Селянські заворушення на Лівобережній Україні посилилися після указу імператриці Катерини II в 1783 р. про закріпачення селян на цій території. Найбільшим з них було повстання в с. Турбаях на Полтав Щині. На початку XVIII ст. мешканці цього села були вільними козаками, але потім їх виписали з цього стану. У 1776 р. село перейшло у володіння поміщиків Базилевських, які посилили визискування селян. Турбаївці подали позов у Сенат, який, проте, визнав козаками лише 76 сімей (з 2000 жителів). На знак Протесту селяни відмовилися виконувати панщину і створили своє самоврядування за козацьким зразком, обравши отамана, СУДДЮ та писаря. У червні 1789 р. турбаївці, очолювані братами Рогачками й С. Помазаном, взяли село під повний контроль, обеззброїли військову команду, убили Базилевських і захопили Добро. Деякий час місцева влада намагалася врегулювати відносини з турбаївцями без застосування сили, але, зіткнувшись з їх непокорою, ввела в село війська, які розправилися з повстанцями. Активних учасників після тілесних покарань заслали в Сибір, інших переселили у південні райони України. Село, яке потім виникло на цьому місці, стало називатися Скорботним. Повстання в Турбаях було локальним, але типовим проявом антифеодального руху.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Селянські повстання» з дисципліни «Історія України»
