Статистика
Онлайн всього: 4 Гостей: 4 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Міграція СКК
|
| 27.09.2014, 11:49 |
| Важливою особливістю СКК є їх здатність виходити з кісткового мозку в кров,
циркулювати в кров'яному руслі та колонізувати інші відділи кровотворної й лімфоїдної систем
(насамперед тимус) і навіть нелімфоїдні периферичні тканини.
Міграція СКК починається ще під час ембріогенезу. Як уже зазначалося, СКК з'являються спочатку
в жовтковому мішку приблизно через 7,5 доби розвитку ембріона миші. Ці клітини дають початок
першим еритроїдним клітинам та, ймовірно, клітинам судин — ендотеліоцитам. Тому їх ще
називають гемангіобластами. Вони не мають здатності захищати смертельно опромінених дорослих
тварин, очевидно, через відсутність у них хемокінових рецепторів і здатності заселяти кістковий
мозок. Через 9 — 10 діб розвитку в ембріональній печінці з'являються СКК, які, ймовірно,
потрапляють сюди з жовткового мішка. Ці клітини вже набувають здатності захищати опромінених
реципієнтів та мігрувати в кістковий мозок. Аналогічні властивості набувають через 10 діб розвитку
СКК жовткового мішка. На 12-ту добу печінка набуває максимальної гемопоетичної активності.
СКК печінки Мас-1 + відрізняються від СКК кісткового мозку за профілем клітин, на які вони
можуть диференціюватися. Так, тільки в ембріональній печінці утворюються В-клітини
субпопуляції В-1 (CD5 + ) та Vγ3 і Vγ4 Т-клітини. Крім того, з печінки виходять CD3 – CD4 + , що
експресують інтегрин а4β7. Вважають, що такі клітини є напівстовбуровими клітинами, які дають
початок антигенпрезентувальним ДК (таким як клітини Лангерганса), НК-клітинам і, можливо,
ФДК. На 16— 17-ту добу розвитку СКК з печінки починають заселяти кістковий мозок. Отже,
завдяки міграції ембріональних СКК забезпечується поетапне заселення різних гемопоетичних
органів.
Певна частина СКК постійно циркулює з кров'ю і в дорослих мишей. Цей показник у мишей
становить 0,3 % загальної кількості (3,3 • 10 3 ) СКК в організмі. Концентрація СКК в крові ембріонів
перевищує в кілька разів їхній уміст у дорослих, а максимальний рівень реєструється у пізній
пренатальний і ранній постнатальний період. У процесі старіння мишей інтенсивність міграції СКК
знижується.
У крові людини також спостерігається висока концентрація СКК в пренатальний період, тому
клітини пуповинної крові можна використовувати як гемопоетичні клітини замість кісткового мозку
при трансплантаціях. Очевидно, в перспективі будуть проводити кріоконсервацію пуповинної крові
кожного народженого малюка, що дасть можливість (у разі потреби) проводити аутотрансплантацію
власної гемопоетично активної тканини.
Ендотеліальні клітини кісткового мозку завжди експресують молекули адгезії VCAM-1, інтегрин
VLA-4, L-селектин тощо, що зумовлює хомінг («повернення додому») СКК, що мігрують. Крім
того, СКК експресують хемокіновий рецептор CXCR4 і селективно відповідають на ліганд SDF-1α
що експресується ендотеліоцитами кістко вого мозку.
Переконливі докази здатності СКК ді міграції були отримані (Р. В. Петров P. M. Хаїтов) в
експериментах на з'єднаних у парабіоз (целіарний анастомоз) сингенних мишах (лінії СВА/Н), що
різнилися за хромосомним маркером Т6Т6 Одного із партнерів по парабіозу до операції
опромінювали тотально, а іншому (з маркером) екранували задні кінцівки. У селезінці тотально
опроміненого парабіонта всі ендогенні КУОс несли хромосомний маркер, що свідчить про міграції
їх з екранованого кісткового мозку. Автори встановили, що міграція і рециркуляція СКК на рівні
організму контролюється ендогенними глюкокортикоїдами (гормонами надниркових залоз).
Вважають, що фізіологічні концентрації цих гормонів вірогідно спричинюють стримувальний вплив
на міграцію СКК, а підвищення їх рівня, наприклад унаслідок інтенсивної дії різних стресових
факторів, супроводжується зменшенням кількості СКК в циркуляції.
Міграція й рециркуляція СКК є важливим етапом імуногенезу. Імунізація антигенами і вакцинами
значно інтенсифікує ці процеси. Після введення поліцукридних антигенів кількість СКК, що
рециркулюють, збільшується в десятки разів. Процеси запалення і різні цитокіни та значні втрати
крові стимулюють міграцію та рециркуляцію СКК.
Фізіологічна роль міграції СКК, крім міграції в тимус, залишається невідомою. Одним із можливих
пояснень міграції є потреба в перерозподілі гемопоетичної тканини між комірками кісткового
мозку. Завдяки міграції СКК можуть потрапляти в різні комірки, що підтримує баланс кровотворної
тканини в різних ділянках кісткового мозку. Припускають, що СКК можуть потрапляти в різні
органи нелімфоїдної природи і диференціюватися на клітини цих органів. Так, in vitro показана
можливість диференціювання СКК на нервові клітини, гепатоцити, серцеві й скелетні м'язи тощо.
Таке диференціювання СКК називають трансдиференціюванням. Чи має місце фізіологічне
трансдиференціювання in vivo, поки що залишається предметом дискусій, але, як припускають, таке
диференціювання може відбуватися у разі травм чи ураження периферичних тканин. Можливо, саме
з цим пов'язаний підвищений рівень рециркуляції СКК під час запалення. Відомо, що під час
запалення збільшується вихід з кісткового мозку в кров нейтрофілів, які частково розщеплюють
позаклітинний матрикс на судинах, залишаючи «дірки» для виходу інших клітин. Показано, що
інгібітори еластази нейтрофілів блокують підвищення рівня рециркуляції СКК під час запалення.
Нині інтенсивно вивчається можливість використання СКК для відновлення ушкоджених тканин за
різних патологічних станів, зокрема при інфаркті міокарда.
Отже, завдяки міграції й рециркуляції СКК та заселенню ними лімфоїдних органів, насамперед
тимуса, де здійснюється їх диференціювання, в організмі підтримується гомеостаз гемопоетичної
системи.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 644 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
