Статистика
Онлайн всього: 6 Гостей: 6 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Фактори, що сприяють створенню штучної толерантності
|
| 27.09.2014, 13:31 |
| На формування толерантності до більшості антигенів впливають фактори, які неспецифічно
пригнічують імунітет: сублетальні опромінення йонізуючою радіацією, дренаж грудної лімфатичної
протоки, хіміопрепарати, що мають імунодепресивну дію, наприклад циклоспорин А, циклофосфан,
імуран, метотрексат, а також АЛС. Імунодепресанти вводять разом з антигеном або впродовж
короткого часу після ін'єкцій антигену.
Перитонеальні макрофаги, опромінені in vitro або в організмі донора, а потім сенсибілізовані
антигеном, на відміну від інтактних, не здатні індукувати синтез антитіл. Вважають, що
радіоактивне випромінювання інактивує процесинг антигену макрофагами, що може бути одним із
механізмів його імунопригнічувальної дії. Інше пояснення — це нездатність опромінених
макрофагів експресувати костимуляторні молекули.
Виникнення толерантності до чужорідних антигенів (трансплантатів) після опромінення реципієнта
або дії імунодепресантів пояснюється тим, що ці впливи гальмують процеси проліферації і
диференціювання активованих зрілих лімфоїдних клітин, зумовлюючи загибель клітин, що
проліферують, а незрілі лімфоїдні клітини, що утворюються зі стовбурових кістковомозкових
попередників, за наявності чужорідних антигенів стають толерантними до них.
Значний успіх сучасної трансплантології насамперед пов'язаний з відкриттям імунодепресивних
препаратів, що специфічно пригнічують функцію лише окремих субпопуляцій клітин. Так,
циклоспорин А пригнічує активацію Т-хелперів у відповідь на стимуляцію ІЛ-2 та власне інгібує
продукування ІЛ-2 в організмі.
Отже, індуковану імунну толерантність можна визначити як повне або часткове гальмування
вторинної імунної відповіді на гомологічний антиген або як незавершену імунну відповідь. По суті,
індукована імунна толерантність — це вторинна імунна відповідь, яка виявляється не підвищеною, а
зниженою реакцією організму на повторне введення чужорідного антигену або її повною
відсутністю.
Штучна імунна толерантність індукується:
1) за повторних введень малих доз антигену впродовж тривалого часу;
2) після введення антигену в надлишковій кількості;
3) у разі застосування розчинних антигенів, звільнених від макромолекулярних аґреґатів;
4) якщо антиген дуже повільно деградує і тому довго зберігається у тканинах, зокрема в
центральних лімфоїдних органах;
5) у разі неонатального введення алогенних стовбурових кровотворних клітин.
Механізми індукування толерантності до алогенних клітин і білкових антигенів, очевидно, різні. До
Т-незалежних антигенів небілкової природи, а також до вірусних і бактеріальних корпускулярних
антигенів толерантність майже не формується (не беручи до уваги імунодефіцитні стани).
Штучна толерантність може сформуватися за такими механізмами:
1) клонального ігнорування — коли клітини «не помічають» антиген, введений у невеликій
кількості;
2) клональної делеції — загибелі специфічних клітин під час розпізнавання великої кількості
антигенів;
3) блокування еферентної ланки — наявність розчинного антигену в сироватці, що блокує
рецептори сенсибілізованих лімфоцитів;
4) блокування аферентної ланки — гальмування активації В-клітин надлишком антитіл, пригнічення
макрофагальної реакції;
5) порушення диференціювання стовбурових клітин, яке зумовлене відсутністю загруднинної залози
або створенням стійкого химерного тимуса.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 571 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
