Виникнення та розвиток грошових відносин. Суть та функції грошей
Вартість – це внутрішня властивість товару, формою прояву якої є мінова вартість. Тобто вартість одного товару виражається через вартість іншого товару. Історично першою була проста, одинична або випадкова форма вартості: 1 сокира = 20 кг зерна. Товар, який виражає свою вартість по відношенню до іншого товару, знаходиться у відносній формі вартості (сокира). Інший товар, за допомогою якого виражається вартість першого виступає в ролі еквівалента (зерно). Внаслідок першого суспільного поділу праці (виділення скотарства) в обмін систематично починають надходити одні і ті ж товари, які обмінюються на інші товари. Виникає повна або розгорнута форма вартості:
З подальшим поглибленням суспільного поділу праці, зростанням товарного виробництва із маси товарів починає виділятись товар, який стає еквівалентом для усіх інших товарів. Це означало появу загальної форми вартості:
Спочатку роль загального еквіваленту у різних місцевостях виконували різні товари: хутро, сіль, велика рогата худоба, вівці, рис, тютюн, золото. З часом роль загального еквіваленту майже повністю закріпилась за золотом і сріблом. Виникла грошова форма вартості:
Золото не є грошима за своєю природою. Воно стає ним в результаті тривалого історичного процесу розвитку товарного виробництва, обміну і форми вартості, коли людство з поміж маси товарів обрало золото. Це сталося завдяки його природнім властивостям. Золото однорідне, м’яке, ковке, подільне, неокислювальне. Саме головне, золото – досить трудомісткий товар і тому має високу вартість. Отже, гроші – це особливий товар, який об’єктивно виділився з усіх інших товарів і слугує загальним еквівалентом при обміні товарів. Це товар, який виражає вартість інших товарів. Суть грошей розкривається у їх функціях. Перша функція – функція міра вартості – означає, що за допомогою грошей вимірюється вартість усіх інших товарів. Виражену в грошах вартість товару називають ціною. Ціни вимірюються за допомогою масштабу цін. Масштаб цін – це грошова одиниця певної країни, що містить певну кількість золота (срібла) і слугує для цінового виміру вартості. Масштаб цін встановлюється державою в законодавчому порядку, тоді як функцію міри вартості гроші виконують об’єктивно. Друга функція грошей – це функція засобу обігу. Гроші виконують її тоді, коли стають посередником у реалізації товарів при їх обміні. З появою грошей безпосередній товарний обмін перетворюється у товарний обіг Третя функція – засіб утворення скарбів або нагромадження. Часто гроші вилучаються з обігу для створення грошових резервів, нагромадження. Грошові резерви потрібні для обслуговування процесу виробництва (виплати зарплати, закупівлі сировини, устаткування тощо). Нагромадження повноцінних грошей (золота, срібла) означає створення скарбів. Вилученні з обігу паперові гроші не являються скарбом, тому що в результаті інфляційних процесів, вони швидко знецінюються. Четверта функція – функція засобу платежу – пов’язана з кредитом. Він виникає тоді, коли час реалізації товарів відривається від часу їх оплати. Це означає, що перехід товарів від продавця до покупця не супроводжується одномоментною передачею грошей за цей товар. Оплата має відбутись у майбутньому. Цю функцію виконують при сплаті боргу, податків, виплаті пенсії, стипендії, заробітної плати, при оплаті комунальних послуг тощо. В умовах розвитку міжнародних відносин гроші виконують п’яту функцію – функцію світових грошей. Спочатку цю функцію виконували повноцінні (золоті чи срібні) гроші. Нині, як міжнародний купівельний та платіжний засіб, використовуються національні валюти провідних країн світу та міжнародні розрахункові грошові одиниці. Існують такі види грошей: повноцінні або товарні гроші (золоті або срібні монети), паперові або символічні гроші (банкноти та казначейські білети), кредитні гроші (вексель, чек, депозит, кредитні картки, електронні гроші). Закон грошового обігу полягає у дотримуванні в обігу необхідної кількості грошей. Для визначення необхідної кількості готівки застосовується формула: , (2.1) де – кількість грошей, необхідних для обігу; – сума цін реалізованих за рік товарів; – сума цін товарів, платежі по яких виходять за межі даного періоду (продані в кредит); – сума платежів, по яких наступив строк оплати; – сума платежів, що взаємно погашаються, не вимагаючи використання готівки; – середня кількість оборотів грошової одиниці за рік (швидкість обігу грошей). Застосовується також класична формула кількісної теорії грошей (рівняння Фішера): , (2.2) де – грошова маса; – швидкість обігу грошової одиниці; – рівень цін; – реальний обсяг національного виробництва. Надмірна кількість грошей в обігу породжує інфляцію (знецінення грошей), а поява їх нестачі спричинить дефляцію. В сучасному суспільстві кількість грошей, що пропонується в обіг, перебуває під контролем держави. Для вимірювання грошової маси всі фінансові активи поділяють на агрегати за ступенем ліквідності, тобто за швидкістю перетворення їх у засіб оплати покупки. Найбільш ліквідним активом є паперові гроші і монети (готівка). У кожній країні центральний банк виділяє свої агрегати. Так, Національний банк України з 1993 року визначає чотири агрегати, кожен наступний агрегат включає в себе вужчий попередній: – готівка, що перебуває поза банківською системою; кошти на рахунках і поточних депозитах; строкові депозити і валютні заощадження; кошти клієнтів за трастовими операціями банків. Цей поділ умовний. Банк може контролювати лише агрегат – гроші високої ефективності (готівку). Детально закономірності грошового ринку та явище інфляції будуть розглянуті в розділі 12.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Виникнення та розвиток грошових відносин. Суть та функції грошей» з дисципліни «Економічна теорія»
