Статистика
Онлайн всього: 5 Гостей: 5 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
МЮЗИКЛ
|
| 16.04.2014, 10:25 |
| МЮЗИКЛ [англ. Musical, від Music — музика] — жанр, основу якого складають спів і хореографічні номери, що являють собою єдине ціле та поєднані єдиним художнім задумом. Мюзикл як сценічний жанр з'явився у США наприкінці XIX — на початку XX століття, а у 20-ті роки мюзикли почали екранізувати, що зробило цей жанр ще популярнішим. Мабуть, кіномюзикл — єдиний жанр, що так тісно пов'язаний зі злетами й падіннями Голлівуду. Публіка насолоджувалася музичними постановками, операми та водевілями задовго до появи кінематографа. Але лише з появою у кіно звуку стало можливим перенести всі ці жанри на екран.
Один з перших звукових фільмів — «Співець джазу» (1927) за участю бродвейської зірки О. Джолсона у прямому значенні слова не можна назвати мюзиклом, то була лише заявка, але вже у наступному фільмі «Не тямитися від пісень» (також за участю Джолсона) чіткіше визначилися жанрові музичні риси стрічки. У 1929 році на екрани вийшов мюзикл «Бродвейськамелодія», який відразу став одним із най-
касовіших фільмів того часу. Крім того, фільм «Бродвейська мелодія» першим із мюзиклів отримав премію «Оскар».
У 30-ті роки, золотий вік Голлівуду, популярність мюзиклу зростає завдяки провідному голлівудському хореографу-по-становнику Б. Берклі, який зумів надати цьому жанру стрімкого електризуючого характеру. В його відомих мюзиклах «Зо-лотошукачки 1933 року» (1933), «42-га стріт» камера Берклі була постійно у русі — то пливла вдовж дзеркальної поверхні підлоги, що відображала танцюристів, то проникала в гущавину танцюючих, де мигтіли їхні руку й ноги.
Іншим королем мюзиклу 30-х років був чудовий танцюрист Ф. Астер, який виступав зі своєю постійною партнеркою Д. Роджерс. Актор був не лише постановником танців у мюзиклах, але й автором пісень («Незрівнянний капелюх», 1935, «У ритмах свінгу», 1936, «Потанцюємо», 1937 та ін.).
Жодна з голлівудських студій не бажала відставати у галузі мюзиклу. Але, мабуть, провідною студією з виробництва найбільш вдалих мюзиклів стала Метро-Голдвін Майєр (МГМ). У 40-ві та на початку
170
171
50-х років, коли жанр мюзиклу переживав свій розквіт, засяяли зірки Д. Гарленд («Зустрінемось у Сент-Луїсі», 1944, В. Мінеллі), Р. Хейуорт («Дівчина з обкладинки», 1944), Дж. Келлі і С. Донана («Звільнення до міста», 1949, «Спів під дощем», 1952, «Завжди чудова погода», 1955).
Хоча згодом мюзикл переживав не найкращі свої часи, у 1961 році на екрани вийшла «Вестсайдська історія» Р. Вай-за, яка стала справжнім потрясінням, поєднавши в собі чарівну музику Л. Бернстайна і сповнену драматизму відточену хореографію Дж. Роббінса із гостросоціальною проблематикою сценарію. Фільм цілком справедливо отримав декілька премій «Оскар».
Однією з найкращих екранізацій тих років стала «Моя прекрасна леді» (1964) на музику Ф. Лоу. Спробу поєднання, здавалося б, несумісних жанрів анімації та мюзиклу зробив В. Дісней у фільмі «Мері По-пінз» (1965).
Серед американських мюзиклів наступних десятиліть слід відзначити «Смішне дівчисько» (1968) з Б. Стрей-занд, «Кабаре» (1972) з Л. Мі-
неллі режисера і хореографа Б. Фосса, «ІсусХристос-супер-зірка» (1972, реж. Н. Джуїсон), «Томмі» (1975) К. Россела, «Увесь цей джаз» (1979) також Б. Фосса, «Волосся» (1979) М. Формана, «Слава» (1980) А. Паркера.
Мюзикл у всьому світі сприймається перш за все як а-мериканський жанр, але в інших країнах до цього жанру також зверталися провідні режисери — у Франції Ж. Демі зняв свійнайвідомішийфільм«Шер-бурські парасольки» (1964) з чарівною музикою М. Леграна, яка одухотворяла ліричну розповідь про кохання. Фільм здобув головний приз на МКФ у Канні. У 1967 році Демі створив «чистий», дуже професійний мюзикл «Дівчата з Рошфору» також на музику Леграна, але рівня «Шербурських парасольок» він відверто не сягав. Приклади мюзиклів: «Чарівник з Оз» (1939), «Американець у Парижі» (1951), «Співаючий під дощем» (1952), «Оркестр регтайму» (1938), «Рапсодія в тонах блюзу» (1945), «Вночі та вдень» (1946), «Поки не розвіються хмари» (1946), «Слова і музика» (1948), «Історія Глена Міллера» (1953). |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 344 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
