Статистика
Онлайн всього: 7 Гостей: 7 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
ПОСТМОДЕРНІЗМ
|
| 16.04.2014, 09:16 |
| ПОСТМОДЕРНІЗМ [Postmodernism, від лат. Post після + фр. Modern сучасний] — цей термін означає не якийсь вузько обмежений художній напрям або стиль, але певну
культурну домінанту сучасного суспільства, тому можна казати лише про те, як постмо-дерністське світосприйняття, постмодерністський менталітет знаходять відображення у самому підході до створення фільму.
Модернізм і постмодернізм, маючи за основу переосмислення ролі мови (тобто засобу організації й передачі значень) у пізнавальній та художній діяльності, протилежно до нього підходять. Модернізм, викриваючи умовний характер загальноприйнятої мови як усього лише суму прийомів, прагне дійти до сенсу за допомогою іншої, більш адекватної мови, а то й напряму, інтуїтивно. А постмодернізм, виходячи з тих самих засновків, проголошує принципову неможливість набуття сенсу й обмежується стилізованим відтворенням найрізноманітніших, але рівно умовних мов. Щодо кінематографа це означає: якщо первісний ефект правдивості фотографічного відтворення дійсності переважає умовності монтажу й жанру (особливо, коли вони навмисно зводяться до мінімуму, наприклад, у неореалізмі), мова кіно сприймається як адекватна й прозора.
Модернізм реконструює мову, розкриває прийом (монтаж у Ейзенштейна і сюрреалістів, колаж у Годара), заперечуючи цим старі значення як хибну свідомість, ідеологію. Постмодернізм, відмовляючись від будь-якої ідеології та ціннісної ієрархії, слідом за деконструкцією створює зворотну реконструкцію кінематографічної мови, але вже у межах свідомої стилізації. Якщо у 60-ті — на початку 70-х років «авторський» кінематограф переосмислював міфи і стереотипи традиційних жанрів, наприклад, вестерну («Макбейн і місіс Мілер» Р. Олтмена), гангстерського фільму («Хрещений батько» Ф. Копполи), то з часом акцент переноситься з «людського» змісту фільму, його психологічної достовірності на його формальні елементи, на «текст» сам по собі. Вже у «Клубі «Коттон» того ж Копполи важливіше його формальне вибудовування, ніж змістовний елемент.
Різноманітні «космічні фантазії» та авантюрні епопеї, що з'явилися на межі 70—80-х років, побудовані лише на інтересі до формальної розповіді і трюків, до того ж часто обидві складові подаються у пародій-
102
103
ній формі («Роман із каменем» Р. Земекіса). Стилізаторський і пародійний підхід до розповіді викликає часте цитування й асоціативні посилання на інші фільми, на класику жанру, за рахунок чого зростає кількість нових фільмів за старими сюжетами (рімейків). У кримінальному жанрі, у трилерах майже зовсім зникає моральна оцінка героїв, бо вони із самого початку задані у пародійній перспективі, але не настільки, щоб не створювати напруження («Справжнє кохання» Т. Скота, «Кримінальне чтиво» К. Тарантіно).
Оскільки для постмодернізму ієрархія значень і цінностей виглядає як прояв авторитаризму, між усіма «текстами» установлюється рівність, яка веде до «естетичного популізму», коли елементи «високої» й «популярної» культури, стилі жанрів і т. п. виявляються у повному змішанні. |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 278 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
