22. Навчання монологічного мовлення. Етапи роботи та система вправ для навчання монологічного мовлення.
Під монологом розуміють організований вид мовлення, що є продуктом індивідуальної побудови і передбачає тривале висловлення однієї особи, що звертається до аудиторії. Розрізняють: а) монолог стилістично нейтральний; б) монолог розмовний. Вправи для навчання підготовленого монологічного мовлення: - відтворення зв'язних висловлень з деякою модифікацією; - складання ситуації чи розповіді; - опис малюнку чи серії малюнків; - відтворення ситуацій, у яких використані названі слова; - переказ; - передання інформації декількома фразами; - складання плану прослуханої розповіді; - виклад діалогів у монологічній формі тощо. Вправи для навчання непідготовленого монологічного мовлення: - придумування заголовка та його обґрунтування; - опис картини чи карикатур, не пов’язаних з темою, що вивчається; - обґрунтування власного судження чи відношення до фактів; - оцінка прослуханого чи прочитаного.
23. Навчання аудіювання. Етапи роботи та система вправ для навчання аудіювання.
Поняття аудіювання (слухового і зорового): 1) сприймання 2) розпізнавання. Підготовчі вправи: I. Вправи для навчання мовленнєвого слуху. II. Вправи для навчання ймовірнісного прогнозування. III. Вправи для розвитку короткочасної і словесно-логічної пам'яті. Мовленнєві вправи: I. Вправи для навчання сприйняття діалогічного мовлення «зі сторони». II. Вправи для навчання сприймання діалогічного мовлення за участі в діалозі. III. Вправи для навчання сприймання монологічного мовлення. Аудіювання з дітьми молодшого шкільного віку. Дітей можна попросити виконати певну дію (як правило, вони усі із великим задоволенням виконують різні фізичні рухи). Такі інструкції будуть сприйматися молодшими школярами як своєрідна гра.
24. Навчання читання. Розвиток техніки читання та навчання різних видів читання.
Уміння і навички, що забезпечують процес читання, умовно поділяють на дві групи:
а) ті, що пов'язані з «технічною» стороною читання б) ті, що забезпечують смислову переробку матеріалу – встановлення смислових зв'язків між мовними одиницями різних рівнів. Види читання: 1) читання про себе 2) вголос 3) переглядове 4) ознайомлювальне 5) вивчаюче. Приклади завдань і форм перевірки для розвитку ознайомлювального читання: 1. Прочитайте текст та дайте відповіді на питання за основним змістом тексту. Питання, що охоплюють всі основні моменти тексту, повинні бути сформульовані таким чином, щоб на них не можна було відповісти реченням, взятим з тексту - учнів варто привчати інтегрувати зміст декількох речень. 2. Знайдіть відповіді на передтекстові питання. Важливим завданням методики є формування і підтримання інтересу до читання.
25. Навчання письма. Формування каліграфічних та орфографічних навичок. Система вправ для навчання письма і писемного мовлення.
На початковому етапі – формування умінь каліграфії та умінь, пов'язаних зі звуко-літерними відповідностями. Середній етап – орфографія. Старший етап – удосконалення. Навчання техніки письма складається з навчання графіки, каліграфії та орфографії. Списування як вид вправ: 1. Письмо дає можливість дітям розкрити свою особистість. 2. Письмові види діяльності допомагають консолідувати свої різноманітні навички. 3. Письмо допомагає у відпрацюванні мовлення та сприяє розвитку пам’яті. 4. Письмо надає можливість дітям „побачити” правило. 5. Письмо забезпечує функціонування свідомих механізмів в опануванні мови. 6. У процесі письма є можливість повернутися до попереднього і подумати на тим, що було написано.
26. Функції, види і форми контролю у навчанні іноземної мови.
Контроль має свої функції, види, форми, засоби, об’єкти. Функції: 1) Функція зворотного зв’язку 2) оціночна 3) навчальна 4) розвиваюча. Види та форми контролю: 1) поточний к. 2) рубіжний к. 3) підсумковий к. За формою організації контроль може бути індивідуальним або фронтальним, за характером оформлення відповіді – усним або письмовим, за використанням рідної мови - одномовним або двомовним.
27. Тестовий контроль у навчанні іноземних мов.
Лінгводидактичний тест – комплекс завдань з метою визначення кількісних та якісних показників рівня мовної та мовленнєвої компетенції. Основні показники якості тесту – 1) валідність (придатність слугувати вимірювачем рівня володіння іноземною мовою учнів) 2) надійність (надійний тест, як правило, дає аналогічні результати при його повторному застосуванні) 3) диференційна здатність (здатність тесту визначати різні категорії успішності учнів) 4) практичність, економічність (зручність щодо оцінювання результатів тестування). Тестові завдання можуть бути 1. з вибірковою відповіддю, а саме: - тестові завдання альтернативного вибору; - тестові завдання перехресного вибору; - тестові завдання множинного вибору 2. з конструйованою відповіддю, а саме: - тестове завдання з вільно конструйованою умовно однозначною відповіддю; - тестове завдання з вільно конструйованою очікуваною відповіддю.
28. Вимоги до сучасного уроку іноземної мови. Структура та зміст уроку.
Однією з основних особливостей уроку ІМ є його мовленнєва спрямованість. Вимоги до уроку: 1. Урок ІМ має сприяти комплексній реалізації практичної, загальноосвітньої і виховної цілей навчання 2. Урок ІМ повинен розвивати самостійність і творчу активність учнів, створювати в них мотивацію навчання. Структура уроку обумовлена: 1) специфікою виду МД, на оволодіння яким спрямовані дії учнів і вчителя; 2) труднощами, які виникають у процесі оволодіння МД; 3) цілями, завданнями і змістом цього уроку у системі занять. Вступна та основна частини: мовленнєва чи фонетична зарядка, пояснення нового матеріалу, співвідношення на уроці тренування і мовленнєвої діяльності, контроль засвоєного. Кінець уроку.
29. Зміст навчання граматики. Формування граматичних навичок. Автоматизація дій учнів з новими граматичними структурами.
Етапи оволодіння матеріалом: 1) учні опановують новим граматичним матеріалом (структурами і морфологічними формами) на основі раніше вивченої, тематично пов’язаної лексики. 2) головна увага надається новій лексиці з теми на основі засвоєних раніше структур 3) створюються умови для творчого і правильного перекомбінування раніше засвоєного і досліджуваного лексичного і граматичного матеріалу в усному і писемному мовленні. Види МД: 1) граматична навичка говоріння 2) морфологічні н. 3) синтаксичні н. 4) рецептивні граматичні н. (рецептивно-активні і рецептивно-пасивні). Основні етапи роботи над граматичним матеріалом: 1) Етап презентації граматичних явищ 2) Формування граматичних навичок 3) Включення навичок у різні види мовлення. 4) Розвиток мовленнєвих умінь. Етап формування мовленнєвих граматичних навичок можна вважати найважливішим, оскільки з ним пов'язана автоматизація граматичних дій, без якої неможливе формування навички.
30. Особливості навчального процесу з іноземної мови у початковій школі.
Традиційна психологія виділяє три вікові групи школярів. Молодший шкільний вік (від 6 до 9 років тобто 1-4 класи), середній вік (від 10 до 14 років – 5 – 9 класи) і старший (15 –17 років - 10-12 класи). Молодші школярі мають: -досить багаті уявлення і знання; - недостатньо усвідомлюють свої знання і досвід; -мислення – креативно-конкретне; - яскраво виражена емоційність; -характерна здатність до наслідування; - процес навчальної не усвідомлюється цілком, тому важливою стає дидактична гра; - незначний рівень концентрації уваги; - завдання повинні бути доступними;
- неможна допускати втоми і перевантаження; - мимовільне запам’ятовування того, що викликає цікавість; - домінуючим у навчанні повинне бути усне мовлення.
31. Особливості навчання іноземної мови учнів середнього шкільного віку.
У підлітковому віці ( з 10-11 до 15 років ) починається: - період найбільш інтенсивного розвитку мислення; - зберігають елементи наочно-образного мислення; - мовленнєва пам’ять більш щільно пов’язана з усвідомленням, систематизацією, встановленням логічних зв’язків. Для старшого середнього віку характерні елементи дорослості, що виявляються у прагненні школяра до самостійності, у відмовленні від допомоги, у незадоволенні контролем за виконанням роботи. Пам'ять підлітка набуває переважно логічного характеру. У засвоєнні матеріалу усе більшого значення набуває прагнення знаходити головне, виділяти опорні пункти, що полегшує запам'ятовування і відтворення. Вимагає від вчителя особливого такту та забезпечення умов для вмотивованого навчання. Ускладнення усних та писемних висловлювань, збільшення їх обсягу (однак все одно висловлювання ще не достатньо послідовні та логічні).
32. Особливості навчання іноземної мови учнів старшого шкільного віку.
Зв’язок між окремими сторонами психічного розвитку старшокласників та змістом навчання має місце у наступному: 1. Особистість старшокласника спрямована на майбутню професійну діяльність. Це сприяє розвитку професійних інтересів, прагненню до засвоєння інформації про об‘єкт їх підвищеного інтересу тощо. 2. У старшокласників спостерігається синтез відносно високої абстрактно-логічної форми мислення та висхідної тенденції до регуляції власної та чужої поведінки. Такий синтез визначає появу в аналітичній діяльності старшокласника критичних рис, причинного пояснення явищ, прагнення до обговорення проблем, які їх хвилюють, тощо. 3. Мислення старшокласників характеризується високим рівнем узагальнення, абстрагування, їх пам’ять та увага спеціалізуються у відповідності до спрямованості особистості. Велика роль у процесі навчання ІМ на цьому етапі відводиться читанню.
33. Використання дидактичних ігор у навчанні іноземної мови.
Рольові ігри більш доречні для середнього і старшого етапу, коли учні готові до фантазування та мають необхідний запас мовних засобів для вираження своїх думок. Гра у відгадки передбачає процес відгадування учнем або групою учнів предмета або інформації, що відомі іншим, як правило, з певними заздалегідь встановленими обмеженнями, наприклад, дозволяється відповідати лише Yes або No. Гра “Знаходження спільного”. Групі дається 2 елементи. Це можуть бути об’єкти, люди, абстрактні поняття або комбінації.
34. Типологія вправ у навчанні іноземної мови.
Основні типи вправ: 1) Вправи для розвитку ознайомлювального читання 2) Вправи для навчання аудіювання: а) Підготовчі вправи: - Вправи для навчання мовленнєвого слуху; - Вправи для навчання ймовірнісного прогнозування; - Вправи для розвитку короткочасної і словесно-логічної пам'яті; б) мовленнєві вправи: - Вправи для навчання сприйняття діалогічного мовлення «зі сторони»; - Вправи для навчання сприймання діалогічного мовлення за участі в діалозі; - Вправи для навчання сприймання монологічного мовлення. 3) Вправи для розвитку письма 4) Вправи для навчання говоріння: - Вправи для навчання підготовленої діалогічного мовлення; - Вправи для навчання підготовленого монологічного мовлення; - Вправи для навчання непідготовленого діалогічного мовлення; - Вправи для навчання непідготовленого монологічного мовлення. 5) Вправи для навчання лексики 6) Вправи для навчання фонетики: - Вправи в слуханні; - вправи у відтворенні. 7) Вправи для навчання граматики: - мовні; - умовно-мовленнєві; - мовленнєві.
35. Положення комунікативного підходу в навчанні іноземних мов
Термін „підхід” означає стратегію навчання.
Виділяють чотири підходи: 1) Біхевіористський – визначає оволодіння іноземною мовою як сформованість реакцій на іншомовні стимули. 2) Інтуїтивно-відомий передбачає оволодіння іноземною мовою на основі моделей в інтенсивному режимі 3) Свідомий пізнавальний спрямовує діяльність учня передусім на засвоєння правил використання лексико-граматичних моделей. 4) Комунікативний підхід передбачає органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання іноземної мови. Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності.
