Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Збільшення афінності рецепторів
|
| 27.09.2014, 11:43 |
| Майже 40 років минуло з того часу, коли Eisen та Siskind
уперше повідомили про феномен дозрівання афінності імунних рецепторів, який можна розглядати,
по-перше, як збільшення афінності рецепторів В-клітин під час перебігу імунної відповіді і, по-
друге, як збільшену афінність рецепторів клітин пам'яті порівняно з середньою афінністю
ефекторних клітин, що брали участь у первинній імунній відповіді.
Виявилося, що процеси дозрівання афінності відбуваються під час утворення плазматичних клітин
та клітин пам'яті у зародкових центрах. Основою цього явища є два процеси — соматичний
гіпермутагенез і відбір, які відбуваються у різних зонах лімфоїдного фолікула зародкового центру.
У темній зоні центробласти активно проліферують, при цьому в їхніх V-генах активуються процеси
соматичного гіпермутагенезу. Частота соматичних гіпермутацій досягає 2 %, що на 6 — 8 порядків
вище, ніж частота спонтанного соматичного мутагенезу. Гіпермутації відбуваються переважно в
гіперваріабельних ділянках, що кодують CDR-райони антитіл. Унаслідок цих процесів можуть
з'являтися В-клітини, які мають як підвищену, так і знижену афінність до антигену.
Наступний процес — відбір утворених центробластів за здатністю зв'язувати антиген. Відбір
відбувається на ФДК, розміщених у світлій зоні зародкового центру. Центробласти стають
центроцитами і намагаються зв'язати антиген, фіксований на поверхні ФДК. Після зв'язування з
антигеном В-клітини отримують від ФДК «дозвіл» на виживання, який полягає у збільшенні в
клітинах антиапоптичного фактора bcl-2. Вважають, що сиґнал для виживання В-клітина отримує
від корецептора CD21, який зв'язується з певним лігандом на поверхні ФДК. У міру розвитку
імунної відповіді кількість В-клітин у зародковому центрі збільшується, а отже, між центроцитами
виникає конкуренція за зв'язування з антигеном. Тілльки ті В-клітини, що мають найбільшу
афінність рецепторів до антигену, зможуть зв'язатися з поверхнею ФДК і продовжити
диференціювання на плазмобласти, а всі інші В-клітини гинуть унаслідок апоптозу або
повертаються для подальшого розмноження в темну зону, де накопичують нові мутації в активних
центрах своїх рецепторів. Плазмобласти, які мають підвищений рівень експресії bcl-2, емігрують з
вторинного лімфоїдного фолікула, заселяють місця в лімфоїдній тканині, в яких вони
диференціюються на плазмоцити. |
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 466 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
