Статистика
Онлайн всього: 5 Гостей: 5 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Секреторна активність фагоцитів
|
| 21.09.2014, 05:52 |
| Секреторна активність лейкоцитів поряд з хемотаксисом і
поглинанням є однією з основних функцій фагоцитарної системи. Дані про основні компоненти
секреторної активності макрофагів наведено в табл. 11. Механізми синтезу та виділення біологічно
активних речовин у макрофагах і ПМЯЛ різні. Макрофаги можуть постійно синтезувати й
спонтанно виділяти деякі біологічно активні речовини, однак їх продукування різко зростає після
активації.
Зрілі нейтрофіли та еозинофіли, на відміну від макрофагів, здебільшого не здатні синтезувати
молекули біологічно активних речовин, вони синтезуються в апараті Гольджі в попередниках
лейкоцитів у процесі їх дозрівання в кістковому мозку. Нейтрофіли містять в основному біологічно
активні речовини, активність яких спрямована на інактивацію, деградацію та утилізацію
чужорідних об'єктів, а макрофаги мають крім перелічених факторів ще широкий набір речовин, які
беруть участь у регулюванні багатьох ланок діяльності організму, як захисних (формування імунної
відповіді та запального процесу), так і тих, що регулюють різні функції багатьох клітин, тканин,
органів. Речовини, функція яких спрямована на інактивацію, деградацію та утилізацію поглинутих
об'єктів, містяться в основному в ґранулах фагоцитів.
Секреція здійснюється або внаслідок дегрануляції, тобто втрати зернистості (трапляється в усіх
фагоцитів), або після виділення біологічно активних речовин за участю ендоплазматичного
ретикулума й апарату Гольджі, що характерно тільки для макрофагів. Нейтрофіли, як правило, після
дегрануляції виснажують свою секреторну здатність і гинуть. Крім цитоцидних факторів гранули
ПМЯЛ та лізосоми макрофагів містять великий набір різних ферментів, здатних деградувати білки,
вуглеводи, жири, нуклеїнові кислоти та їхні сполуки багатьох мікроорганізмів, а також інших клітин
як усередині фагоцитів, так і зовні.
Специфічні гранули містять ферменти з нейтральним значенням рН. Вони найважливіші в
позаклітинних ефектах. Азурофільні гранули містять в основному кислі ферменти, які відіграють
ефективну роль у кілінговому ефекті та деградації мікроорганізмів у фаголізосомах та
позаклітинному просторі в місцях лізису клітин, тканин і формування гною. У разі значної кількості
фагоцитарних стимулів гранули можуть зникати, але не одночасно.
Протеолітичні ферменти беруть участь в утворенні вазоактивних речовин, що зумовлює їх значення
у формуванні судинних реакцій під час розвитку запальних процесів.
Звільненню гранулярних ферментів нейтрофілами в позаклітинний простір і прояву їх
бактерицидної активності сприяють комплекси антиген — IgG, компоненти комплементу С3а і С5а
та деякі інтерлейкіни. Афінність рецепторів нейтрофілів до мономерного IgG дуже низька, однак
вона різко зростає до агрегованого або зв'язаного з антигеном. Виділення ферментів зі специфічних
гранул відбувається інтенсивніше, ніж з азурофільних. При активації макрофагів і нейтрофілів у них
продукуються метаболіти арахідонової кислоти — ейкозаноїди: простагландини, лейкотрієни,
тромбоксан, які індукують хемотаксис лейкоцитів і беруть активну участь у регулюванні функцій 15
Деякі протеїнази фагоцитів розщеплюють компоненти комплементу С3, С5 і В на а- і b-фраґменти і
беруть участь в утворенні кінінів, активації згортання крові, фібринолізі. Крім того, нейтрофіли та
макрофаги мають ще низку характерних бактерицидних факторів. Так, нейтрофіли містять
мієлопероксидазу, катіонні білки — дефензини, які мають виражену біоцидну активність відносно
бактерій, грибів, найпростіших. А еозинофіли виділяють головний лужний білок, токсичний для
паразитів.
Макрофаги можуть синтезувати й секретувати біологічно активні речовини, які не продукують
поліморфноядерні лейкоцити. Серед них певне місце посідають компоненти системи комплементу,
білки позаклітинного матриксу й клітинної адгезії — фібронектин, желатинзв'язувальний білок,
протеоглікани.
Макрофаги після дегрануляції здатні відновлювати лізосоми, синтезувати біологічно активні
речовини та брати участь у презентації антигену імунокомпетентним клітинам. Макрофаги можуть
багаторазово активуватися, а також синтезувати й секретувати біологічно активні речовини
тривалий період, що є важливим фактором ефективного підтримання захисних сил організму на
певному рівні під час затяжних процесів.Секреція макрофагів пов'язана не лише з бактерицидною та
утилізуючою активністю, а й значною мірою з регуляторними функціями як локально (у місцях
формування запалення), так і на рівні організму.
При активації макрофаги синтезують і виділяють низку БАР, таких як інтерлейкіни 1, 6, 8, ФНП-α,
ІФН-α та ІФН-β, КСФ для ПМЯЛ і макрофагів, трансформівний фактор росту, еритропоетин,
фібробластоактивуючий фактор, деякі гормони, зокрема адренокортикотропний гормон, β-
ендорфін, тимозин та регулятори біохімічних процесів — інгібітори протеаз — α 2 -макроґлобуліни,
α-антитрипсин, інгібітор плазміну, інгібітор активатора плазміногену та ін.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 612 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
