Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Інтерлейкін 5 (ІЛ-5)
|
| 26.09.2014, 21:02 |
| Уперше ІЛ-5 описано в 1982 р. Його колишні назви – «фактор росту В-клітин
II», «фактор диференціювання В-лімфоцитів», «фактор диференціювання еозинофілів», «фактор, що
замінює Т-клітини». Це глікопротеїн, гомодимер, значно гліколізований, має ділянки
глікозилювання, молекулярна маса зрілого ІЛ-5 становить 45 — 60 кД, білкового компонента —
22,5 кД, складається з 115 амінокислотних залишків. Ген ІЛ-5 розміщений в одному кластері з
генами ІЛ-3, ІЛ-4 і ГМ-КСФ у 5-й хромосомі людини. Гомологія між ІЛ-5 людини й миші становить
70 %.
Клітинами — продуцентами ІЛ-5 є стимульовані мітогенами або антигенами лімфоцити. Експресія
гена ІЛ-5, а також його секреція виявляються запізно — після взаємодії клітини з активаторами,
максимум спостерігається через 3 доби. Клітини, які перебувають у спокої, не експресують ген ІЛ-5
і не синтезують ІЛ-5.
Рецептор для ІЛ-5 (ІЛ-5Р) складається з α- і β-субодиниць. Цитокінспецифічна α-субодиниця
(CD125) складається з 400 амінокислотних залишків з молекулярною масою 60 кД, може
зв'язуватися самостійно з ІЛ-5, однак у сукупності з β-субодиницею ефективність зв'язування ІЛ-5
зростає. Сигналіндукувальна β-субодиниця з молекулярною масою 120 кД складається з 881
амінокислотного залишку, є спільною для рецепторів до ІЛ-3, ІЛ-5, ГМ-КСФ. Обидві субодиниці
належать до суперродини цитокінових рецепторів першого типу. Трапляється розчинна форма
рецептора до ІЛ-5. Відомі високо- і низькоафінні рецептори, число яких різко зростає після
активації клітин. Клітинами-мішенями для ІЛ-5 є В-лімфоцити, еозинофіли, цитотоксичні Т-
лімфоцити, базофіли, попередники еозинофільного, гранулоцитарного і моноцитарного рядів
кровотворення.
ІЛ-5 сприяє диференціюванню В-лімфоцитів у плазматичні клітини, які в основному синтезують
IgM. ІЛ-5 збільшує утворення IgА і меншою мірою — IgМ, IgG1, IgE. У результаті активації росту і
диференціювання попередників еозинофілів, а також активації зрілих еозинофілів ІЛ-5 виявляє
протиґельмінтну активність. ІЛ-5 може блокувати у еозинофілів антиген, який відповідає за
апоптозну активність (CD95), а також індукувати утворення цитотоксичних Т-лімфоцитів, особливо
за сумісної дії з ІЛ-2.
Тестування — оцінка здатності індукувати диференціювання еозинофілів або за підсиленням
проліферації ІЛ-5-залежних ліній клітин мишей (BCL1), або людини (TF1). |
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 448 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
