Статистика
Онлайн всього: 16 Гостей: 16 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ КІНО
|
| 15.04.2014, 21:34 |
| ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ КІНО [від лат. Intellectus — розум, здібність мислити, розуміти, скласти для себе уявлення] — термін, запропонований С. Ейзенштейном у 1928 році. Концепція «інтелектуального кіно» виникла у процесі роботи над фільмом «Жовтень». Режисер висунув гіпотезу про можливість безпосередньої «екранізації понять» і цілих «систем понять». На ранньому етапі теорії «інтелектуального кіно» була проголошена відмова від традиційної фабульної драматургії та «гри пристрастей»
із заміною їх «дією згідно з асоціативними шляхами» і «грою умовиводів». Уже через рік Ей-зенштейн пояснив «інтелектуальне кіно» як «синтез емоційного, документального та абсолютного фільму», спроможного «покласти край боротьбі між «мовою образів» — на основі «мови кінодіклектики».
Доступність цього завдання кінематографа обґрунтовувалась у статті «За кадром» (1929), де Ейзенштейн порівнював монтаж конкретних кіно-зображень (кадрів) із створенням понять з ієрогліфів у ідеографічному письмі (зокрема, японському) народів Далекого Сходу. Мета «інтелектуального кіно», за Ейзенштейном, — «навчити робітника діалектично мислити». Практичним втіленням «інтелектуального кіно» мав стати фільм «Капітал». У сценарних розробках цього нездійсненого фільму (1927-1929) Ейзенштейн використовував, разом із асоціативним монтажем кадрів, фабульні ситуації та матеріал для акторської гри.
На початку 30-х років Ейзенштейн відходить від крайнощів теорії «інтелектуального кіно», розвиваючи разом з тим її життєздатні елементи.
Під час роботи над сценарієм «Американської трагедії» (за Т. Драйзером, 1930) він уперше у світовому кіно використав принцип «внутрішнього монологу», поєднавши деякі відкриття «інтелектуального кіно» з поглибленим розкриттям психологічного процесу на екрані. У доповіді на Всесоюзній творчій нараді працівників радянської кінематографії (1935) Ейзенштейн по-новому визначив діалектику чуттєвого й інтелектуального, конкретного й абстрактного у кінообразі, долаючи суперечливість ранньої теорії
«інтелектуального кіно». Глибока, конструктивна самокритика цієї концепції ввійшла до циклу теоретичних праць (1937—1948), а також у мемуари Ейзенштейна.
Незважаючи на всі крайнощі та протиріччя концепція «інтелектуального кіно» все ж таки значно вплинула на теорію і практику кінематографа, стимулювала пошуки нових виразних засобів кіномови, нових шляхів впливу на глядача. Відгомін цих ідей можна знайти у суміжних мистецтвах, зокрема, у теорії та практиці «епічного театру» Б. Брехта. |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 356 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
