Статистика
Онлайн всього: 8 Гостей: 8 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
АВСТРАЛІЙСЬКА ХВИЛЯ
|
| 15.04.2014, 16:10 |
| АВСТРАЛІЙСЬКА ХВИЛЯ [англ. Australian Wave] — найбільш визначні фільми зроблені в Австралії за період з 1969 по 1981 роки.
Після Другої світової війни в Австралії виробництво художніх фільмів практично зійшло нанівець, через те, що прокат опинився в іноземців.
Стан австралійського кіно погіршувався ще й відсутністю глибокої культурної традиції, спроможною протистояти
чужим стандартам. Віддаленість країни від Європи та Америки ще довгий час буде вважатися головною причиною її культурного провінціалізму. У цьому слід шукати причину того, що технічно провідна і все більш багатша економічно Австралія не лише не спромоглася протиставити своїм технологічним досягненням успіх у галузі літератури і мистецтва, але й навпаки, втрачала талановитих художників, які почали виїжджати за кордон уже в 30-ті роки (досить лише назвати акторів С. Оллгуд, Е. Флінна, П. Фінча). Аналогічна доля переслідувала до 60-х років і кіно, хоча воно мало й фінансову, й технічну базу, створену заново за голлівудською моделлю після появи звуку.
Володіли австралійці й достатньо кваліфікованими кадрами, і тому післявоєнна криза кінематографа «самотнього континенту» могла здатися не зрозумілою. Але в будь-якій країні з невеликим населенням (близько 15 млн) і дуже незначним виробництвом домінує кінопрокат, який робить ставку на демонстрацію зарубіжних кінострічок. Будь-яка кризова ситуація згубно впливає на кіновиробництво, але мало по-
значається на прокатних компаніях і власниках кінотеатрів.
Післявоєнне малокартиння погіршувалося ще й тим фактом, що майже половина фільмів, які побачили світ за двадцять післявоєнних років, зняті англійцями й американцями. Як зазначали австралійські кінознавці, американські режисери зверталися до місцевої тематики лише тому, що голлівудські фірми не бачили іншого способу використовувати прибутки від прокату американських фільмів, «заморожені» урядовими обмеженнями на вивіз валюти.
Американці просто переносили до екзотичного і незвичного для власної публіки оточення традиційні голлівудські сюжети, ситуації та персонажі. Для американських продюсерів Австралія виглядала ідеальним місцем для постановок вестернів і дитячих пригодницьких драм. Нечисленні фільми австралійських режисерів не відрізнялися жанровою різноманітністю: декілька біографічних стрічок, пригодницькі фільми для дітей, мелодрами, австралійські вестерни, які згодом набули кумедного визначення «кенгуру-вестерн».
У цілому кінематографічна сцена Австралії 1945—1968 ро-
48
49
ків виглядала більш ніж бідно. Одужання почалося лише наприкінці 60-х унаслідок рішення уряду вкласти кошти в мистецтво включно з кіно. Першою ластівкою нових тенденцій у кіно Австралії став фільм Тіма Верстала «2000 тижнів» (1969). Через два роки три новачка — П. Вейр, Б. Хеннєнг і О. Хоуз зняли фільм «Троє в дорозі». У тому ж 1971 році П. Вейр заворожив публіку сповненим вигадки й похмурої іронії фільмом «Хоумсдейл».Третім сюрпризом 1971 року став фільм «Лелека» Т. Верстала.
Першим загальновизнаним твором «австралійської хвилі» став фільм «Пригоди Барі Маккензі» (1972) режисера Б. Бірсфорда. Безпрецедентна популярність цього фільму переконала прокатників у тому, що австралійські фільми спроможні з успіхом конкурувати із зарубіжними, а публіка може оцінити талановиті твори національного кінематографа. Успіх Бірсфорда відкрив шлях картинам його молодих колег, які змогли запропонувати публіці 70-х років цілу низку оригінальних за баченням, змістом і формою викладення фільмів. Разом вони й склали «австралійську хвилю», робити висно-
вок про яку найкраще за творами її лідерів — Т. Верстала, Б. Бірсфорда, П. Вейра, Ф. Ске-песі, Д. Дайгена і Д. Кромбі.
Нове десятиліття знищило надії на подальше піднесення австралійського кінематографа. Лідери «австралійської хвилі» переїхали до Європи або до Голлівуду: Д. Міллер («Безумний Макс», «Іствік-ські відьми»); П. Вейр («Зелена карта»); Ф. Нойс («Мертвий штиль», «Ігри патріотів», «Тріска»); Д. Маккензі, Б. Бірсфорд («Водій Міс Дейзі»); Ф. Скепесі («Російський Дім»).
Рідкісні успіхи, як-от «Дан-ді на прізвисько Крокодил», спиралися на зарубіжні стереотипи, спекулювали на австралійській екзотиці й не мали нічого спільного з характерами і знахідками забутої «австралійської хвилі».
Дія найкращих стрічок австралійської «нової хвилі» віднесена на початок XX століття, однак історичне тло використовується в них лише як засіб для аналізу актуальних проблем сучасності. Серед них варто назвати «Пікнік біля висячої скелі» (1975) П. Вейра, в основу якого була покладена дійсна історія зникнення декількох школярок, і «Моя блискуча
кар'єра» (1978) Д. Армстронга. Успіх цих картин, а також фільмів «Безумний Макс» (1979) і «Крокодил Данді» (1986), спричинив масовий від'їзд кращих режисерів й акторів до Голлівуду.
Але й сьогодні в Австралії знімають захоплюючі й своєрідні картини, наприклад, «Лише у танцювальному залі» (1992). Новозеландський кінематограф також переживає розквіт: фільми В. Ворда, П. Джексона і Д. Кемпіона, чия історична драма «Піаніно» (1993) з тріумфом обійшла екрани всього світу. |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 367 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
