ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Матеріали для курсової

Головна » Матеріал » Мистецтво та мистецтвознавство » Кінословник

КІНОЗІРКА
14.04.2014, 19:53
КІНОЗІРКА [англ. Star] -поняття, що виникло в амери­канському кіно у 1910-ті роки та розповсюдилось у європей­ському кінематографі. Зазви­чай поняття «зірка» пов'язують з іменем Д. Ласкі, засновника компанії «Феймос плейєрз», але фактично воно є дітищем бага­тьох «незалежних», які шука­ли шлях для просування своїх фільмів на екрани та отримання надійного прибутку. їх наштов­хнув на цю думку успіх окремих акторів у публіки. Вже давно на адресу деяких фірм почали надходити численні листи пал­ких шанувальників. Не знаючи прізвищ акторів (вони на той час не зазначалися в титрах), шанувальники надсилали свою кореспонденцію безпосередньо героям кінокартин, наприклад, «суворому шерифу» з фільму «Віддалене ранчо» та ін. Чим більше зростав потік листів, тим нагальнішою ста­вала необхідність задовольни­ти законну цікавість глядачів. Для цього у вступних титрах почали зазначати імена вико­навців головних ролей, а в пре­сі подавати відомості з їх біо­графій та способу життя (най­частіше вигадані). Реклама «стар» зробила свою справу. Глядачі тепер знали, до кого треба адресуватися, і вислов­лювали своє захоплення новим кумирам. Треба зазначити, що «незалежні» не скупилися на оплату успішних акторів і ак­трис, їхні гонорари зростали з феєричною швидкістю. Показовими щодо цього є «рекорди», досягнуті Мері Пікфорд. У 1908 році вона, як і інші актори отримувала п'ять доларів на день. У 1913 році, коли на екрани вийшла карти­на «Це маленьке чортеня», ак­триса вже отримувала 100 до­ларів надень. Після успіху цього фільму її ставка зросла до 1000 доларів, а згодом дорів­нювала 10000 доларів на день. У пресі повідомлялося, що ма­ленька Мері отримує найбіль­шу платню у світі. У конкретно історичному значенні «кінозірка» - викона­вець, який максимально відпо- відає (перш за все зовнішними даними) персонажу тієї чи ін­шої сюжетно-жанрової моделі фільму. В певному сенсі «кіно­зірка» - це типаж. На розвиток феномену «кінозірки» також вплинула та обставина, що по­пулярні актори 1919-1920-х ро­ків (М. Пікфорд, Д. Фербенкс, Л. Гіш) знімалися здебільшого в однотипних ролях, а провід­ні коміки (М. Ліндер, Г. Ллойд, Б. Кітон) уявлялися носіями постійного образу-маски. Ро­бота «кінозірок» була можли­ва завдяки діючій у практиці американського кіно суворій «спеціалізації» - наявності певних портретно-фізичних рубрик, наприклад: «дівчини» («любоньки»), «світські дами», «вамп» («фатальні жінки»). Звід рубрик та виконавців, що дістав назву «система зірок» (star-system), мав подвійний ас­пект. У соціологічному та еко­номічному сенсі на ній базу­валася стратегія зовоювання масового глядача з метою до­сягнення відповідних ідеоло­гічних настанов та отримання високих прибутків. Екранний образ «кінозірки» малював іде­ального героя. Таким чином здійснювалась настанова Гол­лівуду на міф про «інше життя». З цим пов'язаний особливий культ «кінозірок» у 20-ті роки, які з'являлися в ролях «при­бульців»: Р. Валентино, Р. Но-варро, Г. Гарбо. У 30-ті роки з утверждениям реалістичних тенденцій в американському кінематографі домінував ін­ший тип «кінозірки» («хлопець з нашої вулиці», «своя дівчи­на»). У таких ролях виявля­ли себе Г. Купер, Дж. Стюарт, Б. Кросбі, К. Хепберн, К. Гейбл, К. Грант та ін. Напередодні Другої світової війни у Європі, у 40-50-ті роки у США на пер­шому плані утвердився новий герой - «загублена людина» (актори Ж. Габен, X. Богарт, М. Кліфт та ін.). Створюваний «кінозірками» образ форму­вався у свідомості публіки як із виконання, так і з легенди (або міфу) «кінозірки». У процесі еволюції кіно в бік поглиблен­ня людського образу соціальне значення кінозірки та її творчі можливості все більше виявля­ють свою внутрішню конфлік­тність. Багато «кінозірок» ста­ли відомими акторами. У 60-70-ті роки Б. Бардо, Дж. Дін, М. Брандо були оточені покло­нінням, схожим на культ дав­ніх «кінозірок». У 60-ті роки, у зв'язку із по­явою французької «нової хви­лі» та авторського кінемато- 22 23 графу, поняття зірки досить своєрідно входить в авторське кіно. Тепер не має художнього диктату зірки (але треба за­значити, що це стосується ви­ключно авторського, некомер-ційного, здебільшого європей­ського кінематографу), зірка стає елементом режисерського міфу (Анна Каріна у фільмах Жан-Люка Годара, Жан П'єр Лео у стрічках Франсуа Трюф-фо, Жюл'єт Бінош і Дені Лаван у картинах Лео Каракса, Хан­на Шигулла у фільмах Рай-иера Вернера Фассбіндера та ін.). Режисер наче «патентує» актора, він - його персональ­на зірка, що було характерно також і для деяких режисерів попередніх десятиліть. На­приклад, союзи Марлен Дітріх і Джозефа Штернберга, Грети Гарбо і Моріца Стіллера, Лю­бові Орлової і Григорія Алек­сандрова й ін. Останнім часом (70-90-ті роки) поняття зірки стає універсальним, кінозір­ками стають фотомоделі, рок і поп-музиканти, бо всі аудіові­зуальні засоби тісно пов'язані (характерний приклад - Дей-від Боуї або такі актриси, як Лів Тайлер й Алісія Сілвер-стоун, які завдяки відеокліпам стали кінозірками ще до ролей на великому екрані).
Категорія: Кінословник | Додав: koljan
Переглядів: 526 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП