ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Матеріали для курсової

Головна » Матеріал » Мистецтво та мистецтвознавство » Кінословник

АВСТРАЛІЙСЬКА ХВИЛЯ
15.04.2014, 16:10
АВСТРАЛІЙСЬКА ХВИЛЯ [англ. Australian Wave] — най­більш визначні фільми зро­блені в Австралії за період з 1969 по 1981 роки. Після Другої світової ві­йни в Австралії виробництво художніх фільмів практично зійшло нанівець, через те, що прокат опинився в іноземців. Стан австралійського кіно погіршувався ще й відсутніс­тю глибокої культурної тради­ції, спроможною протистояти чужим стандартам. Віддале­ність країни від Європи та Аме­рики ще довгий час буде вва­жатися головною причиною її культурного провінціалізму. У цьому слід шукати причину того, що технічно провідна і все більш багатша економічно Ав­стралія не лише не спромоглася протиставити своїм техноло­гічним досягненням успіх у га­лузі літератури і мистецтва, але й навпаки, втрачала таланови­тих художників, які почали ви­їжджати за кордон уже в 30-ті роки (досить лише назвати акторів С. Оллгуд, Е. Флінна, П. Фінча). Аналогічна доля пе­реслідувала до 60-х років і кі­но, хоча воно мало й фінансову, й технічну базу, створену зано­во за голлівудською моделлю після появи звуку. Володіли австралійці й до­статньо кваліфікованими ка­драми, і тому післявоєнна кри­за кінематографа «самотнього континенту» могла здатися не зрозумілою. Але в будь-якій країні з невеликим населенням (близько 15 млн) і дуже незна­чним виробництвом домінує кінопрокат, який робить став­ку на демонстрацію зарубіжних кінострічок. Будь-яка кризова ситуація згубно впливає на кі­новиробництво, але мало по- значається на прокатних ком­паніях і власниках кінотеатрів. Післявоєнне малокартиння погіршувалося ще й тим фактом, що майже половина фільмів, які побачили світ за двадцять післявоєнних років, зняті ан­глійцями й американцями. Як зазначали австралійські кіно­знавці, американські режисери зверталися до місцевої темати­ки лише тому, що голлівудські фірми не бачили іншого способу використовувати прибутки від прокату американських філь­мів, «заморожені» урядовими обмеженнями на вивіз валюти. Американці просто пере­носили до екзотичного і не­звичного для власної публіки оточення традиційні голлівуд­ські сюжети, ситуації та персо­нажі. Для американських про­дюсерів Австралія виглядала ідеальним місцем для поста­новок вестернів і дитячих при­годницьких драм. Нечисленні фільми австралійських режи­серів не відрізнялися жанро­вою різноманітністю: декілька біографічних стрічок, пригод­ницькі фільми для дітей, мело­драми, австралійські вестерни, які згодом набули кумедного визначення «кенгуру-вестерн». У цілому кінематографічна сцена Австралії 1945—1968 ро- 48 49 ків виглядала більш ніж бідно. Одужання почалося лише на­прикінці 60-х унаслідок рішен­ня уряду вкласти кошти в мис­тецтво включно з кіно. Першою ластівкою нових тенденцій у кі­но Австралії став фільм Тіма Верстала «2000 тижнів» (1969). Через два роки три новачка — П. Вейр, Б. Хеннєнг і О. Хоуз зняли фільм «Троє в дорозі». У тому ж 1971 році П. Вейр за­ворожив публіку сповненим вигадки й похмурої іронії філь­мом «Хоумсдейл».Третім сюрп­ризом 1971 року став фільм «Лелека» Т. Верстала. Першим загальновизнаним твором «австралійської хви­лі» став фільм «Пригоди Барі Маккензі» (1972) режисера Б. Бірсфорда. Безпрецедент­на популярність цього фільму переконала прокатників у то­му, що австралійські фільми спроможні з успіхом конкуру­вати із зарубіжними, а публіка може оцінити талановиті твори національного кінематографа. Успіх Бірсфорда відкрив шлях картинам його молодих колег, які змогли запропонувати пу­бліці 70-х років цілу низку ори­гінальних за баченням, змістом і формою викладення фільмів. Разом вони й склали «австра­лійську хвилю», робити висно- вок про яку найкраще за тво­рами її лідерів — Т. Верстала, Б. Бірсфорда, П. Вейра, Ф. Ске-песі, Д. Дайгена і Д. Кромбі. Нове десятиліття знищило надії на подальше піднесен­ня австралійського кінемато­графа. Лідери «австралійської хвилі» переїхали до Європи або до Голлівуду: Д. Міллер («Безумний Макс», «Іствік-ські відьми»); П. Вейр («Зеле­на карта»); Ф. Нойс («Мертвий штиль», «Ігри патріотів», «Тріс­ка»); Д. Маккензі, Б. Бірсфорд («Водій Міс Дейзі»); Ф. Скепесі («Російський Дім»). Рідкісні успіхи, як-от «Дан-ді на прізвисько Крокодил», спиралися на зарубіжні стерео­типи, спекулювали на австра­лійській екзотиці й не мали нічого спільного з характерами і знахідками забутої «австра­лійської хвилі». Дія найкращих стрічок ав­стралійської «нової хвилі» від­несена на початок XX століття, однак історичне тло використо­вується в них лише як засіб для аналізу актуальних проблем сучасності. Серед них варто назвати «Пікнік біля висячої скелі» (1975) П. Вейра, в осно­ву якого була покладена дійсна історія зникнення декількох школярок, і «Моя блискуча кар'єра» (1978) Д. Армстронга. Успіх цих картин, а також філь­мів «Безумний Макс» (1979) і «Крокодил Данді» (1986), спричинив масовий від'їзд кращих режисерів й акторів до Голлівуду. Але й сьогодні в Австралії знімають захоплюючі й своєрід­ні картини, наприклад, «Лише у танцювальному залі» (1992). Новозеландський кінематограф також переживає розквіт: філь­ми В. Ворда, П. Джексона і Д. Кемпіона, чия історична драма «Піаніно» (1993) з тріумфом обійшла екрани всього світу.
Категорія: Кінословник | Додав: koljan
Переглядів: 367 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП