Статистика
Онлайн всього: 6 Гостей: 6 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Екзогенне походження антигенів
|
| 27.09.2014, 11:24 |
| Проникнення антигенів ззовні до внутрішнього середовища
макроорганізму може бути двох типів: «примусовим» та фізіологічним.
«Примусове» проникнення антигенів супроводжується порушенням цілісності зовнішніх покривів
організму (шкіри і слизових), яке може бути наслідком травм, опіків, порізів тощо, а також
парентерального введення вакцинних препаратів або імунізації тварин в експерименті. Іноді деякі комахи також здатні сприяти «примусовому» введенню (внаслідок укусів) антигенів патогенних
мікробів в організм хазяїна.
Однак антигени проникають до внутрішнього середовища організму і без руйнування поверхні
епітелію. Це фізіологічне проникнення антигенів є найцікавішим і ще недостатньо вивчене.
Джерелом антигенів можуть бути компоненти їжі та представники нормальної мікрофлори.
З'ясувалося, що в організмі є «ворота» для постійного проникнення антигену в організм — так звані
М-клітини — різновид епітеліальних клітин слизових оболонок (див. розд. 1). У разі небажаного
збігу обставин ці самі ворота для антигену можуть стати «воротами інфекції», але в нормі вони
виконують дуже важливу функцію — сприяють стимуляції імунної системи.
Найбільше М-клітин у тонкій кишці (в ділянках розміщення пейєрових бляшок), де вони
локалізуються між ентероцитами — клітинами, що поглинають розщеплені низькомолекулярні
компоненти їжі. Конститутивною функцією М-клітин є транспортуання корпускулярних антигенів
(бактерій, вірусів, яєць гельмінтів тощо) з просвіту кишок до внутрішнього середовища організму.
Отже, імунна система сама себе постійно імунізує незначними дозами всіх антигенів, які потенційно
можуть бути небезпечними для організму. Відбувається «природна вакцинація» організму.
Під час імунізації тварин було з'ясовано, що найсильнішу імунну відповідь на антиген можна
очікувати після його введення з ад'ювантом під шкіру або в шкіру, імунізація внутрішньом'язова або
внутрішньочеревна також достатньо ефективна, а от введення антигену безпосередньо в кров іноді
може призводити навіть до специфічної супресії імунної відповіді на цей самий антиген. Крім того,
інтраназальне та пероральне введення антигенів, як правило, супроводжується формуванням
толерантності, але в деяких випадках може зумовити імунну відповідь (переважно — синтез IgA).
Основою цих явищ є розпізнавання антигену різними типами АПК і відповідь різних лімфоїдних
органів на потрапляння антигену різними шляхами. Після потрапляння антигену через шкіру, як
правило, імунна відповідь розвивається в реґіонарних лімфовузлах, куди антиген зі шкіри
доставляють КЛ. У разі потрапляння антигену через слизові імунна відповідь може розвиватися
безпосередньо в лімфоїдній тканині слизових оболонок або в реґіонарних (мезентеріальних)
лімфовузлах. Потрапляння антигену в кров під час генералізованої інфекції, бактеріемії або
токсинемії супроводжується залученням до імунної відповіді селезінки і за потреби — інших
вторинних лімфоїдних органів та утворів.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 518 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
