Статистика
Онлайн всього: 4 Гостей: 4 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
САЛОННА ДРАМА
|
| 16.04.2014, 09:21 |
| САЛОННА ДРАМА - різновид драми, який дістав найбільш широке розповсюдження у Данії та в Італії у 1910—1915-х роках.
За умови, що в Данії налічувалося всього 150 кінотеатрів, не було й мови про те, щоб окупити на внутрішньому ринку вартість постановок сотень художніх фільмів, які створювались у країні щорічно. Тому датські кінофірми випускали, головним чином, продукцію космополітичного характеру. У датських фільмах важко було зрозуміти країну, де відбувається дія. Зазвичай це були вигадані держави. Національні датські риси старанно затушовувалися. Більшість фільмів створювалася на сучасному матеріалі. Злочин й адюльтер займали провідне місце в тематиці. Таємничі кубла, гральні будинки, великосвітські бали та багаті заміські вілли були місцем дії. Збуджені почуття, розгул пристрастей, катастрофи, вбивства, самовбивства, шалені обійми й пристрасні поцілунки зростали в датських фільмах у все більшій прогресії.
Салонні драми (ось найбільш типові назви фільмів того часу: «Танець вампірів»,
«Жриця пристрасті», «Цинізм азарту», «Загробна таємниця», «Кохання й корона», «Спірити» і т. ін.), мали одну характерну особливість. Майже в кожному фільмі фігурував образ фатальної жінки (див. «Вами»). Вона могла бути дамою напів-світу, канатною танцівницею або принцесою крові, але її життєвий шлях був незмінно вкритий трупами закоханих у неї чоловіків.
Драми ревнощів закінчувалися самовбивствами. Покинуті наречені йшли до монастирів або кидалися у вир. Кинуті напризволяще дружини, голодні діти, вмираючі від горя матері благали жорстоку спокусницю зберегти для них чоловіка, батька або сина, а вона... з гордовитим презирством одверталася від них. Єдине, чим живуть герої датських фільмів, — це кохання, зазвичай нещасливе, яке завершується смертю одного чи обох коханців. Датське кіно зробило «нещасливий кінець» своїм кредо, тому, коли в окремих випадках фільм закінчувався щасливо, глядачі протестували. Проте в Росії, де в ті роки процвітала песимістична декадентська література, трагічні фінали датських стрічок прийшлися до смаку.
111
В Італії, де основне виробництво було орієнтовано на коштовні постановки з історії Стародавнього Риму, творів еллінської літератури та світової класики, на 1913 рік стали модними салонні драми. їх породив комерційний успіх датських салонних бойовиків. Однак італійські салонні фільми, на відміну від датських, були зроблені з більшим постановочним розмахом. Героїні, які утопали в хутрі й коштовностях, віддавалися невтомним любовним утіхам, перебуваючи у приголомшливих обстановках із золотих стільців, ведмежих шкур і шовкових драпіровок. Саме в таких апартаментах народжувалися любовні пристрасті, відбувалися сцени диких ревнощів, стрілялися через кохання або приймали отруту герої й героїні. Альковні походеньки титулованих героїв і героїнь притягували неначе магнітом публіку великих міст і провінційних закутків.
Для виконання ролей у таких фільмах потрібні були «привабливі», «пристрасні» та «чарівні» героїні. У ті роки їх з'являлося чимало в італійській кінематографії. Піна Мо-нічеллі, Есперія Сантес, Марі Клео Тарларіні й «божествен-
на» Лідія Бореллі, яким поклонялися численні прихильники передвоєнної Європи. Саме Лідія Бореллі закріпила в італійському кінематографі панування «кінодів». її жінки-спокусниці рухалися хиткою ходою, набирали чуттєвих і ламаних поз.
Перша світова війна стала головною перепоною для експорту датських та італійських фільмів до інших країн і стала однією з головних причин кінематографічної кризи. Але вплив салонних драм був настільки значним, що схожі фільми продовжували знімати в Америці, Франції та Росії. |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 317 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
