Статистика
Онлайн всього: 8 Гостей: 8 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
МАКРОМОЛЕКУЛЯРНІСТЬ
|
| 21.09.2014, 05:58 |
| Антигени — це, як правило, високомолекулярні речовини, молекулярна маса яких становить
десятки і сотні тисяч дальтон. Для речовин одного
класу між розмірами молекули та її антигенними
властивостями існує пряма залежність. Декстрани з
молекулярною масою менш як 100 000 не антигенні.
Так, декстран, який продукує Leuconostoc
mesenteroides, з молекулярною масою 70 000 не
виявляє мітогенної активності щодо клітин селезінки
сенсибілізованих мишей. Мітогенна дія декстранів
зростає прямо пропорційно логарифму їх
молекулярної маси.
Антигенні властивості притаманні білковим
речовинам з молекулярною масою, як правило,
вищою за 10 000, і з її збільшенням антигенність
білків підвищується. У прямій залежності від
молекулярної маси антигенної речовини перебуває її
валентність (табл. 15), однак ця закономірність не
абсолютна. Валентність антигену — це кількість
детермінант на молекулі антигену або, точніше,
кількість молекул антитіл, які можуть з нею
сполучатися. Антигенність речовин залежить від
складності їхніх молекул та кількості детермінантних груп. На тій самій молекулі одночасно може
бути велика кількість детермінант, а тому антигенність речовин залежить не лише від нижнього, а й
від верхнього рівня кількості детермінант. У разі перевищення оптимальної кількості детермінант,
приєднаних до молекули носія, антигенність кон'югованих антигенів зменшується.
Високозаміщені кон'югати, а також природні високомолекулярні антигенні речовини залежно від
дози можуть індукувати не лише імунну відповідь, а й толерантність. У мишей високополімерний
Vi-антиген у дозі 1 мкг індукує синтез антитіл, а в дозі 10 мкг — часткову толерантність. Полімерні
білки сироватки з осаду, що утворюється під час ультрацентрифугування, також мають значно
більшу антигенність, ніж їхні мономерні форми, які можуть впливати й толерогенно. Пептиди, що є
фрагментами високоантигенної речовини флагеліну, з молекулярними масами 4000 і менше взагалі
не стимулюють синтез антитіл.
На індукцію синтезу антитіл впливає також агрегатний стан антигенів: розчинні антигени
стимулюють менш інтенсивну імунну відповідь, ніж агреговані. Антигенність мономерних білків
підвищується при їх агрегації нагріванням, під дією глутаральдегіду та в разі їх ковалентного
сполучення хімічними містками. Гемоціанін, олігомерний білок крові молюсків, у слабколужному
середовищі розщеплюється на мономери, які мають ту саму специфічність, що й вихідна форма, але
значно меншу антигенність. Мономерний флагелін, що утворюється внаслідок дисоціації молекули
при низьких значеннях рН, менш антигенний порівняно з полімеризованим флагеліном. Однак ще
більш антигенні нативні джгутики, що складаються з великих полімерів флагеліну. Джгутики,
полімерний та мономерний флагеліни мають однакову специфічність, проте антигенність їх значно
зменшується зі зниженням полімерності молекул.
Пряма залежність між полімерністю молекул і антигенністю характерна як для білків, так і для
поліцукридів. Полімери D-глюкози, добуті з декстрану з молекулярною масою 200 000, більш
імуногенні для людини, ніж добуті з декстрану з молекулярною масою 51 300 або 90 700, хоча ті й
інші індукують синтез антитіл однакової специфічності. Антигенність різних фрагментів
зменшується пропорційно зниженню їхньої молекулярної маси. Відомо, що в препараті Vі-антигену
(суміш біополімерів з палички черевного тифу, яку застосовують для щеплень) виявлено
низькомолекулярний слабкоімуногенний антиген, що пригнічує активність високоімуногенної
фракції.
Незважаючи на те що антигенність, як правило,
залежить від молекулярної маси, відомі природні
й синтетичні антигенні полімери з молекулярною
масою 2000 — 4000. Гормон підшлункової залози
глюкагон з молекулярною масою 3500 і гормон
парієтальних клітин шлунка гастрин з
молекулярною масою 1800 при імунізації з
ад'ювантами індукують синтез антитіл. Гормон
підшлункової залози інсулін з молекулярною
масою 6000 при введенні з ад'ювантами набуває
антигенності. Однак без ад'юванту він практично
не антигенний і хворим на діабет вводять
тваринний інсулін упродовж багатьох років, як
правило, за повної відсутності імунних реакцій.
Антигенним є арсаніл-N-ацетил-L-(D)-тирозин з
молекулярною масою 450, тоді як деякі
високомолекулярні полімери антигенності не
мають (табл. 16).
Слід пам'ятати, що між молекулярною масою біополімерів та їхньою антигенною активністю існує
зв'язок. Однак встановити такий зв'язок можна, лише порівнюючи речовини одного класу,
наприклад різні білки з однотипною вторинною і третинною структурами, глобулярними чи
фібрилярними. Цей зв'язок не абсолютний і залежить від цілої низки інших властивостей антигену,
як біологічних, так і хімічних.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 556 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
