Л. А. Кетлє про статистичні закономірності соціальних явищ
При всій близькості термінів «обслідування» і «дослідження» є сенс в окремих випадках не ототожнювати їх. Під соціальним обслідуванням слід розуміти вивчення, перевірку чи огляд обмежених у просторі й часі локальних соціальних процесів та явищ для збору певного емпіричного матеріалу з метою констатації стану окремих об'єктів чи прийняття вузькообмежених дій практичного характеру. Обслідування, як правило, не передбачає широких наукових узагальнень і висновків і пов'язане із суто практичними потребами. Соціальне дослідження — процес наукового вивчення соціального об'єкта з розкриттям істотних причинно-наслід-кових зв'язків між явищами, тенденцій і закономірностей їх розвитку в даній системі і у зв'язку з іншими соціальними факторами. Обслідування констатує-переважно явища, дослідження — їх сутність, причини та взаємозв'язки. Звичайно, таке розрізнення понять не претендує на повноту, але, на нашу думку, зробити це потрібно, оскільки значимість вивчення численних соціальних явищ в історії соціології істотно відрізняється за їх наслідками та значенням для соціального пізнання, у тому числі і для розвитку соціологічної теорії. Крім того, в контексті даного розділу, де розглядається саме цей процес, важливо розрізняти ті емпіричні соціальні дослідження, які відіграли свою роль для розвитку методології, методики, техніки, теорії і практики соціального та соціологічного пізнання, від тих, що мали вузькоутилітарне значення і не внесли нічого в соціальне пізнання. Попередній процес інтенсивного розвитку пізнання соціальних явищ накопичив такий інформаційний заряд, що XIX ст. переповнилося соціологічною «енергією», і соціологічні теорії, соціальні обслідування й дослідження лавиноподібно слідують одне за одним, несучи нові відкриття, знання, методи, підходи, які стимулюють подальший розвиток соціальної та соціологічної думки. Тож коротко розглянемо деякі проблеми і тенденції в розвитку емпіричних обслідувань і досліджень, характерних для XIX ст. Прискореними темпами відбувається розвиток статистичних і демографічних досліджень. Найяскравішою фігурою в цих галузях у XIX ст. був відомий бельгійський і французький учений А. Кетлє. 244
Ламбер Адольф Жак Кетлє (1796—1874) —математик, соціолог, демограф, один із засновників сучасної теорії статистики, вперше всебічно використав статистичні методи для вивчення різноманітних соціальних явищ у різних сферах суспільного життя. Він обгрунтував на практиці широкі можливості застосування «точних» кількісних методів до явищ соціального життя. Вперше в історії на основі конкретних статистичних закономірностей між соціальними явищами Кетлє прийшов до висновку, що немає принципових відмінностей у дослідженні закономірностей природничих і соціальних методами математичної статистики, оскільки і там і тут існують об'єктивні закони. Кетлє вводить поняття «середньої людини», під якою розуміє середню узагальнюючу величину, яка відображує узагальнені середні ознаки (вікові, інтелектуальні, моральні і т. п.). Основні принципи застосування статистики для вивчення соціальних процесів Кетлє вперше розкриває у своїй'праці «Про людину та розвиток її здібностей чи досвід соціальної фізики». На час виходу книги Кетлє його ім'я було досить відоме у Франції та інших країнах завдяки прогнозу кримінальних злочинів, який він у 1829 р. провістив на 1830 р. у пресі. Соціолог завбачив загальну кількість злочинів і їх окремі види та кількість за категоріями. Через рік Франція була приголомшена точністю збігу прогнозу та реальної картини злочинів за 1830 р. Це було торжество нової науки. Кетлє пише, що суспільство містить у собі зародки потенційної злочинності, оскільки в ньому мають місце умови, Що сприяють її розвиткові, а тому злочинець виступає ніби знаряддям. Суспільний стан немовби обумовлює кількість і певний порядок звершення вчинків. Це, на його думку, створює можливості для вдосконалення людей завдяки зміні установ, звичок, освіченості і всього того, що впливає на їх буття. Для таких висновків у Кетлє були підстави: проаналізувавши кількість вбивств, учинених у Франції протягом шести років, він виявив відносну сталість певних видів злочинів, засобів їх здійснення та співвідношення між ними. Кетлє підкреслював, що ці закономірності в суспільстві нічим не відрізняються від природних закономірностей фізичного світу, оскільки причинність у природі та суспільстві викликає відповідні наслідки. На його думку, соціальні закони притаманні суспільству як цілому, і саме тому вони впливають на довільні дії людини, яка має розглядатись як частина, елемент суспільного цілого. У суспільстві закономірність є наслідком прояву узагальненого індивідуального, 245
маси одиничних проявів, де індивідуальне втрачає свої специфічні характеристики, стирається і виступає у формі загального наслідку — закономірності. Таке глибоке розуміння механізмів прояву соціальних закономірностей цілком логічно вело Кетле до ідеї про «середню людину», чи «фіктивного» індивіда. Кетле пише, що незважаючи на те, що діяльність людини залежить від її волі, розуму, інтересів, ми можемо визначити певні закономірності та тенденції людської поведінки. Аналізуючи велику масу фактів індивідуальної поведінки й узагальнюючи їх методами математичної статистики, можна створити певний «фіктивний» тип людини, узагальнені середні характеристики якої будуть відображувати її точніше, ніж кожен індивідуальний випадок. Це і є та «середня людина», яку можна описувати як певну фізичну і духовну реальність на основі узагальнених даних. Зміни в суспільстві таким чином відображаються у зміні відповідних параметрів «середньої людини». Це була спроба введення середньостатистичних показників для систематичного всебічного вивчення соціальних процесів. Кетле розробив ряд математичних методів обробки емпіричного соціального матеріалу, зокрема йому належить розробка ймовірнісних методів, які дають змогу в певних межах давати досить точні прогнози розвитку суспільних процесів. В історію соціології ім'я Кетле не ввійшло, хоча і не зовсім справедливо, бо він раніше від О. Конта спробував створити особливу науку про суспільство, яку назвав «соціальною фізикою». Саме ця назва змусила Конта відмовитися від такого терміна і ввести новий — «соціологія». Про це вже йшлося вище. На відміну від Конта, який лише говорив про необхідність використання «соціальною фізикою» методів природничих наук, Кетле вважав, що її основним методом мусить бути статистичний метод дослідження соціальних явищ. Цей метод базувався на глибоких математичних принципах, на відміну від демографічних та статистичних досліджень XVII—XVIII ст. Кетлє встановив кореляцію між показни-- ками, розкрив фундаментальність соціальних закономірностей. Він відкрив і математично довів наявність загального та закономірного в соціальних процесах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Л. А. Кетлє про статистичні закономірності соціальних явищ» з дисципліни «Історія соціології»
