Статистика
Онлайн всього: 7 Гостей: 7 Користувачів: 0
|
 |
Матеріали для курсової |
КІНОЗІРКА
|
| 14.04.2014, 19:53 |
| КІНОЗІРКА [англ. Star] -поняття, що виникло в американському кіно у 1910-ті роки та розповсюдилось у європейському кінематографі. Зазвичай поняття «зірка» пов'язують з іменем Д. Ласкі, засновника компанії «Феймос плейєрз», але фактично воно є дітищем багатьох «незалежних», які шукали шлях для просування своїх фільмів на екрани та отримання надійного прибутку. їх наштовхнув на цю думку успіх окремих акторів у публіки. Вже давно на адресу деяких фірм почали надходити численні листи палких шанувальників. Не знаючи прізвищ акторів (вони на той час не зазначалися в титрах), шанувальники надсилали свою кореспонденцію безпосередньо героям кінокартин, наприклад, «суворому шерифу» з фільму «Віддалене ранчо» та ін.
Чим більше зростав потік листів, тим нагальнішою ставала необхідність задовольнити законну цікавість глядачів. Для цього у вступних титрах почали зазначати імена виконавців головних ролей, а в пресі подавати відомості з їх біографій та способу життя (найчастіше вигадані). Реклама «стар» зробила свою справу. Глядачі тепер знали, до кого треба адресуватися, і висловлювали своє захоплення новим кумирам. Треба зазначити, що «незалежні» не скупилися на оплату успішних акторів і актрис, їхні гонорари зростали з феєричною швидкістю.
Показовими щодо цього є «рекорди», досягнуті Мері Пікфорд. У 1908 році вона, як і інші актори отримувала п'ять доларів на день. У 1913 році, коли на екрани вийшла картина «Це маленьке чортеня», актриса вже отримувала 100 доларів надень. Після успіху цього фільму її ставка зросла до 1000 доларів, а згодом дорівнювала 10000 доларів на день. У пресі повідомлялося, що маленька Мері отримує найбільшу платню у світі.
У конкретно історичному значенні «кінозірка» - виконавець, який максимально відпо-
відає (перш за все зовнішними даними) персонажу тієї чи іншої сюжетно-жанрової моделі фільму. В певному сенсі «кінозірка» - це типаж. На розвиток феномену «кінозірки» також вплинула та обставина, що популярні актори 1919-1920-х років (М. Пікфорд, Д. Фербенкс, Л. Гіш) знімалися здебільшого в однотипних ролях, а провідні коміки (М. Ліндер, Г. Ллойд, Б. Кітон) уявлялися носіями постійного образу-маски. Робота «кінозірок» була можлива завдяки діючій у практиці американського кіно суворій «спеціалізації» - наявності певних портретно-фізичних рубрик, наприклад: «дівчини» («любоньки»), «світські дами», «вамп» («фатальні жінки»).
Звід рубрик та виконавців, що дістав назву «система зірок» (star-system), мав подвійний аспект. У соціологічному та економічному сенсі на ній базувалася стратегія зовоювання масового глядача з метою досягнення відповідних ідеологічних настанов та отримання високих прибутків. Екранний образ «кінозірки» малював ідеального героя. Таким чином здійснювалась настанова Голлівуду на міф про «інше життя». З цим пов'язаний особливий
культ «кінозірок» у 20-ті роки, які з'являлися в ролях «прибульців»: Р. Валентино, Р. Но-варро, Г. Гарбо. У 30-ті роки з утверждениям реалістичних тенденцій в американському кінематографі домінував інший тип «кінозірки» («хлопець з нашої вулиці», «своя дівчина»). У таких ролях виявляли себе Г. Купер, Дж. Стюарт, Б. Кросбі, К. Хепберн, К. Гейбл, К. Грант та ін. Напередодні Другої світової війни у Європі, у 40-50-ті роки у США на першому плані утвердився новий герой - «загублена людина» (актори Ж. Габен, X. Богарт, М. Кліфт та ін.). Створюваний «кінозірками» образ формувався у свідомості публіки як із виконання, так і з легенди (або міфу) «кінозірки». У процесі еволюції кіно в бік поглиблення людського образу соціальне значення кінозірки та її творчі можливості все більше виявляють свою внутрішню конфліктність. Багато «кінозірок» стали відомими акторами. У 60-70-ті роки Б. Бардо, Дж. Дін, М. Брандо були оточені поклонінням, схожим на культ давніх «кінозірок».
У 60-ті роки, у зв'язку із появою французької «нової хвилі» та авторського кінемато-
22
23
графу, поняття зірки досить своєрідно входить в авторське кіно. Тепер не має художнього диктату зірки (але треба зазначити, що це стосується виключно авторського, некомер-ційного, здебільшого європейського кінематографу), зірка стає елементом режисерського міфу (Анна Каріна у фільмах Жан-Люка Годара, Жан П'єр Лео у стрічках Франсуа Трюф-фо, Жюл'єт Бінош і Дені Лаван у картинах Лео Каракса, Ханна Шигулла у фільмах Рай-иера Вернера Фассбіндера та ін.). Режисер наче «патентує» актора, він - його персональна зірка, що було характерно також і для деяких режисерів попередніх десятиліть. Наприклад, союзи Марлен Дітріх і Джозефа Штернберга, Грети Гарбо і Моріца Стіллера, Любові Орлової і Григорія Александрова й ін. Останнім часом (70-90-ті роки) поняття зірки стає універсальним, кінозірками стають фотомоделі, рок і поп-музиканти, бо всі аудіовізуальні засоби тісно пов'язані (характерний приклад - Дей-від Боуї або такі актриси, як Лів Тайлер й Алісія Сілвер-стоун, які завдяки відеокліпам стали кінозірками ще до ролей на великому екрані). |
| Категорія: Кінословник | Додав: koljan
|
| Переглядів: 526 | Завантажень: 0
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
