Статистика
Онлайн всього: 9 Гостей: 9 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Лімфоїдні клітини слизових оболонок
|
| 19.09.2014, 22:57 |
| У слизових оболонках різних органів міститься значна
кількість лімфоїдних клітин, які локалізуються в сполучній тканині власної пластинки (Lamina
propria) та в епітеліальному шарі.
У власній пластинці кишок виявляються Т- і В-лімфоцити, НК-клітини, ДК, макрофаги, еозинофіли.
Трапляються також тканинні базофіли, яких особливо багато в підслизовому шарі. Домінують у
клітинному складі лімфоїдні клітини, серед яких Т-лімфоцити чисельно переважають над В-
лімфоцитами. Т-клітини (40-60% клітинного складу) за фенотиповими ознаками (частотою експресії
рецепторів αβ-і γδ-типу та маркерів CD4 і CD8) майже не відрізняються від Т-лімфоцитів
периферичної крові і становлять частину рециркулюючого пулу. Більшість Т-клітин репресують
рецептор αβ-типу (понад 30%) і лише незначна частина (< 10 %) – рецептор γδ-типу. Кількість
СD4Т-клітин (60%) значно перевищує кількість СD8T-клітин (25-30 %). Частка В-лімфоцитів також
значна: може досягати 20 — 40% клітинного складу. Характерно, що, починаючи з дворічного віку,
в людини у власній пластинці зосереджуються В-лімфоцити й плазматичні клітини, що експресують
переважно IgA (близько 80% загальної кількості антитілопродуцентів). Можливо, це пов'язано зі
стимулювальним впливом мікрофлори, яка заселяє слизові оболонки, оскільки в безмікробних
тварин (гнотобіонтів) така вибірковість не спостерігається. Характерною особливістю популяції В-
лімфоцитів Lamina propria є кількісне переважання у її складі CD5+B1-клітин над СD5-В-
клітинами. В1-клітини синтезують здебільшого низькоафінні антитіла IgM та IgA.
У межах епітеліального шару лімфоцити локалізуються між епітеліальними клітинами (ближче до
базальної мембрани), їх називають внутрішньоепітеліальними лімфоцитами (ВЕЛ). ВЕЛ
представлені майже виключно Т-лімфоцитами (ВЕЛ-Т), 80-90 % ВЕЛ експресують маркер CD3.
Більшість ВЕЛ-Т несуть на поверхні поліпептид HML-1 (від англ. human mucosal lymphocyte antigen
— антиген-1 лімфоцитів слизових оболонок), який є представником родини α-ланцюгів інтегринів.
Сполучаючись із β7-ланцюгом, він утворює інтегрин αHML-1-β7. Експресія цього антигену свідчить
про те, що ВЕЛ-Т є в активованому стані. Відомо, що Т-клітини периферичної крові в стані спокою
не мають цього антигену, однак експресія його індукується після їх активації ФГА.
ВЕЛ-Т відрізняються від Т-клітин власної пластинки (та периферичної крові) переважанням CD8-
клітин (75 %) над СD4-клітинами (7 %) та більшою часткою Тγδ.
У людини Тγδ становлять 10 – 40% ВЕЛ-Т. У мишей на момент народження частка Тγδ досягає
80%, а в дорослих – 30% ВЕЛ-Т, тобто кількість їх неоднакова для різних відділів кишок і залежить
від віку, лінії мишей, умов утримання. Більшість Тγδ на відміну від Тαβ не несуть субпопуляційних
маркерів, частина (близько 30%) експресують молекулу CD8, але у вигляді αα-димера, а не αβ-
димера, як CD8Tαβ. Вважають, що частина Тγδ диференціюється в кишках, при цьому більша
частина їх експресують рецептор Vγ5δ4, інші – рецептор Vγ5δ1.
Більшість Т-лімфоцитів, що локалізуються в епітеліальному шарі і власній пластинці слизових
оболонок, несуть молекулу CD45R0 — маркер клітин пам'яті, що є ознакою того, що вони вже
зустрічалися з антигеном і, отже, не є наївними.
Крім лімфоїдних клітин у слизових оболонках містяться також клітини нелімфоїдної природи, які
беруть участь в імунних реакціях — виконують роль АПК. Це дендритні та власне епітеліальні
клітини. Здатність презентувати антиген для Т-лімфоцитів вони набувають після активації в
осередку запалення під впливом цитокінів.
Ці два типи клітин різняться за особливостями презентації антигена Т-лімфоцитам та їх стимуляції.
ДК представляють антиген у комплексі з класичними молекулами МНС (див. розд. 7), епітеліальні
клітини — як з класичними МНС, так і з некласичними молекулами — CD1d. У ДК роль
костимулятора під час активації Т-клітин виконує молекула CD80, в епітеліальних клітин, які не
експресують CD80, — вірогідно асоційований з CD1d глікопротеїн qp180, який розпізнає на Т-
клітині молекулу CD8. Важливість цього шляху презентації антигену та активації Т-клітин полягає в
тому, що молекули CD1d можуть представляти не лише білкові, а й ліпідні та гліколіпідні антигени.
Останні, як відомо, входять у великій кількості до складу клітинної стінки бактерій, роль яких, як
причинних факторів кишкових інфекцій, є досить значною.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 628 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
