Статистика
Онлайн всього: 50 Гостей: 50 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Лімфатичні вузли
|
| 19.09.2014, 22:36 |
| Лімфатичні вузли — це різних розмірів скупчення лімфоїдної тканини
губчастої структури по ходу лімфатичних судин у місцях їх злиття. Вони поширені по всьому
організму і сполучаються між собою та іншими лімфоїдними органами за допомогою лімфатичних
судин, утворюючи лімфатичну систему. В певних пунктах системи, стратегічно важливих для
організації захисту (у шийній, паховій і пахвовій ділянках, середостінній черевній порожнині),
лімфовузли зібрані у вигляді конгломератів.
У лімфатичних вузлах здійснюються затримання й елімінація антигенів із тканинної рідини та
лімфи на шляхах протікання її від периферії до грудної протоки. При цьому розміщені поверхнево
підшкірні лімфовузли реагують на антигени, що проникають через шкіру, а локалізовані глибоко в
тканинах (вісцеральні) — на антигени, що проникають крізь слизові оболонки.
У людини й приматів лімфовузлів значно більше, ніж у інших видів тварин. У людини є 500-1000
лімфовузлів діаметром від 2 до 8 мм. За наявності інфекції та злоякісних пухлин розміри
лімфовузлів збільшуються, вони пальпуються.
Лімфатичні вузли мають округлу або бобоподібну форму із заглибленням для входу та виходу
кровоносних судин, яке називають воротами. Зовні вузол вкритий сполучнотканинною капсулою,
від якої вглиб органа відходять перетинки — трабекули. В лімфовузлі розрізняють три ділянки:
зовнішню, кіркову, або кортикальну (кортекс), внутрішню, або центральну, мозкову (медулу) і
розміщену між ними паракортикальну (мал. 9).
Мал. 9. Загальна схема будови лімфатичного
вузла: 1 — схема кровопостачання; 2 —
загальна морфологічна будова; 3 – основні
структурно-функціональні ділянки.
Кіркова ділянка — це так звана тимус-
незалежна зона, або В-зона. В ній містяться
переважно В-лімфоцити, що мігрували з
кісткового мозку. Вони групуються у вигляді
скупчень округлої форми, які називають
фолікулами. Розрізняють первинні фолікули,
які не мають зародкових центрів (центрів
розмноження), та вторинні, в яких вони є.
Первинні фолікули формуються природно в
процесі гістогенезу і містять близько 10 в 3 В-
лімфоцитів (наївних) у стані спокою, які
щільно укладені навколо фолікулярних
дендритних клітин (ФДК).
Вторинні фолікули утворюються в процесі
розвитку імунної відповіді після потрапляння
в лімфовузол антигену. Активовані антигеном
і Т-хелпером (у тимус-залежній зоні) В-
лімфоцити проникають у первинні фолікули,
де проліферують і утворюють центри
розмноження. Внаслідок цього первинний
фолікул стає вторинним. Вторинні фолікули є
місцем утворення В-клітин пам'яті та клітин-
антитіло-продуцентів. У них містяться В-
клітини на різних стадіях розвитку —
центробласти, центроцити, плазмоцити; ФДК,
що несуть антиген і рецептор CD23 і перевіряють центроцити на наявність високоафінних
антигенрозпізнавальних рецепторів, спрямовуючи їх диференціювання в плазмоцити; незначна
кількість хелперних СD4Т-клітин, які, очевидно, взаємодіють із центроцитами через CD40L і
сприяють перетворенню їх на клітини пам'яті; макрофаги, що поглинають апоптичні центроцити.
Зародковий центр оточений мантією з концентричне розміщених В-лімфоцитів, на яких
експресуються поверхневі IgM та IgD. Мантія часто має потовщення, яке називають короною.
Бластні клітини, що активно проліферують у центрах розмноження, забарвлюються слабкіше, тому
в гістологічних препаратах центральна частина вторинного фолікула світліша. В міжфолікулярному
просторі містяться як В-, так і Т-лімфоцити й макрофаги.
Паракортикальна ділянка — це тимусзалежна зона, або Т-зона. В ній містяться тільки Т-лімфоцити.
Після неонатальної тимектомії з неї зникають лімфоцити і в ній спостерігаються атрофічні зміни. У
людей з природженими вадами Т-системи, наприклад при синдромі Ді Джорджі, в паракортикальній
зоні міститься значно менше лімфоцитів. У разі індукції імунної відповіді локальним введенням (у
шкіру або слизову оболонку) тимусзалежного антигену в паракортикальній ділянці регіонарного
лімфовузла (що дренує місце ін'єкції) відбувається активна проліферація Т-клітин і з'являються Т-
лімфобласти.
У паракортикальній зоні міститься багато ІДК, що є зрілими формами клітин Лангерганса або ДК,
які мігрували зі шкірних покривів чи слизових оболонок у регіонарний лімфовузол разом із
захопленим антигеном. ІДК експресують значну кількість молекул МНС класу II і здійснюють
презентацію тимусзалежних антигенів Т-лімфоцитам.
Мозкова ділянка складається з утворених ретикуліновими волокнами м'якушевих тяжів, що
відходять від кортексу і містять Т- і В-лімфоцити (з переважанням останніх), плазматичні клітини та
макрофаги. М'якушеві тяжі розмежовують лімфатичні мозкові синуси, які забезпечують
транспортування в орган лімфи та лімфоцитів і антигенів, що містяться в ній. Лімфа з лімфоцитами
та антигенами надходить з міжклітинного простору тканини, що оточує орган, у лімфовузол через
аферентні (приносні) лімфатичні судини і виливається в розміщений безпосередньо під капсулою
крайовий синус. Із крайового синуса лімфа потрапляє в проміжні синуси, які пронизують кіркову
(кортикальні синуси) та мозкову (медулярні синуси) речовини по всій товщі органа, і збирається в
еферентну (виносну) лімфатичну судину. В процесі протікання лімфи розміщені вздовж синусів
макрофаги вилучають з неї корпускулярні (переважно мікробні) антигени і переносять їх у власне
лімфоїдну тканину лімфовузла. Антигени (розчинні) адсорбуються також відростками
ретикулярних клітин, ФДК, що створює умови для контакту антигену з антигенспецифічними
лімфоцитами.
Еферентна лімфатична судина виходить з лімфовузла через ворота і впадає в грудну протоку.
Кровоносні судини також проходять у лімфатичні вузли і виходять з них через ворота. Артерія по
ходу трабекул розгалужується на артеріоли, які
досягають кіркової речовини, де утворюють
капілярну сітку. Остання переходить у венули, а
потім у вену, яка виходить через ворота (мал. 10).
Лімфоцити проникають із крові в тканину лімфовузла
через клітини високого ендотелію посткапілярних
венул. Значна кількість синусів і судин у
лімфатичному вузлі та їхня губчаста будова
створюють умови для сповільнення течії лімфи і
забезпечують можливість контакту чужорідних
часточок, що містяться в лімфі, з ретикулярними
клітинами та макрофагами.
Мал. 10. Схема будови лімфатичного вузла: 1 —
еферентні лімфатичні судини; 2 — артерія; 3 — вена;
4 — паракортикальна ділянка; 5 — зародковий центр;
6 – фолікул; 7 — мозковий шар; 8 — кірковий шар; 9
— крайовий синус; 10 — трабекула; 11 — капсула; 12
— лімфатичні судини
Основна функція лімфовузлів — елімінація з лімфи
антигенів, передусім мікробів, на шляху її течії з периферії до грудної протоки. Вони забезпечують
взаємодію антигенів, що потрапляють через аферентні лімфатичні судини, з антигенспецифічними
лімфоцитами, які мігрують із крові. Завдяки змінам, що відбуваються в лімфовузлах у ході імунної
відповіді, створюються умови для відбору із загальної маси лімфоїдних клітин антигенспецифічних
лімфоцитів різних субпопуляцій і для їх взаємодії між собою та з локалізованими тут допоміжними
клітинами (див. розд. 11).
Найбагатші на лімфатичні судини шкіра та слизові оболонки. У разі ушкодження цих бар'єрних
покривів мікроби, розміщені на їхній поверхні, проникають у лімфатичні судини і течією лімфи
доставляються в лімфатичні вузли, які є своєрідними біологічними фільтрами для збудників, що
переносяться з лімфою. Лімфатичні вузли —не лише пасивні фільтри, вони активно елімінують
мікробні клітини. Проте слід зазначити, що бар'єрно-захисна функція лімфовузлів порушується в
разі високого тиску в лімфатичних судинах і міграції з них у кров фагоцитів з поглиненими
мікробами. Відносно деяких мікроорганізмів (вірус вісповакцини) лімфатичні вузли не мають
бар'єрно-захисної функції. Більше того, вірус вісповакцини може навіть розмножуватися в них, а в
деяких випадках (бруцельоз, туберкульоз) у лімфовузлах можуть виникати осередки латентної
інфекції — лімфаденіти.
У лімфатичних вузлах відбувається розвиток як клітинної, так і гуморальної імунної відповіді.
Однак у зв'язку з особливостями мікрооточення, що сприяє диференціюванню СD4Т-клітин у
напрямі Тх1, лімфовузли більше зорієнтовані для розвитку клітинної імунної відповіді. Про це
свідчить переважання в них Т-лімфоцитів, частка яких становить 55 —65 % В-лімфоцитів —
близько 30 %) загальної кількості лімфоцитів в органі.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 1047 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
