ВИБІР ІНОЗЕМНОГО ПАРТНЕРА ЗА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ
Вибір іноземного партнера доцільно здійснювати у два етапи. На першому з них за даними балансу і рахунку про прибутки та збитки аналізуються загальноекономічні показники інофірми. За одержа-ними результатами аналізу вітчизняний суб’єкт господарської ді-яльності може зразу ж істотно звузити коло потенційних партнерів для укладання угоди про зовнішньоекономічне співробітництво. До таких загальноекономічних показників відносяться платоспро-можність фірми, норма прибутку на авансований капітал і ко-ефіцієнт фінансового лівериджу. Якщо, скажімо, інофірма збиткова, неплатоспроможна або має низьку норму прибутку на авансований капітал і високу частку в ньому позичкового капіталу, то зрозуміло, що від партнерства з такою фірмою краще заздалегідь відмовитися. На другому етапі за широким колом показників здійснюється поглиблений аналіз діяльності тих потенційних партнерів, які мають задовільний рівень згаданих загальноекономічних показників. За ре-зультатами цього аналізу здійснюється остаточний вибір найбільш перспективного партнера. Розглянемо детально економічний зміст і методику визначення системи показників, що використовуються для оцінки іноземних фірм як майбутніх партнерів. В економічній літературі цій проблемі стала приділятися значна увага, що цілком виправдано з огляду на важливість правильного розв’язання її для вітчизняних підприємств. Найбільш вдало систематизацію показників діяльності іноземних фірм здійснено в книзі «Как продать ваш товар на внешнем рынке» (Москва: Мысль, 1990. — 363с.)*. В подальшому викладі ми скори-стаємося окремими елементами такої систематизації. Але щоб не втратити логіки і послідовності викладу, спочатку розглянемо за-гальні параметри фірми, що характеризують її розмір. До таких па-раметрів можна віднести: n розмір авансованого капіталу; n розмір власного капіталу; n обсяг продажу продукції; n чистий прибуток; n виробнича потужність фірми; n кількість працюючих. Ці показники самі по собі недостатньо інформативні, якщо їх розглядати ізольовано, без урахування сфери діяльності фірми, її спеціалізації. Щоб мати правильне уявлення про розміри фірми, не-обхідно ці показники порівнювати в динаміці, а також з ана-логічними показниками інших фірм, що мають такий виробничий профіль, як і фірма — потенційний партнер. Чим більші показники розміру фірми, тим більші у неї масштаби операцій, потужніша ви-робнича база, кращі можливості для утримання і розширення своєї ніші в ринку. По суті, перше уявлення про солідність фірми насампе-ред складається на основі цих показників. У країнах з ринковою еко-номікою, як правило, публікується список найбільших фірм відповід-ної сфери діяльності. Це дає можливість здійснювати порівняльний аналіз і за його результатами визначати місце потенційного партнера серед інших фірм за показниками розміру, а отже, робити попередній висновок про привабливість інофірми як потенційного партнера. Всі показники, за якими здійснюється всебічна оцінка діяльності фірми, можна об’єднати у чотири групи. Кожна з цих груп показ-ників характеризує певний бік діяльності інофірми, а саме: n фінансовий стан; n рентабельність виробництва; n конкурентоспроможність фірми; n раціональність використання ресурсів. Показники фінансового стану Вони є найбільш важливими, і це зрозуміло. Адже велика за-лежність від зовнішніх джерел фінансування і неспроможність своєчасно розраховуватися з боргами є яскравими ознаками слабкого фінансового стану фірми та її ненадійності як партнера для здійснення ЗЕД. До показників фінансового стану насамперед відносять показ-ники платоспроможності. В загальному розумінні будь-яке під-приємство вважається платоспроможним, якщо продаж усіх його активів дозволяє повернути борги, тобто розрахуватися за всіма зо-бов’язаннями. Отже, платоспроможним є підприємство, яке має плюсове сальдо власного капіталу і, навпаки, підприємство вва-жається неплатоспроможним, коли боргові зобов’язання перевищу-ють власні джерела формування активів. Проте при виборі іноземного партнера цей показник як оціноч-ний не відіграє вирішальної ролі, оскільки підприємство може мати багато важколіквідних активів. Тому насамперед потрібно проаналі-зувати платоспроможність фірми за поточними активами. Цей показник називають коефіцієнтом покриття (current ratio) і виз-начають діленням оборотного капіталу на сукупну заборгованість. Економічний зміст цього показника полягає в тому, що він харак-теризує міру (ступінь) покриття (погашення) довго- і короткостро-кових боргів оборотними активами, що є в розпорядженні фірми. Підприємство вважається платоспроможним, якщо поточні активи дорівнюють або перевищують вказані зобов’язання, тобто коли ко-ефіцієнт покриття дорівнює або більше одиниці. Якщо цей показник буде меншим від одиниці, фірма не матиме можливості у разі не-обхідності виплатити по своїх зобов’язаннях перед іншими суб’єктами — юридичними і фізичними особами, а тому може роз-глядатися як малопривабливий партнер. Високий рівень коефіцієнта покриття є цінною інформацією насамперед для того експортера, який продає свій товар з відстрочкою платежу, оскільки засвідчує об’єктивні можливості іноземної фірми виконати свої зобов’язання при настанні терміну оплати. Водночас потрібно враховувати, що підприємства, в тому числі й потенційні партнери, мають різну структуру оборотного капіталу. Серед його елементів є й такі, які не можуть бути зразу використані для оплати боргів, насамперед короткострокових. Тому важливо знати, яка частка швидколіквідних активів в оборотному капіталі (cast and marketable securities to current assets). До цих активів відно-сять готівку, цінні папери, що швидко реалізуються, а також дебіторську заборгованість (за винятком безнадійної). Чим вища ча-стка швидколіквідних активів, тим вища і ліквідність оборотного капіталу, а отже, тим міцніший, за інших однакових умов, фінансовий стан фірми. На основі даних про наявність швидколіквідних елементів обо-ротного капіталу розраховують такий важливий показник, як мо-ментальна платоспроможність. Його ще називають коефіцієнтом покриття короткострокової заборгованості ліквідними коштами (Liqued assets to current liabilities). Підприємство вважається момен-тально платоспроможним, коли даний коефіцієнт (відношення шви-дколіквідних елементів оборотного капіталу до короткострокових зобов’язань) дорівнює або більше одиниці. Це є свідченням міцного фінансового стану підприємства та його привабливості як потенцій-ного партнера. Важливим показником, що характеризує фінансовий стан інозем-ної фірми, є показник фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування (Stockholders equity to total assets). Він виз-начається діленням власного капіталу фірми на її авансований капі-тал (активи). Чим більший цей показник, тим вищий ступінь фінан-сової незалежності фірми, і навпаки. У міжнародній практиці прий-нято вважати, що коефіцієнт фінансової незалежності не повинен бути меншим 0,5. Це досягається тоді, коли власний капітал є не меншим від позичкового. Іншими словами, якщо підприємство над-мірно залучає кошти із зовнішніх джерел фінансування (вказаний коефіцієнт набуває значення менше 0,5), воно піддається значному ризику банкрутства через істотне зростання витрат на обслугову-вання боргу, а отже, втрачає привабливість як потенційний партнер для здійснення ЗЕД. При оцінці показника фінансової незалежності потрібно брати до уваги структуру власного капіталу (Stockholders equity composition), а також структуру боргових зобов’язань (debt’s composition). Це важливо тому, що власний капітал може мати як рі-зні джерела формування, так і різне співвідношення між ними. Якщо в структурі власного капіталу зростає по роках частка капіта-лізованого прибутку і зменшується частка акціонерного капіталу, то це свідчить про ефективну діяльність фірми, послідовне зростання її фінансової незалежності. В той же час іноземна фірма може мати й різну структуру боргу. В кращому фінансовому становищі, за одна-кових інших умов, знаходяться ті підприємства, в структурі боргів яких більша частка припадає на так званий безпроцентний кредит (наприклад, заборгованість по податках, по заробітній платі). При оцінці фінансового стану потенційного партнера доцільно брати до уваги і такий показник, як відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу (Longterm debt to stockholder’s equity). У міжнародній практиці вважається нормальним, коли цей показник менший за одиницю. Саме за таких умов підприємство без ризику для себе може розширити масштаби операцій, здійснити реконструкцію і оновлення основного капіталу. Але при цьому важ-ливо, щоб норма прибутку на авансований капітал була вищою від процентної ставки за цей вид кредиту. Необхідно також знати, що при використанні фірмою довгострокових кредитів за цільовим при-значенням її власний оборотний капітал (різниця між оборотним ка-піталом і короткостроковими боргами) буде дорівнювати сумі цього виду кредиту або буде більшим за неї. В іншому випадку це означає, що фірма використовує його на поповнення оборотного капіталу, а це не завжди економічно вигідно через можливу різницю в процентних ставках за довго- і короткостроковий кредит.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИБІР ІНОЗЕМНОГО ПАРТНЕРА ЗА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
