Статистика
Онлайн всього: 8 Гостей: 8 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
ДЕТЕКТИВНИЙ ФІЛЬМ, ДЕТЕКТИВ
|
| 16.04.2014, 09:47 |
| ДЕТЕКТИВНИЙ ФІЛЬМ, ДЕТЕКТИВ [англ. Detective, від лат. Detecteo — розкриття] — основу сюжету детективного фільму складає розслідування злочину, зазвичай убивства. Більшість кінодетективів є екранізаціями літературних творів. Першим сищиком, який з'явився на екрані, був Шерлок Холмс у стрічці «Шерлок Холмс спантеличений» (Sherlock Holmes Baffled, 1900). Справжній розвиток жанру зі складною сюжетною структурою почався лише з появою звуку в кіно. У фільмі «Справа про вбивство канарки» (The Canary Murder Case, 1929) і трьох сікве-лах В. Пауелл грав популярного в Америці детектива Файло Венса. Того ж року почалася серія фільмів про сищика-китай-ця Чарлі Чена, що знімалася
впродовж 20 років. Величезну популярність здобув комедійний детектив «Тонка людина» (The Thin Man, 1934, за романом Д. Хеммета).
У 1939р. Б. Ретбоуні Н. Брюс зіграли Шерлока Холмса і доктора Вотсона у невдалій картині «Собака Баскервілей» (The Hound of Baskervilles). Але 13 продовжень зробили серію дуже популярною. їх сценарії використовували лише окремі мотиви розповідей А. Конан Дойла, вільно переробляючи їх і часто доповнюючи елементами готики, яскравими візуальними рішеннями окремих сцен. Більшу частину фільмів серії поставив Р. В. Нілл, майстер створення зловісної й таємничої атмосфери, який раніше часто працював у жанрі фільмів жахів. Багато критиків до цього часу вважають Ретбо-уна кращим із екранних Холм-сів (усього цю роль виконували 75 акторів).
Із початком 40-х років популярності в кіно набув «крутий» детектив: його головним героєм був цинічний одинак у світі корупції та насилля на відміну від класичного детективу з його затишним вигаданим світом. X. Богарт зіграв Сема Спейда, персонажа Хеммета у фільмі
«Мальтійський сокіл» (The Maltese Falcon, 1941) та Філіпа Марло, героя романів Р. Чанд-лера, у стрічці «Великий сон» (The Big Sleep, 1946). Детективний сюжет поступово став слугувати приводом для постановки соціальних проблем («Перехресний вогонь», Crossfire, 1947, Е. Дмітрика) і набував усе більшої жорстокості («Цілуй мене на смерть», Kiss Me Deadly, 1955, Р. Олдрича). Звертання до класичного детективу ставали все рідшими, але серед безперечних успіхів були фільми «Свідок звинувачення» (Witness for the Prosecution, 1957, Б. Вайлдера) і «Список Адріана Мессенджера» (The List of Adrian Messenger, 1963, Дж. Х'юстон). У 60-70-ті роки кращі зразки американської школи «крутого» детективу набули статусу серйозної літератури, що викликало нову хвилю екранізацій. П. Ньюман зіграв героя Р. Макдональда Лу Арчера (у кіно — Лу Харпера) у фільмах «Харпер» (Harper, 1966) і «Басейн для утоплеників» (The Drowning Pool, 1975). Роль Марло вдало інтерпретували Дж. Гарнер («Марло», Marlowe, 1969) і Роберт Міт-чум («Прощавай, кохана», Farewell, My Lovely; 1975). Серед
детективних картин, заснованих на оригінальних сюжетах, виділився фільм Артура Пенна «Нічні рухи» (Night Moves, 1975).
У Великій Британії низку вдалих детективів було знято у післявоєнний період: «Зелений означає небезпеку» (Green for Danger), «Людина жовтня» (The October Man, обидва 1947). А. Гіннес блискуче зіграв персонажа Г.К. Честертона, свя-щеника-детектива, у картині Р. Хеймера «Отець Браун» (Father Brown; 1954). Комедійна актриса М. Разенфорд зіграла міс Марпл, героїню Агати Кріс-ті, у серії з чотирьох фільмів, кращий з яких «Убивство в готелі Геллоп» (Murder at the Gallop, 1963). Великий успіх мали стрічка «Вбивство у східному експресі» (Murder on the Orient Express, 1974) з А. Фіні у ролі Еркюля Пуаро. П. Устинов зіграв Пуаро у фільмі «Смерть на Нілі» (Death on the Nile, 1978) та в деяких менш вдалих продовженнях. У 90-ті роки цю роль максимально наблизив до літературного оригіналу Д. Сачет у серії телефільмів: «Смерть у хмарах» (Death in Clouds, 1993) та ін. До жанру детективу можна віднести також три складних за класифікацією фільми, знятих
150
151
за п'єсами Е. Шаффера: «Нишпорка» (Sleuth, 1972), «Людина з лозини» (The Wicker Man, 1973) і «Відпущення гріхів» (Absolution, 1981).
У Франції в жанрі детективу часто працював А.-Ж. Клузо («Набережна Орфевр», Quai des Orfevres, 1947 і «Дияволиці», Les diaboliques, 1954), а пізніше К. Шаброль («Жахливе десятиліття», La decade prodigieuse, 1972 та ін.) Ж. Габен тричі грав інспектора Мегре, героя романів Ж. Сіменона: «Мегре ставить тенета» (Maigret tend un piege, 1957) та ін. До детективу також зверталися такі режисери, як К. Лелуш («Кіт і миша», Le chat et la souris, 1976), Еду-ар Ньйорманс («Янгольський пил», Poussiere d'ange, 1987) і навіть Ж. Л. Годар («Детектив», Detective, 1985).
Елементи детективу часто присутні у фільмах інших жанрів, насамперед у трилерах (див. Трилер, Полар, Кримінальний фільм, Якудза-ейга, Чорний фільм). Класичні детективи: «Мальтійський сокіл» (1941), «Шерлок Холмс на краю загибелі» (1943), «Брудний Гар-рі» (1972), «Вбивство у східному експресі» (1974), «48 годин» (1982), «Поліцейський з Бевер-лі-Хіллз» (1985, 1987, 1994),
«Смертельназброя» (1987,1989, 1992), «Недоторканні» (1987), «Мовчання ягнят» (1991). |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 339 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
