Статистика
Онлайн всього: 7 Гостей: 7 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
КІНОПАРЕМІЇ
|
| 15.04.2014, 21:45 |
| КІНОПАРЕМІЇ [Кіно + грец. Рагоітіа — приказка, притча] — певний сегмент тексту, який проголошується персонажем фільму і виокремлюється аудиторією з контексту картини та стає загальновживаним прислів'ям або приказкою. Кінопа-реміями називають паремії, які мають коріння у кінематографі.
Пареміологія — розділ фоль
клористики, який вивчає на
родні вислови (паремії), вира
жені реченнями (наприклад,
прислів'ями, приказками,
прикметами) або короткими ланцюжками речень, які змальовують елементарну сценку чи діалог (наприклад, баєчки, короткі анекдоти, загадки).
Про прислів'я та приказки, які стали загальновживаними завдяки кінематографу в дореволюційний період, відомо мало. Але у 20-ті роки сталі мовні формули, запозичені з популярних фільмів, були вже доволі розповсюдженим явищем. Зазвичай, підхоплювалися і складали прислів'я написи, які передавали репліки персонажів фільму. Однак справді широке розповсюдження кінопаремії дістали
78
79
лише з появою звукового кінематографа. Уже в середині 30-х років щоденна мова російськомовного населення СРСР була насичена десятками стійких мовних формул, запозичених із популярних кінофільмів: Спритність рук і ніякого шахрайства; Муля, не нервуй; Кортить драти й метати — ці та багато інших виразів, що перейшли з екрана, склали новий специфічний шар авторських висловів, які помітно посунули у масовому мовному вжитку традиційні літературні й фольклорні паремії.
Найбільш уживані афоризми, що мали кінематографічне походження, прийшли з фільмів 60—70-х років: Подарунок із Африки; Треба, Федю, треба («Операція «И», 1965); Коротше, Скліхасовський; Барбамбія кіргуду («Кавказька полонягі-ка», 1967); «Буду бити акуратно, але сильно; Шампанське зранку п'ють або аристократи, або дегенерати («Діамантова рука», 1969); Я ось теж зараз доп'ю і кину; Митниця дає добро («Біле сонце пустелі», 1970); Украв, випив — до в'язниці, романтика; їсти подано, сідайте жерти, будь ласка («Джентльмени удачі», 1972); «Танцюють усі!; Я вимагаю продовження
бенкету! («Іван Васильович змінює професій», 1973) і т. ін.
Досить потужний шар складають паремії, які у кінематограф потрапили з літератури і мають широке розповсюдження у побуті («Золоте теля», «Дванадцять стільців», «Собаче серце» та ін.). Серед зарубіжних фільмів можна відзначити картини «Блеф», «Сеньйор Робін-зон», «Фантомас» та ін. Із розвитком его-медії (відеомагнітофо-ни) до нашого вжитку ввійшла завдяки перекладачам-синхро-ністам продукція «чорного ві-деоринку», невластиві раніше словосполучення — Срань Господня; Дірка від задниці та ін.
Ще одне цікаве відгалуження кінопаремій спостерігається під час трансформації персонажів у фільмах, перероблених народною творчістю в анекдоти: Петька, Анка і Василь Іванович («Чапаев» Абду-ла, Петруха, Сухов, Саїд («Біле сонце пустелі»), Штірлиць, Мюллер, Борман («Сімнадцять миттєвостей весни»), «Боягуз», «Балбес», «Бувалий», відповідно актори Віцин, Нікулін і Моргунов у фільмах Л. Гайдая. До цих персонажів можна додати й мультиплікаційні: Заєць і Вовк («Ну, постривай!»), Чебурашка і крокодил Гена.
Із широким розповсюдженням на телебаченні реклами стала проявлятися тенденція взаємопроникнення перемії з реклами у побут (Солодка парочка; О'кей — обі) та навпаки.
Підводячи підсумки, можна зазначити: відбір, який здійснює аудиторія, відбувається не лише і не стільки на рівні окремих реплік та висловів, скільки на рівні дійових осіб і ситуацій, ознаками яких є репліки. Таким чином, ми маємо справу зі складною багаторівневою системою взаємодії тексту й аудиторії, яку важко, а часто й неможливо умоглядно змоделювати в «лабораторних» умовах. Як не дивно, кінопа-ремії ніколи не вивчалися ні в межах кінознавства, ні в межах пареміології. |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 346 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
