тим, наскільки ця пухлина чутлива до
цитотоксичної дії цих факторів і чи спроможна вона їх уникати.
Деякі характеристики антигенів пухлин та імунної відповіді на пухлини є фундаментальними для
розуміння протипухлинного імунітету та розвитку стратегій протипухлинної терапії.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 844 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
