Психологічну стійкість особистості можна розглядати як складну властивість особистості, синтез окремих рис і здібностей. Наскільки вона виражена, залежить від багатьох чинників. Психологічну стійкість підтримують внутрішні (особистісні) ресурси і зовнішні (міжособистісна, соціальна підтримка). Ресурси особистості, які підтримують її психологічну стійкість та адаптованість і таким чином сприяють виникненню й збереженню гармонійного настрою. Це досить великий перелік факторів, які стосуються особистісних особливостей та соціального середовища. Фактори соціального середовища: • фактори, що підтримують самооцінку; • умови, що сприяють самореалізації; • умови, що сприяють адаптації; • психологічна підтримка соціального оточення (емоційна підтримка близьких, друзів, співробітників, їхня конкретна допомога в справах і т. ін.). Особистісні фактори. Ставлення особистості (зокрема й до себе): • оптимістичне, активне ставлення до життєвої ситуації загалом; • філософське (іноді – іронічне) ставлення до важких ситуацій; • упевненість, незалежність у взаєминах з іншими людьми, відсутність ворожості, довіра до інших, відкрите спілкування; • терплячість, прийняття інших такими, якими вони є; • відчуття спільності (в адлерівському значенні), відчуття соціальної належності; • статус у групі і соціумі, який задовільняє; • досить висока самооцінка; • узгодженість Я-сприйманого і Я-бажаного (Я-реального та Я-ідеального). Свідомість особистості: • віра (у різних її формах – віра в досяжність поставлених цілей, релігійна віра, віра в загальні цілі); • екзистенціальна визначеність – розуміння, відчуття сенсу життя, свідомість діяльності та поведінка; • установка на те, що можеш сам бути розпорядником свого життя; • усвідомлення соціальної належності до певної групи. Емоції і почуття: • домінування стенічних позитивних емоцій; • переживання успішності самореалізації; • емоційне насичення від міжособистісної взаємодії, переживання відчуття згуртованості, єдності. Пізнання і досвід: • розуміння життєвої ситуації та можливість її прогнозувати; • раціональні судження в інтерпретації життєвої ситуації (відсутність ірраціональних суджень); • адекватна оцінка обсягу навантаження і своїх ресурсів; • структурований досвід подолання важких ситуацій. Поведінка і діяльність: • активність у поведінці й діяльності; • використання ефективних способів подолання труднощів. У цьому переліку наведено позитивні полюси властивостей і чинників, які впливають на психологічну стійкість. У разі наявності цих чинників (позитивних полюсів властивостей) зберігається сприятливій для успішної поведінки, діяльності й особистісного розвитку домінуючий психічний стан і підвищений настрій. Якщо вплив несприятливий, домінуючий стан стає негативним (апатія, зневіра, депресивність, тривога тощо), а настрій – зниженим, непостійим. Якщо фактори соціального середовища підтримують самооцінку, сприяють самореалізації, одержанню психологічної підтримки, то все це загалом сприяє появі підвищеного настрою і підтримці стану адаптованості. Якщо ж фактори соціального середовища знижують самооцінку, ускладнюють адаптацію, обмежують самореалізацію, позбавляють людину емоційної підтримки, то все це сприяє зниженню настрою і появі стану дезадаптованості. Важлива складова психічної стійкості – позитивний образ «Я», у якому, у свою чергу, вагому роль відіграє позитивна групова ідентичність особистості. Людині завжди необхідно відчувати себе частиною «МИ», частиною якої-небудь групи, усвідомлюючи належність до якої вона знаходить опору в житті. До таких груп можна зарахувати етнічні групи, партії, церковні організації, професійні об’єднання, неформальні об’єднання однолітків, осіб з подібними інтересами. Родина відіграє особливу роль у житті кожної людини. Сімейні стосунки мають величезне значення для розвитку особистості, досягнення соціальної зрілості. Родина може впливати на кожного свого члена, давати емоційну підтримку, яку неможливо нічим замінити. Однак атмосфера родини може також негативно впливати на душевну рівновагу особистості, знижувати емоційний комфорт, збільшувати внутрішньоособистісні конфлікти, породжувати дисгармонію особистості, послабляти її психологічну стійкість. Можна виокремити індивідуальні особливості, які найбільшою мірою зумовлюють зниження стійкості: підвищена тривожність; гнівливість, ворожість (особливо витіснені), агресія, спрямована на себе; емоційна збудливість, нестабільність; песимістичне ставлення до життєвої ситуації; замкнутість, закритість. Психологічну стійкість знижують також ускладнення самореалізації, сприйняття себе невдахою; внутрішньособистісні конфлікти; тілесні розлади. Вагомим чинником зниження стійкості є тип поведінки А. Лікарі-дослідники Р.Г. Розенман і Г. Фрідман та їхні послідовники описали два типи поведінки, які розрізняють за ступенем ризику виникнення серцево-судинних розладів. Особистісні особливості й стиль поведінки, які підвищують ризик, назвали типом А, або коронарним типом, а ті, що знижують такий ризик, – типом Б. Коронарному типові властиві: честолюбство; потреба в схваленні; імпульсивність; нетерплячість; нездатність знизити активність; прагнення все встигнути; емоційність; дратівливість; ворожість; гнівливість. Серед особистісних властивостей людей коронарного типу – зокрема, висока мотивація досягнення, прагнення змагатися, дух боротьби, висока активність навіть у ситуаціях з низькими вимогами. Люди такого типу не завжди здатні прийняти ігровий аспект у рухливих іграх і заняттях. Вони легко знаходять у них нове джерело стресу. Мотив змагання дає їм змогу знайти оцінку досягнень у рухових вправах і йти до підвищення показників.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Фактори психічної стійкості» з дисципліни «Психологія особистості»
