ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 4
Гостей: 4
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Педагогіка. Методика викладання економіки (МВЕ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Педагогіка. Методика викладання економіки (МВЕ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

189.Конфлікти у навчанні. Причини та заходи їх подоланя. Конфлікт з психологічної точки зору означає зіткнення протилежно спрямованих потреб, мотивів, інтересів, думок, почутів, актів поведінки. Причини конф полягають у протирічях, які мають місце між об”єктами спіл-ня, що породжує гнів, приниження , ненависть. Для того, щоб відбувся конфлікт, необхідно також пусковий механізм, яким є інцендент, який провокує конф-ну взаємодію.
До конфліктної ситуації входять:
- об”єкт – який сприймається як суперечка про щосьь зовнішнє;
- предмет – особистісне сприймання ситуації і дій опонента
- суб”єкти конфлікту
У діловому спілкування причиною конфлікту можуть бути:
1. Обмеженість ресурсів, особливо фін-х, і боротьба за їх розподіл;
2. Взаємозв”язок завдань, які вирішуються різними групами
3. Різниця в уявленнях про цінності, яка є у свідомості людей;
4. Різниця в групових і особистісних цілях
5. В манерах поведінки і життєвому досвіді людей
До технологій управління пед конфліктами відносяться:
1. пристосування педагога
2. уникнення
3. відступ
4. компроміс
5. співробітництво
6. домінування
Основні показники позитивного вирішення конфлікту:
- ліквідація об”єктивних і суб”єктивних причин конфлікту
- гармонізація спілкування педагогів і учнів на основі зближення їх позицій
- підвищення єфєктивності предметної взаємодії між педагогом і учнями

190.Методи запобігання конфліктів у професійному спілкуванні економіста-керівника. Конфлікт з психологічної точки зору означає зіткнення протилежно спрямованих потреб, мотивів, інтересів, думок, почутів, актів поведінки. Причини конф полягають у протирічях, які мають місце між об”єктами спіл-ня, що породжує гнів, приниження , ненависть.
Щоб не відбувся конфлікт, повинно уникати таких проявів своєї поведінки:
1. дії та вчинки (порушення дисципліни, грубість, брехня)
2. некоректні прояви незгоди (різка критика дій та вчинків педагога)
3. протистояння (ігнорування пед вимог, незацікавлене ставлення до думки педагога, уникнення контакту з педагогом)
4. пасивний протест (сльози, образа)
5. провокаційні вчинки та дії (каверзні питання, пустощі з метою досалити педагогу)
Педагоги повинні уникати таких проявів своєї поведінки:
1. грубість, наклеювання учням ярликів
2. публічна компромнетація вихованця
3. завуальоване приниження особи (іронія, насмішка)
4. порушення пед етикету (до одних звернення по імені, до інших по призвищу)
5. певне ставлення (виділення любимчиків і “козлів відпущення”)
6. помста, пряме чи непряме зведення рахунків
7. залякування учнів

.
192.Психологічні властивості особистості студента і ймовірність конфліктної поведінки
Через психічні процеси формуються властивості особистості.
Утворені властивості, у свою чергу, впливають на перебіг процесів.
Так, у процесі відчуття формуються конкретні сенсорні властивості й цілісна сенсорна організація особистості, яка визначає в подальшомукількісно-якісну характеристику відчуттів.
У процесі розв’язання теоретичних і практичних завдань формується вольова організація особистості, визначаючи, як ухвалюються рішеня і як вони реалізуються в житті.
Утворена скерованість особистості веде до вибіркового сприйняття та емоційних реакцій, пов’язаних із ним.
Ось чому людина бачить у дійсності те, що хоче бачити залежно від потреб, інтересів і установок.
Хоча відображення – об’єктивний процес, воно ускладнене суб’єктивними властивостями особистості.
На основі психічних процесів утворюються психічні властивості, певна їх система, яка регулює перебіг психічних процесів.
Психічні властивості особистості – це стійкі утвореня, які забезпечують певний кількісно-якісний рівень психічної діяльності й поведінки, типовий для індивіда.

194.Емоції, їх роль у педагогічному спілкуванні під час виникнення конфліктів. Часто слова “почуття” та “емоції” вживаються як синоніми, в більш вузькому знвченні емоція – це безпосереднє тимчасове переживання якогось більш постійногопочуття. В точному перекладі слово “емоція”- це душевне хвилювання.
В одних випадках емоції відрізняються дієвістю, вони спонукають до вчинків, висловлювань, збільшують напруження сил і називаються стенічними. Коли людина, наприклад, ладна “гору зрушити”. В інших випадках емоції, які називаються астенічними, характеризуються пасивністю або спогляданням, переживання почуттів розслаблює людину. Від страху в неї можуть “підкоситися ноги”. Іноді, переживаючи сильне почуття, людина замикається. Сором може перетворитися на докори сумління.
Переживання почуттів у формі емоцій, афектів, настроїв, стресових станів супроводжують більш чи менш помітні зовнішні прояви : виразні рухи обличчя (міміка), жест9икуляція, пози, інтонація, розширення чи звуження зіниць. Ці виразні рухи в одних випадках відбуваються несвідомо, а в інших – під контролем свідомості.
Поведінка в стресовій ситуації багато в чому залежить від особистісних особливостей людини:
• Від уміння швидко оцінювати ситуацію;
• Від навичок миттєвої орієнтації за несподіваних обставин;
• Від вольової зібраності, рішучості, доцільності дій і розвитку витримки;
Від наявного досвіду поведінки в аналогічних ситуаціях.


195.Методи контролю емоцій під час педагогічного конфлікту.
Вирішальним кроком для виходу з будь якого клонфлікту і встановлення нормальних взаємовідносин являється звільнення від негативних емоцій обох учасників конфлікта. Іноді люди заставляють себе стриматись хоча б для того щоб вислухати пораду опонента. Але людині потрібно звільнитися від власного гніву, а тому потрібно навчити себе звільнюватись від негативних емоцій контролюючи себе.
Одним із способів позбавитись від негативних емоцій – це позбавитись від них внутрішньо за допомогою візуалізації або ритуала звільнення. Цей підхід є особливо ефективним, якщо ви не можете дозволити собі вилити свою роздратованість (наприклад на керівника) або, якщо ви вважаєте, що гнів тільки погіршить і без того напружену ситуацію. Є декілька способів контролю та позбавленя від негативних емоцій.
1) Позбавлення за допомогою “заземлення”. У цьому варіанті треба уявити негативні емоції які входять у вас як пучок негативної енергії від людини чи енергії, що утворюється у конфліктній ситуації. Потім треба уявити, що ця енергія входить у вас і спокійно виходить у землю.
2) Позбавлення за допомогою “проекціювання” і знищення емоцій. Цей варіант полягає в тому щоб повністю розслабитись, а потім уявити собі, що ви випромінюєте емоції якими ви охоплені і проекціюєте їх на певний екран. Потім треба уявити, що ви берете променеву гармату і стріляєте в екран, це дає вихід спонуканню до насильницьких дій і з кожним попаданям роздратованість стає слабкішою і зникає.
3) Очищення енергетичної оболонки з метою зняття негативних емоцій. З цією цілю треба встати або рівно сісти і потерти руками над головою уявляючи собі що цими рухами ви очищуєте свою ауру. При цьому треба примусити себе відчути, що цим ви видаляєте з себе негативні емоції, а потім треба стряхнути їх з себе.
Існує ще спосіб звільненя від негативних емоцій за рахунок зменшення значимості цієї людини яка визиває ці емоції.

196. Роль та поведінка керівника у конфліктній ситуації.
1. Найскладнішим для керівника є мистецтво розв’язання конфліктів в ролі арбітра.
2. Особистісно- психологічний- керівник “стає” по черзі то однією, то іншою стороною.
На першому, соціальному, рівні використовують організаційні способи: зміна структури колективу, впорядкування системи стимулювання праці, поліпшення умов праці тощо. Соціальний рівень розв’язання конфліктів обмежений можливостями колективу і керівництва і не завжди вимагає психологічного впливу керівника.
Другий рівень- міжособистісний, який уже вимагає від керівника вникнути в психологічну сутність суперечностей між конфліктуючими сторонами, не віддаючи перевагу тій чи іншій стороні. Інакше кажучи, це об’єктивний погляд на речі третьої сторони- керівника.
Третій- особистісно- психологічний рівень розв’язання конфлікту. В даному випадку керівник за допомогою “вживання в образ” (емпатії) стає по черзі то до однії, то іншоїіз конфліктуючих сторін і міркує відповідно. При цьому керівник прагне виявити як об’єктивні причини ситуації, так і мотиви поведінки кожної із сторін, які базуються на певних потребах та інтересах.
Проаналізувавши ситуацію, керівник кожній із сторінокремо пропонує вихід із конфліктної ситуації. Домігшись взаєморозуміння із кожним окремо, пропонує стратегію поведінки конфліктуючим сторонам і свою допомогу як керівника на першому, соціальному рівні.
Дії керівника щодо аналізу конфліктної ситуації:
1.Відокремити привід, який сприяв виникненню конфлікту, від справжньої причини.
2.Визначити “ділову зону” кофлікту, тобто межу “больових” інтересів.
3.З’ясувати мотиви вступу людей у конфлікт.
4.Виявити скерованість конкретних дій учасників конфлікту.
5.Спрогнозувати наслідки, до яких може призвести конфліктна ситуація.
6.Виробитидекілька альтернативних стратегій погашення конфлікту.
7.Виробити для себе стратегію дій на випадок виходу ситуації з-під контролю (спонтанного розвитку подій).

197-199 Помилки у сприйнятті. Їх підстава (на прикладі).
У сприйнятті та розумінні іншої людини велике значення має перше враження. Перше враження про людину може надовго зіпсувати стосунки з іншими людьми, може привести до помилок соціального сприймання.Найбільш часто використовується певна схема сприймання, яка діє у разі нерівності партнерів у тій чи іншій сфері. У разі нерівності люди схильні переоцінювати різні психологічні якості тих людей, які мають над ними перевагу. Під час дії помилок нерівності схема сприймання така:
1.Наприклад, ми зустрічаємо людину, яка має перевагу над нами за якимись важливими параметрами. Ми починаємо оцінювати її позитивно. Якщо ж перед нами людина, яку ми в чомусь переважаємо, ми її часто недооцінюємо. Слід пам’ятати, що перевага над нами звичайно фіксується за одним параметром, а недооцінювання людини за багатьма параметрами. Помилки такого роду у сприйнятті іншої людини одержали назву “ фактори переваги”.
2.Не менш важливими є помилки, які пов’язані з тим, подобається нам людина чи ні. Якщо нам людина подобається (зовні) ми схильні їй приписувати доброту, розум, інтелегентність, тобто переоцінюємобагато психологічних характеристик. Це є “фактор привабливості людини”. Якщо людина для нас неприваблива зовні, то часто й інші її якості недооцінюються.
3.”Фактор ставлення до нас”- позитивне ставлення до нас породжує сильну тенденцію приписування позитивних якостей людям і відкидання негативних, і, навпаки.
Всі три ефекти складають поняття “ ефект ореола”.

200 Формування першого враження.значення його для спілкування.
Перше враження про іншу людину складається за 4-8 секунд з моменту її появи і формується певне емоційне ставлення до цієї людини.
При формуванні емоційного враження про іншу людину ми перш за все орієнтуємося на її зовнішній вигляд та її невербальну поведінку, а виходячи з цього найчастіше робимо висновок про особистісні якості людини і "приписуємо" людини ті якості, які на нашу думку їй властиві. "Приписування" – це психологічний механізм взаємної оцінки людей. Воно може досить точно відбивати характеристики іншої людини, а може бути досить далеким від дійсності.
Фактор переваги іншої людини – може діяти на нас. Ця перевага може проявлятися у соціальному сиаиусі цієї людини, та через інтелект і вольові якості. На сприйняття також впливає силует одягу. Дослідження показали, що високостатусном сприймається одяг людини, який за своєю формою нагадує видовжений прямокутник з підкресленими кутами. Як низькостатусний – одяг, який за своєю формою наближається до витягнутого еліпсу.
Чим яскравіше, насичініше колір, тим нижче оцінюється статус такого одягу. Якщо висока ціна одягу сполучається з його яскравістю, то більшість людей схильні сприймати таку людину, як маючу перевагу у фінансових справах.
Часто люди демонструють свою незалежність від інших. Ця незалежність може сприйматись, як перевага над іншими людьми, але лише в ситуаціях які будуть значущі для нас. Коли ж хтось демонструє незалежність у ситуаціях де ми вважаємо себе господарями, че найчастіше сприймається як прояв енгативних рис людини.
На формування першого вараження про іншу людину впливає фактор привабливості. Як ознаки привабливості можна розглядати ті зусилля, які людина прикладає для того щоб відповідати соціально схваленому мірилу зовнішності. Про ставлення людини до нас говорять її посмішка,стверджувальне кивання головою, слова в нашу адресу.


201. Помилки у сприйнятті при формуванні першого враження про людину.
Психологами було виявлено декілька типових схем, за якими будується образ іншої людини і які в тій чиіншій мірі використовуються всіма людьми. Побудова образу партнера за цими схемами іноді призводить до так званих ефектів першого враження чи систематичним помилкам соціального сприйняття.
Можна вділити такі фактори помилок:
 Фактор превосходства – при зустрічі з людиною, яка превосходит нас по якомусь важливому для нас параметру, ми оцінюємо його більш позитивно, це було б, якщо він був би нам рівен. Якщо ми маємо справу з людиною, яку ми в чому-небудь превосходим, то ми її недооцінюємо.Важливо пам’ятати, що превосходство фіксується по якомусь одному параметру, а переоцінка (чи недооцінка) виникає по багатьом параметрам.
 Фактор привабливості – чим більше зовнішньо приваблива для нас людина, тим краща вона у всіх відношеннях, якщо ж вона не приваблива, то і інші її якості недооцінюються.
 Фактор “ставлення до нас” – позитивне ставлення до нас породжує сильну тенденцію до приписування позитивних якостей і “відкидання” негативних, і навпаки, - негативне ставлення визиває тенденцію не помічати позитивні сторони партнера і виділяти негативне.
Розглянуті три види помилок називаються ефектом ореола, який проявляється в тому, що при формуванні першого враження загальне позитивне враження про людину призводить до переоцінки незнайомої людини.
Ці три фактори охоплюють практично всі можливі ситуації спілкування, з чого слідує, що первинне сприйняття іншої людини завжди помилкове.

202. Поведінка людини як джерело інформації.
Неомовленеві засоби поділяються на такі групи:
1. оптико-кінетичні:
• міміка
• жести
• рухи тіла
2. паралінгвістичні:
• діапазон голосу
• тональність голосу
3. екстралінгвістичні
• покашлювання
• сміх
4. проксеміка (час і простір організації ком процесу.)
Соц. перцепція - сприймання й розуміння людини людиною на основі міміки, пози рухів, мовленнєвих реакцій. Для оволодіння нею необхідно мати розвинуту проф педагог. увагу. Особливості проф педагог. уваги:
1. Багатообїєктивність спрямованості (здатність одночасно тривати в колі уваги багато обєктів)
2. Динаміка уваги - здатність переключати увагу з обєкта на обєкт.
3. Здатність бути уважним при наявн великої к-ті перешкод.

В соц. перцепції перший процес - сприймання іншої людини:
1. фіз вигляд людини( вираз обличча, рухи руками, оформлення зовнішності, прикраси.)
2. Поведінка людини в даний момент (дії людини, пов*язані з конкр. Подіями що відбуваються в даний момент.
3. Проф. діяльність людини (рівень оволодіння цією діяльністю.)

203. Імідж та його рольу професійному спілкуванні викладача
204. Імідж. Його формування.Складові іміджу.
Семіотика – наука про знакові системи.
Формування іміджу включає такі процеси семіотичної властивості:
1. Це рух до дистинктивних отличий, які відрізняють даний об’єкт від інших.
2. Підкреслювання особистісних характеристик, які семіотично можна представити як введення діяча в поняття свій на відміну від поняття чужий.
3. Вписування діяча в семіотичне уявлення про лідера, відбір тих його характеристик, які відповідають цій ідеалізації
4. Вписування лідера в семіотичну модель вже реалізованого лідера (Сталін – послідовник діла леніна)
5. Вписування діяча в модель поведінки актора, а це більш семіотично насичений об’єкт, сутністю життя якого взагалі являється породження знаків.
6. Це семіотичне використання інших каналів сприйняття, основним з яких являється візуальний, при цьому семіотизація візуальна відрізняється від вербальної, що звичайно слабо враховується.
7. Це активне використання сопутствующих символізацій в плані створення візуальних характеристик партії,символізації зборів, парадів
8. активне управління процесами масової комунікації, друкуванням тих чи інших статей, реакцією на ті чи інші думки. Оскільки це вербальний потік, він явно підкоряється процесам символізацій
9. Це боротьба з автономними потоками комунікації типу слухів, котрі теж принципово символічні.
10. Це символізація дуже автономних сфер типу одягу, зачіски, погляду...


205. Імідж викладача.
206. Імідж керівника.
Имидж руководителя — это совокупность определённых качеств, которые люди ассоциируют с определённой индивидуальностью личности. Имидж руководителя может быть позитивным, негативным и нечетким (завуалированным). В качестве примера завуалированного имиджа можно привести всем известный случай с «представителем Семьи» Романом Абрамовичем, которого долго никто не видел, не знал, где он работает, но СМИ каждый день сообщало о нем, как об очень влиятельном человеке.
Руководитель любой организации, как правило, стремится к созданию позитивного личного имиджа, но известны случаи, когда индивидуум целенаправленно идет на создание отрицательного, скандального образа. Такой шаг, как правило, свойственен политическим, общественным деятелям, а также представителям шоу бизнеса, реже он свойственен руководителям коммерческих структур, так как в данном случае клиент задумается, стоит ли отдавать свои деньги за товар или услугу, производимые компанией, руководитель которой имеет негативный имидж.
Таким образом, отрицательный имидж руководителя организации чаще всего только усиливает недоверие потребителей к продукту или услугам коммерческой организации. При прочих равных условиях положительный имидж руководителя организации будет являться ее конкурентным преимуществом.
Можно выделить следующие составляющие имиджа руководителя организации:
• персональные характеристики: физические, психофизиологические особенности, характер, тип личности, индивидуальный стиль принятия решений и т.д.;
• социальные характеристики: статус руководителя организации, который включает не только статус, связанный с официально занимаемой должностью, но также и с происхождением, личным состоянием и т.д. Со статусом тесно связаны модели ролевого поведения. Также социальные характеристики включают связь лидера с различными социальными группами: с теми, интересы которых он представляет; с теми, которые поддерживают его и являются союзниками; а также с теми, которые являются его оппонентами и открытыми врагами. Социальная принадлежность в значительной мере определяет нормы и ценности, которых придерживается руководитель;

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП