Статистика
Онлайн всього: 5 Гостей: 5 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
ВЕСТЕРН
|
| 16.04.2014, 09:42 |
| ВЕСТЕРН [англ. Western -західний] — пригодницький фільм (зазвичай із життя ковбоїв) про освоєння заходу США у XIX столітті. Витоки
138
139
вестерну треба шукати, звісно, в американській літературі минулого століття, у творах Ф. Купера, М. Ріда, Ф. Брет-Гарта. Вестерни слід визначати за часом дії, за тематикою картини. Обов'язковою умовою вестерну є розгортання дії на Дикому Заході, що завойовувався та освоювався переселенцями, які прямували вглиб континенту на шляху до Тихоокеанського узбережжя ідо сусідньої Мексики. Одна з епічних, масштабних стрічок так і називалась: «Як був завойований Захід» (1962) Дж. Форда, Г. Хетауея і Дж. Маршалла.
Коли у 1898 році з'явився перший ковбойський фільм «Закусочна у Кріппл-Крік», підкорення Дикого Заходу ще не вивітрилося з пам'яті більшості американців. І справді, в таких картинах як «Напівкровка» (1915) і «Пригоди Буффало Білла» (1917), часто фігу-рувалиреальніперсонажі, головним чином знамениті шерифи та ковбої, у даному разі Вайтт Ерп і Коуді — Буффалло Білл. Першим значним явищем став вестерн «Велике пограбування потягу», створений у 1903 році. Одним з виконавців ролей у цій картині був Дж.В. Андерсон, який після фільму «Брончо
Білл і малюк» (1908) став першою ковбойською кінозіркою. Цього «доброго поганого хлопця» він зіграв у сотнях корот-кометражок.
Відправною точкою в розвитку цього жанру вважається вихід на екрани фільму «Велике пограбування потягу» (1903) Е.С. Портера, який був доволі рідкісним поєднанням вестерну й гангстерського фільму. В ті роки бандит із Заходу був ще сучасником авторів вестернів. Через десятиліття по тому, в 1969 році Дж. Р. Хілл з іронією відтворив стиль перших вестернів у пролозі своєї картини «Буч Кессіді та Санденс Кід», аби потім розповісти трагічну історію двох відщепенців, індивідуальностей-одинаків, яких витісняли на межі віків із авансцени історії та знищували безжальною системою влади, цивілізацією, добре налагодженим механізмом колективного придушення.
Епоха самотніх героїв вестерну закінчувалась, хоча була штучно подовжена до періоду мексиканської революції 1910—1917 pp., коли на окраїнах США, на задвірках наддержави, що лише утворювалась, останні американські ідеалісти, доволі розчаровані, пошар-
пані життям, перетворившись на циніків, намагалися використати шанс вільного існування, перебування «поза»: поза цивілізацією, поза законом, поза всім. Крах цих ілюзій відтворено у відомих вестернах «Дика банда» (1968) С Пекінпа і «Пригорща динаміту» (1971) С. Леоне. Вони створені в той час, коли жанр, що переживав наприкінці 50-х — на початку 60-х років XX ст. занепад (але ж було славне минуле — фільми «Залізний кінь», 1924; «Диліжанс», 1939; «Моя дорога Клементина», 1946; «Ті, що подались на пошуки», 1956 — усі Дж. Форда, «Людина із Заходу» В. Хайлера, 1940; «Червона ріка» X. Хоукса, 1948; «Рівно опівдні» Ф. Циннемана, 1952; «Шейн» Дж. Стівенса, 1953 та багато інших), переосмислювався, наповнювався реальним змістом, часто гірко та безпристрасно розвінчувався, вивертався навиворіт.
Серед антиміфотворців, які знищували хибні мрії про чудовий Дикий Захід і розкривали зворотний бік легендарного вигляду улюблених героїв, окрім названих Дж.Р Хілла, С Пекінпа і С. Леоне були також А. Пенн («Маленька Велика Людина», 1970), Р. Нелсон
(«Солдат у синьому», 1970) і, звичайно ж, Р Олтмен («Мак-кейб і місіс Міллер», 1971, «Буффалло Білл та індіанці, або Урок історії сидячого Бика», 1976). До речі, С Пекінпа створював й інші вестерни («Перегони горами», 1962, «Майор Данді», 1964, «Балада про Кейбла Хога», 1970, «Пет Гаррет і Біллі Кід», 1973), перетворившись на одного з визначних майстрів жанру. До переліку відомих вестернів цього періоду входять «Професіонали» (1966) і «Прикуси кулю» (1975) Р. Брукса, «Ієремія Джонсон» (1971) С. Поллака, «Ковбої» (1971) М. Райделла, «Життя й часи судді Роя Біна» (1972) Дж. Х'юстона.
Особливе місце посідає творчість уже згадуваного італійського режисера С. Леоне, першого з європейців, який зазіхнув на суто американський винахід. Його трилогія за участю К. Іствуда («За пригорщу доларів», 1964, «За декілька зайвих доларів», 1965, «Добрий, Поганий, Злий», 1967), а також стрічка «Якось на Дикому Заході» (1968) визнана класикою вестерну навіть американцями. Не випадково ці фільми, як і «Пригорща динаміту» (1971), склали цілий розділ з історії
140
141
цього жанру, викликали чимало наслідувань.
Однак наприкінці 80-х років жанр вестерну втратив свою особливу популярність. За іронією долі це відбулося в період правління адміністрації Р. Рейгана, який, звісно, не був ковбоєм № 1, як Дж. Вейн, але полюбляв зніматись у вестернах. Попри те що особливі, майже райдужні надії виникли після появи своєрідних вестернів-драм «Танці з вовками» (1990) К. Костнера і «Непрощенний» (1992) К. Іствуда, які, після дуже значної перерви (першим лауреатом «Оскару» серед вестернів став «Сіммарон» В. Раг-глза, 1931) вибороли головні нагороди Американської кі-ноакадемії, все ж таки в 90-ті роки відродження вестерну ще не відбулося. Можливо, мають рацію Лукас і Спілберг, що сучасній комп'ютерній Америці потрібна колишня міфологія в супермодній обгортці, необхідні «електронні вестерни» з тим самим безтурботним героєм, який тепер підкорює Далекий і Середній Схід, як у фільмах про Індіану Джонса, або Дикий Космос у фантастичних стрічках. Див. «Спаге-ті-вестерн», «Кенгуру-вестерн», «Істерн», «Саутерн». |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 367 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
