Статистика
Онлайн всього: 7 Гостей: 7 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Клітини пам'яті
|
| 27.09.2014, 11:22 |
| Більшість ефекторних клітин гинуть через кілька діб після активації і
фагоцитуються макрофагоподібними клітинами селезінки та печінки, але невелика частина виживає
і стає клітинами пам'яті. Загибель ефекторних клітин після звільнення організму від антигену має
велике біологічне значення, оскільки запобігає гіпертрофії лімфоїдної тканини і створює умови для
відповіді наївних клітин на нові антигени. В-клітини пам'яті утворюються лише з тих В-клітин, які
пройшли переключення ізотипу антитіл і процеси дозрівання афінності рецепторів. Саме тому
вторинна імунна відповідь завжди більш специфічна, ніж первинна, і зумовлюється переважно
антитілами класу G.
Вважають, що персистенція в організмі антигену, адсорбованого на поверхні ФДК, відіграє важливу
роль у підтриманні життєздатності В-клітин пам'яті. Показано, що у видаленні активованих CD8 Т-
клітин з організму головну роль відіграє ІНФ-γ, оскільки у мишей із дефіцитом інтерферону
спостерігається дуже повільна елімінація ефекторних ЦТЛ. У видаленні ефекторних CD4 Т-клітин
головну роль, ймовірно, відіграє Fas-залежний апоптоз, хоча гіперплазія популяції CD4 Т-клітин
спостерігається також у мишей, дефіцитних за генами CTLA-4, ІЛ-2, ТФР-β тощо.
На відміну від В-клітин у Т-клітинах соматичні гіпермутації не відбуваються Однак рецептори до
антигену у Т-клітин пам'яті відрізняються від рецепторів Т-клітин, які беруть участь у первинній
імунній відповіді, більшою афінністю. Можливо існують механізми, які контролюють відбір у
клітини пам'яті саме тих клітин, що мають найбільшу афінність рецепторів.
Клітини пам'яті змінюють експресію певних маркерів, а саме, мають низький рівень експресії
CD62L і CD45RA/B/C, але високий рівень CD45R0. Для ідентифікації клітин пам'яті мишей
найчастіше застосовують маркери CD44, Ly6C та CD122. Хоча клітини пам'яті характеризуються
високою гетерогенністю поверхневих маркерів: одні з них можуть нагадувати ефекторні клітини, а
інші — наївні. Існують дві субпопуляції Т-клітин пам'яті, які відповідно зумовлюють центральну і
периферичну імунну пам'ять. Клітини центральної пам'яті (центральні Т-клітини пам'яті)
перебувають у неактивованому стані, мають високий рівень експресії хемокінового рецептора
CCR7, який зумовлює їхню міграцію у лімфатичні вузли. За експресією цитокінів ці клітини не
поділяють на Тх1 і Тх2. Клітини центральної пам'яті повільно реагують на проникнення антигену,
але все-таки набагато швидше за наївні Т-клітини. Вони мають високий рівень експресії мРНК і під
час активації діляться через короткий проміжок часу. Вважають, що клітини центральної пам'яті
перебувають у стадії G1 клітинного циклу, тобто у стані «передпорогової» активації.
Клітини периферичної пам'яті (ефекторні Т-клітини пам'яті) перебувають у більш активованому
стані, ніж клітини центральної пам'яті, діляться кожні 1 — 3 тижні, мають низький рівень експресії 46
рецептора CCR7, завдяки чому вони покидають лімфатичні вузли і потрапляють у селезінку та
нелімфоїдну тканину на периферії. Лише клітини периферичної пам'яті можуть поляризуватися за
цитокіновим профілем, експресують активаційні маркери CD69 та CD25 і можуть безпосередньо
виконувати ефекторні функції. Наприклад, CD8T-клітини пам'яті мають цитотоксичну активність і
можуть вбивати клітини-мішені. Можливо, що клітини периферичної пам'яті першими реагують на
повторне проникнення антигену в організм і забезпечують першу «лінію оборони» за повторної
інфекції.
Для підтримання життя Т-клітинам пам'яті, на відміну від В-клітин пам'яті, очевидно, не потрібний
постійний контакт з антигеном. Так, Т-клітини пам'яті живуть тривалий час при перенесенні
сингенним мишам, у яких зруйновано гени МНС. Навіть існує гіпотеза, що виведення антигену з
організму є сигналом, що призводить до перетворення активованих Т-клітин, які перебувають на
певній стадії диференціювання, на Т-клітини пам'яті. Причому саме стадія диференціювання Т-
клітини визначає її майбутню належність до певної популяції клітин пам'яті: клітини периферичної
пам'яті утворюються з клітин, близьких до термінальної стадії диференціювання, а клітини
центральної пам'яті — зі слабкодиференційованих Т-клітин.
Слід зазначити, що кількість Т-клітин пам'яті залишається майже незмінною впродовж усього життя
організму, незважаючи на кількість імунізацій. Одним з найважливіших факторів, що визначають
кількість класичних CD44/CD122 Т-клітин пам'яті, є наявність ІЛ-15 і, можливо, деяких інших
цитокінів (ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-7, ІЛ-9). Саме маркер CD 122 Т-клітин пам'яті є β-ланцюгом рецептора до
ІЛ-2, який входить також до складу ряду інших рецепторів, зокрема рецептора до ІЛ-15 та інших
цитокінів. Показано, що у генетично модифікованих мишей, які експресують надлишок ІЛ-15 чи ІЛ-
7, утворюється більше Т-клітин пам'яті, ніж у нормальних мишей. Ймовірно, гомеостаз популяції
клітин пам'яті залежить від функціонального балансу кількох цитокінів.
Механізм, який зумовлює виживання CD4 та CD8T-клітин пам'яті, дещо відрізняється, оскільки
головну роль у запобіганні апоптозу в CD8T-клітин відіграє білок Всl-2, а у CD4 — білок Всl- X L .
Тому, можливо, для підтримання життєздатності CD4 і CD8T-клітин пам'яті потрібна дія різних
цитокінів.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 602 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
