ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Матеріали для курсової

Головна » Матеріал » Медицина » Імунологія

ІНТЕРФЕРОНИ
27.09.2014, 10:01
Інтерферони (ІФН) — велика група біологічно активних білків (глікопротеїнів), які синтезуються різними клітинами макроорганізму в процесі активації вірусами, бактеріями, мітогенами. Вперше ІФНи було виявлено під час вивчення вірусної інтерференції, зумовленої, як виявилося пізніше, ІФНами. Інформація про структуру молекул ІФН-α і ІФН-β людини (ІФНи І типу) — закодована в клітинному геномі в 9-й, а ІФН-γ (ІФНи II типу) — у 12-й хромосомі. У мишей гени ІФН- α і ІФН-β знаходяться в 4-й, а ген ІФН-γ — у 10-й хромосомі. Нині відомо понад 20 різновидів ІФНів, які за структурою, біологічними властивостями і місцем утворення об'єднані в 3 види (α, β γ): ІФН-α синтезується лейкоцитами під дією вірусів і називається ще лейкоцитарним; ІФН-β синтезується фібробластами та іншими соматичними клітинами під дією вірусів, і його ще називають фібробластним, ІФН-γ, або імунний, або ІФН II типу, синтезується сенсибілізованими активованими Тх1, цитотоксичними Т-лімфоцитами та НК. ІФН-α та ІФН-β — білки з молекулярною масою 20 — 40 кД, які мають високу стійкість до рН, осаджуються насиченим розчином сульфату амонію, α- та β-ІФНи на 40 — 50 % гомологічні і зв'язуються спільними для них рецепторами. γ-ІФН термолабільний і не витримує рН = 2. ІФНи мають видову специфічність. Рецептори до ІФН-α та ІФН-β виявляються на більшості клітин організму і відрізняються від рецепторів до ІФН-γ (CD119), які виявляються переважно на моноцитах, макрофагах, ендотеліальних клітинах. ІФНи і за складом, і за біологічною активністю відрізняються від антитіл — дія їх неспецифічна. Вони мають видову специфічність, діють в основному на внутрішньоклітинні процеси і мають широкий спектр захисних реакцій. Вони можуть перешкоджати розмноженню вірусів, гальмувати розвиток бактеріальних інфекцій, підвищувати активність багатьох ланок неспецифічної резистентності та специфічних реакцій. Противірусна активність зумовлена не прямою дією ІФНів, а дією їх на клітини. Під час вірусної інфекції інфіковані клітини виділяють у позаклітинний простір ІФН, який зв'язується з відповідними рецепторами незаражених клітин і проникає в них. Під впливом ІФНів у клітинах синтезується 2,5-олігоаденілатсинтетаза, що активує латентну ендорибонуклеазу, яка руйнує вірусну РНК. Крім цього, ІФНи активують серинтреонінову протеїназу, яка фосфорилює фактор ініціації білкового синтезу eTF2, що і зумовлює пригнічення реплікації вірусу. Особливо важливу роль відіграє ІФН-γ у формуванні захисних реакцій при запаленні. Він різко підвищує активність фагоцитів, природних кілерів, активує ендотеліальні клітини і цим самим сприяє прискоренню міграції лейкоцитів у зону запалення. При онкозахворюваннях ІФНи можуть інгібувати пухлинний ріст прямою блокадою проліферації пухлинних клітин, лізувати пухлинні клітини, активувати онкоцидну активність природних кілерів та макрофагів шляхом імуномодуляції. ІФН-α і ІФН-β чинять цитостатичну дію на пухлинні клітини в усіх фазах клітинного циклу, меншою мірою вони виявляють цитотоксичну дію. ІФН-γ цитотоксично діє у фазі G1 клітинного циклу. Слід зазначити, що сумісна протипухлинна дія α-, β- і γ-ІФН ефективніша, ніж одного з них. Так, з 6 видів пухлин ІФН-α інгібує 2, а ІФН-β — 4; за сумісного введення ІФН-α і ІФН-β пригнічується ріст усіх шести видів пухлин та гальмується ріст трьох типів клітин пухлин легень, які нечутливі до окремо взятих ІФНів. У разі зниження рівня ІФНів під час різних патологічних процесів введення препаратів ІФНу призводить до нормалізації ІФНогенезу. ІФНи мають широкий спектр імуномодуляційної дії під час різних патологічних процесів, що спричинюють порушення функціонування різних ланок захисних систем. Основні з них — рекрутування ефекторних клітин шляхом модуляції процесів їх диференціювання, дозрівання й проліферації; активація ефекторних клітин — макрофагів, моноцитів, природних кілерів; збільшення експресії антигенів, насамперед антигенів МНС, які підвищують ефективність імунного розпізнавання. ІФНи захищають нормальні фібробласти від дії природних кілерів, але не захищають інфіковані вірусами клітини. Слід мати на увазі, що останнім часом отримано багато форм рекомбінантних ІФНів, які знайшли широке застосування в профілактиці та лікуванні вірусних і бактеріальних інфекцій, а також при онкозахворюваннях та деяких видах імунодефіциту.
Категорія: Імунологія | Додав: koljan
Переглядів: 513 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП