Статистика
Онлайн всього: 18 Гостей: 18 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Рециркуляція лімфоцитів на різних стадіях диференціювання
|
| 19.09.2014, 23:20 |
| Шляхи міграції наївних лімфоцитів визначаються експресією L-селектину (CD62L). У L-
селектиндефіцитних мишей порушена міграція лімфоцитів до пейєрових бляшок і периферичних
лімфовузлів (та до запальних тканин). Такий самий ефект зумовлює блокування L-селектину
лімфоцитів антитілами перед реін'єкцією їх тваринам. L-селектин експресується майже всіма
наївними лімфоцитами та частиною клітин пам'яті і, як уже зазначалося, містить у позаклітинній
частині кінцевий домен, що зв'язує залишки вуглеводів. Лігандами L-селектину на ендотеліоцитах
периферичних лімфатичних вузлів є молекули CD34 і GlyCAM-1, а на ендотеліоцитах пейєрових
бляшок — молекула MadCAM-1. Усі вони містять сульфатовані ciaлiл-Льюїc*(sLe*)-пoдiбнi
мотиви, з якими зв'язується кінцевий домен L-селектину. Розпізнавання L-селектином різних
адресинів на ВЕВ периферичних лімфовузлів та пейєрових бляшок є основою відокремлення двох
шляхів рециркуляції лімфоцитів.
L-селектин забезпечує початкову стадію міграції лімфоцитів з крові через ВЕВ-ролінг (котіння
вздовж поверхні судини) та сповільнення руху, що зумовлено слабкою взаємодією його з
адресинами ендотелію. Прикріплення (адгезію) лімфоцитів до ендотелію судин визначають
молекули адгезії з родини інтегринів, передусім α 4 β 7 та α L β 2 після активації їх хемокінами (див. табл.
6).
Інтегрин α 4 β 7 є класичним рецептором хомінгу, який опосередковує міграцію лімфоцитів до
лімфоїдної тканини слизових оболонок, а його ліганд — молекула MadCAM-1 — є найкращим
прикладом тканиноспецифічного адресину. Ця молекула експресується лише на ВЕВ пейєрових
бляшок і мезентеріальних лімфовузлів та на плоскому ендотелії Lamina proprіа і молочної залози в
період лактації. MadCAM-1 спрямовує міграцію наївних лімфоцитів (і клітин пам'яті певної
субпопуляції) до пейєрових бляшок і мезентеріальних лімфовузлів та повернення стимульованих
антигеном у пейєрових бляшках лімфоцитів (після їх емігрування в системну рециркуляцію) з
кров'яного русла у власну пластинку слизових оболонок.
Слід зазначити, що інтегрин α 4 β 7 , зв'язуючись з тим самим лігандом, що й L-ceлектин (молекулою
MadCAM-1), на відміну від нього, опосередковує наступну стадію міграції лімфоцитів — міцну
адгезію до ендотелію. За відсутності L-селектину він забезпечує також ролінг і сповільнення руху,
що має велике значення для міграції негативних за L-селектином клітин (зокрема, клітин пам'яті
певної cубпопуляції). Отже, наївні лімфоцити під час міграції до MALT використовують як L-
селектин, так і інтегрин α 4 β 7 . Дефектні за інтегрином α 4 β 7 наївні лімфоцити здійснюють за
допомогою L-селектину хомінг до мезентеріальних та периферичних (неслизових) лімфовузлів,
однак не можуть мігрувати до Lamina propria, пейєрових бляшок та ендотелію кишок. Крім
інтегрину α 4 β 7 в міграції лімфоцитів до МАLТ бере участь на стадії адгезії також інтегрин α L β 2
(LFA-1).
Однак вирішальну роль LFA-1 відіграє у процесі міграції клітин до периферичних лімфовузлів, де
він опосередковує адгезію та сприяє діапедезу лімфоцитів через зв'язування на ВЕВ зі своїми
лігандами — молекулами ІСАМ-1, ІСАМ-2. При цьому адгезія лімфоцитів до ендотелію через LFA-
1 — ІСАМ-взаємодії залежить від експресії та функції L-селектину і відбувається тільки наприкінці
опосередкованого ним ролінгу.
Рецептором хомінгу, що визначає міграцію лімфоцитів до шкіри, є антиген СLА (від англ. cutaneous
lymphocyte associated antigen — антиген лімфоцитів, асоційованих зі шкірою) — вуглеводний
епітоп, приєднаний до Р-селектинглікопротеїнового ліганду 1 (PSGL-1) за допомогою ферменту
фукозилтрансферази VII. Ця детермінанта розпізнається молекулою Е-селектину, що експресується
на ендотеліальних клітинах судин шкіри та на кератиноцитах. Вважають, що CLA бере участь у
міграції Т-лімфоцитів як до запаленої, так і незапаленої шкіри, хоча рівень експресії цього ліганда
(CD62E) в нормі є низьким.
Розпізнавання і зв'язування антигену CLA Е-селектином ендотеліоцитів дерми зумовлює
приєднання Т-лімфоцитів до стінки судин, ролінг і сповільнення руху. Міцна адгезія
опосередковується інтегрином α L β 2 , що зв'язується в незапаленій шкірі з ІСАМ-2, а в запаленій —
також з ІСАМ-1 та інтегрином α 4 β 1 (VLA-4), лігандом якого в запаленій шкірі є молекула VCAM-1
(експресується на ендотелії судин у запалених тканинах під впливом ЛПЦ та цитокінів: ІФН- α, ІЛ-
1, ІЛ-4). VLА-4 опосередковує також L-селектино-незалежний ролінг.
Роль інтегринів α L β 2 і α 4 β 1 у міграції лімфоцитів у запалену шкіру було доведено на моделях
зумовленої туберкуліном реакції ГСТ та індукованого ІФН-γ, ФНП- α і ЛПЦ запального осередку. У
разі блокування специфічними МкАТ кожної окремої молекули LFA-1 чи VLA-4 спостерігалося
часткове інгібування міграції Т-лімфоцитів до ділянок запалення, тоді як блокування обох молекул
пригнічувало цей процес на 98 %.
Взаємодії лімфоцитарних та ендотеліальних молекул CLA-CD62E і LFA-1 — ІСAM (чи VLA-4-
VCAM-1) забезпечують проникнення Т-лімфоцитів у дерму, а міграції їх в епідерміс сприяє
інтегрин α Е β 7 , який розпізнає на кератиноцитах молекули Е-кадхерину. Показано, що в умовах
розвитку реакції ГСТ СD4Т-клітини інтенсивніше накопичуються в інфільтраті, ніж CD8T-клітини,
а Т-клітини пам'яті швидше інфільтрують запалену ділянку порівняно з наївними Т-клітинами.
Слід зазначити, що за загальноприйнятими уявленнями наївні Т-клітини та Т-клітини пам'яті
циркулюють через різні органи і тканини: перші селективне мігрують до лімфоїдних органів, другі
— до нелімфоїдних, таких як кишки та шкіра. При цьому в лімфатичні вузли ці популяції СD4Т-
клітин входять різними шляхами, що зумовлено, як вважають, різним спектром експресії молекул
адгезії. Наївні Т-клітини (фенотип CD62L + , CD44 low , інтегрин β1 low ) входять у лімфовузли переважно
з кров'ю через ВЕВ, а Т-клітини пам'яті (фенотип CD62L-, CD44 hi , інтегрин β1 hi ) з аферентною
лімфою. Проте проведені останнім часом дослідження показали, що обидві ці популяції СD4Т-
клітин мігрують у порівнюваних кількостях через ВЕВ у лімфовузли та з однаковою кінетикою в Т-
зони. Всередині лімфоїдної тканини спостерігаються деякі відмінності в шляхах і кінетиці міграції
наївних Т-клітин і Т-клітин пам'яті: останні в більшій кількості мігрують у В-зони й зародкові
центри і дещо швидше здійснюють огляд Т-клітинних зон.
Можливо, наведені розбіжності принаймні частково зумовлені неоднорідністю популяції Т-клітин
пам'яті. Згідно з існуючою концепцією, популяцію Т-клітин пам'яті за міграційними властивостями
поділяють на дві окремі функціонально відмінні субпопуляції: так звані центральні Т-клітини
пам'яті та ефекторні Т-клітини пам'яті (див. розд. 10, 11). Ці субпопуляції різняться за експресією
рецептора до хемокіну вторинних лімфоїдних органів (SLC) — CCR7.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 679 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
