Статистика
Онлайн всього: 29 Гостей: 29 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
Лімфоїдні клітини
|
| 19.09.2014, 22:28 |
| В організмі дорослої людини 25 — 40 % всіх лейкоцитів крові становлять лімфоцити. З 1969 р.
лімфоцити прийнято поділяти на Т- і В-клітини за місцем, де відбувається їх розвиток. Т-Лімфоцити
в процесі розвитку проходять стадії дозрівання в тимусі. Літера «В» у назві В-лімфоцити походить
від назви бурси Фабриціуса (Bursa Fabricia) або кісткового мозку (Bon Marrow), де відбувається
розвиток В-лімфоцитів відповідно у птахів і ссавців, Т-клітини опосередковують клітинну ланку
імунної відповіді, а В-клітини відповідають за гуморальну ланку.
Наївні Т- і В-лімфоцити майже не відрізняються за морфологією. Вони мають вигляд маленьких (8
мкм) округлих клітин з великим чітким ядром з конденсованим хроматином. Цитоплазма
лімфоцитів займає дуже малий об'єм і щільно прилягає до ядра. На електронних фотографіях видно,
що ендоплазматичний ретикулум у цитоплазмі В-лімфоцитів розвинений дещо більше, ніж Т-
лімфоцитів.
Традиційно для диференціації Т- і В-лімфоцитів використовували функціональний підхід. Так, ці
клітини можна активувати за допомогою різних мітогенів, наприклад, фітогемаглютинін (ФГА) та
конконавалін А (Кон А) активують Т-лімфоцити, а бактеріальний ліпополіцукрид (ЛПЦ) та антитіла
проти IgM — В-лімфоцити.
Більш чітким способом розділення лімфоцитів є виявлення на їхній поверхні характерних маркерів.
Класичними маркерами Т-клітин людини є рецептори до еритроцитів барана (CD2), а маркерами В-
клітин — мембранні імуноглобуліни класу М. Нині Т-клітини частіше ідентифікують за антигеном
CD3, a B-клітини — за антигенами CD19, CD20 та CD21.
Частина лімфоцитів не належить ні до В-, ні до Т-клітин, оскільки вони не мають на своїй поверхні
відповідних маркерів, клітини називають 0-клітинами. Серед них є клітини, які називають
природними, або натуральними, кілерами (НК). Особливістю НК-клітин є здатність неспецифічно
вбивати уражені вірусом або трансформовані клітини. В периферичній крові приблизно 70 %
циркулюючих лімфоцитів становлять Т-клітини, 15 % — В-клітини і 15% — НК-клітини.
Лімфоцити походять від СКК, які дають початок лімфоцитарному гематопоетичному ряду.
Диференціювання СКК у попередник лімфоцитів відбувається під дією ІЛ-7. Під час розвитку
клітина-попередник проходить стадію лімфобласта — великого лімфоцита (15 — 20 мкм) з
овальним ядром та базофільною цитоплазмою, з якого згодом утворюються малі лімфоцити.
Лімфоцити відрізняються від інших клітин не тільки місцем свого розвитку, а й способом
розпізнавання антигену та особливостями функціонування. Головною ознакою Т- і В-лімфоцитів є
наявність специфічних рецепторів до антигенів, причому кожний лімфоцит має рецептор лише
однієї певної специфічності. Тому до контакту з антигеном в організмі знаходиться лише невелика
кількість лімфоцитів, специфічних до цього антигену. Завдяки наявності антигенспецифічних
рецепторів, які відсутні в усіх інших клітин, що беруть участь в імунних реакціях, Т- і В-лімфоцити
називають імунокомпетентними. Нині цей термін використовується рідко. Іншими властивостями
Т- і В-лімфоцитів є здатність до рециркуляції в крові й лімфі, проліферації та диференціювання під
дією специфічного антигену, утворення клітин пам'яті.
За морфологією лімфоцити поділяють на малі, середні та великі. Малі лімфоцити мають діаметр
менш як 8 мкм, ядро з острівцями хроматину та гомогенну цитоплазму, розміщену у вигляді
вузького прошарку навколо ядра. Середні лімфоцити подібні до малих лімфоцитів, однак мають
більші розміри — 8 — 12 мкм. Великі лімфоцити мають діаметр 12—14 мкм, велике світле ядро з
ядерцем і зернами хроматину. Малі лімфоцити — це, як правило, зрілі наївні лімфоцити, а великі та
середні представляють різні стадії активації малих лімфоцитів.
Лімфоцити рециркулюють між лімфоїдними органами разом з течією крові та лімфи. Вони
становлять основну частину клітин лімфоїдної тканини, 95 % клітин лімфи і 30 % лейкоцитів крові.
Пул циркулюючих лімфоцитів складається в основному з Т-клітин, які мають особливо велику
тривалість життя.
Близько 80% лімфоцитів мають значну тривалість життя — 100 — 200 діб. Лімфоцити-довгожителі
в грудній лімфатичній протоці становлять 90 %, у лімфатичних вузлах — 75%, у селезінці — 25%.
Це переважно наївні лімфоцити, які вже сформували свої антигенспецифічні рецептори і
перебувають в очікуванні антигену. Під час рециркуляції наївні лімфоцити здійснюють моніторинг
усього організму. Після стимуляції антигеном вони перетворюються на ефекторні клітини,
тривалість життя яких становить 1—3 доби. За цей час 95 % активованих лімфоцитів встигає
виконати належні їм функції й загинути шляхом апоптозу. Близько 5 % стимульованих антигеном
лімфоцитів формують клітини пам'яті, які у людини живуть десятки років, а, можливо, впродовж
усього життя організму.
|
| Категорія: Імунологія | Додав: koljan
|
| Переглядів: 794 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
