Державний борг і його вплив на національну економіку
Значні первинні дефіцити бюджету ведуть до нагромадження державного боргу. У реальному вираженні дефіцит бюджету – це сума первинного дефіциту та обслуговування боргу , взятого раніше під певний процент : . Бюджетний дефіцит веде до зміни чистого державного боргу: . Цей вираз показує, що навіть коли первинний бюджет збалансований, то борг продовжує зростати темпом , тому уряд змушений брати нову позику, щоб сплачувати процент за наявний борг. Щоб зупинити зростання боргу, уряд повинен завжди мати первинний надлишок в розмірі , тобто . Такий первинний надлишок стабілізує борг за умови, коли нема інфляції і відсутнє економічне зростання. Абсолютний розмір боргу країни не є показовою величиною. Щоб визначити, наскільки боргова проблема є для країни серйозною, треба порівняти величину боргу з обсягом ВВП. Всі офіційні дані про заборгованість країн наводяться саме як відношення борг/ВВП (у процентах). Розрізняють показники валового боргу і чистого боргу. Валовий борг – це суми, які уряд заборгував, дійсний запас боргу. Чистий борг отримують, коли від валового державного боргу віднімають вартість об’єктів державної власності (землі, будівель, споруд, корпорацій державної власності). Існують три найпоширеніші способи, які дозволяють стабілізувати чи зменшити рівень боргу: скорочення дефіциту державного бюджету – найважчий шлях для уряду, тому що потрібно вдаватися до дуже непопулярних заходів – скорочувати видатки або підвищувати податки; зростання державного внутрішнього боргу може скоротити запас капіталу в економіці, а фінансування дефіциту через випуск цінних паперів викликає „ефект витіснення“ приватних інвестицій; коли державні цінні папери переміщуються за кордон, фактично країна передає свої ресурси іншим країнам; фінансування боргу шляхом емісії грошей – виникає, коли дефіцит бюджету починає фінансувати центральний банк країни; відбувається монетизація державного боргу і виникають два явища, які дають доход державі – інфляційний податок і сеньйораж (доход, який отримує уряд в результаті його монопольного права друкувати гроші), які і зменшують борговий тягар; невиконання зобов’язань з оплати процентів з боргу – застосовуються у виняткових випадках, тягне за собою недовіру до уряду, в результаті якої вкрай важко брати нові позики. Щоб не переходити безпечної межі заборгованості, уряд повинен здійснювати управління державним боргом. Перш за все – вивчати кон’юнктуру на ринку позичкового капіталу, аби взяти позику на вигідних умовах; важливо визначити, на що будуть спрямовані боргові запозичення. Якщо нові боргові зобов’язання беруться для погашення старих боргів уряду, відбувається рефінансування боргу. Такий шлях становить небезпеку подальшого зростання боргу і викликає труднощі його погашення. Значно безпечніші позики для інвестування економічних проектів. Небезпечно, коли процентні виплати за борговими зобов’язаннями перевищують приріст ВВП від позики.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Державний борг і його вплив на національну економіку» з дисципліни «Економічна теорія»
