ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 9
Гостей: 9
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Фінанси (КНЕУ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Фінанси (КНЕУ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23

Фінансова політика як спосіб організації і використання фінансових відносин визначає свої завдання на світовому, макроекономічному та мікроекономічному рівнях. Кожному рівню фінансової політики відповідає своя мета. Тому завдання і напрями фінансової політики залежать від економічних процесів, що відбуваються у світі, від функцій та економічної природи держави, від форм власності та фінансово - економічного стану підприємств.

65. Фінансова система і бюджет.
Поняття "фінансова система" являє собою сукупність взаємопов'язаних елементів, що мають однорідні ознаки. Воно є одним з основних, базисних понять, які характеризують структуру фінансових відносин.
Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур. окремих громадян. Ці фінансові ресурси зосереджуються в розпорядженні держави, підприємницького сектора економіки (фінанси підприємницьких структур), певних фінансових інститутів, домогосподарств.
Розвиток будь-якої держави обумовлює необхідність централізації певної частини фінансових ресурсів суспільства у безпосередньому розпорядженні держави. Основною економічною формою утворення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів є бюджет країни. У теперішній час майже не залишилось держав, які свою діяльність не фінансували б з державного бюджету країни.
Бюджет є вирішальною та провідною ланкою фінансової системи, через яку проводиться перерозподіл більшої частини національного доходу. Він об'єктивно необхідний для забезпечення існування держави, розвитку економіки і культури, соціального захисту населення. За допомогою бюджету держава акумулює грошові кошти для фінансування пріоритетних напрямів виробництва і соціального розвитку; бюджет - одне з основних засобів макроекономічної стабілізації та економічного зростання.

67.Фінансові ресурси: призначення, визначення.
Фінансові ресурси характеризують фінансовий стан економіки і водночас джерела їх розвитку. Фінансові ресурси - це централізовані і децентралізовані грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, валового внутрішнього продукту та національного доходу і призначені для використання відповідно до завдань соціально-економічного розвитку суспільства і колективів окремих підприємств. Централізовані грошові фонди концентруються у державі і являють собою загальнодержавні фінансові ресурси. Провідне місце в системі загальнодержавних фінансових ресурсів належить державному бюджету. До системи загальнодержавних фінансових ресурсів України належать Пенсійний фонд, Фонди державного соціального страхування, інші бюджетні та позабюджетні фонди спеціального призначення, державний кредит як специфічна ланка державних фінансів. Децентралізовані фінансові ресурси або фінансові ресурси суб'єктів господарювання являють собою грошові кошти, які вони мають у своєму розпорядженні. Ці кошти можуть бути спрямовані на розвиток виробництва, утримання і розвиток об'єктів невиробничої сфери, особисте споживання працівників та резерв.
Загальна сума фінансових ресурсів суб'єкта господарювання складається з таких елементів, як статутний фонд, резервний фонд, амортизаційний фонд, спеціальні та інші фонди. Основним джерелом формування фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт. Найзначніша їхня частка створюється за рахунок прибутку, відрахувань на соціальне страхування та інші соціальні потреби.
Більшість фінансових ресурсів є грошовим вираженням вартості чистого доходу, створеного в державі. Це - прибуток, відрахування до державних цільових фондів, доходи від зовнішньоекономічної діяльності.
Друга частина фінансових ресурсів є частиною фонду споживання. Сюди входять прямі та непрямі податки з населення, податок на додану вартість, акцизний збір, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, місцеві податки та збори.
Третю частину фінансових ресурсів становлять різні відрахування, що включаються до собівартості продукції. Фінансові ресурси використовуються на розширене відтворення,
фінансування науково-технічного прогресу,проведення
природоохоронних заходів, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.
Основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами потреб, до яких належать, зокрема, структурна перебудова економіки, захист навколишнього природного середовища, національна оборона, правопорядок, надання суспільних та соціальних послуг -загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення , охорона здоров'я тощо. Фінансові ресурси суб'єктів господарювання спрямовуються на фінансування капітальних вкладень, на розвиток виробництва, соціально - культурні потреби колективів підприємств.
Форми і методи, за допомогою яких формуються та використовуються фінансові ресурси, не є сталими і змінюються залежно від зміни соціальної природи суспільства.

68. Фінансові ресурси підприємств
Діяльність суб'єктів господарювання значною мірою залежить від забезпеченості фінансовими ресурсами, що у свою чергу визначається обсягом отриманих доходів і рівнем їх вилучення та надходження через систему фінансових відносин.
Вплив фінансів на ефективність господарювання визначається тим, наскільки активно вони стимулюють зростання рентабельності, продуктивності праці, ефективне використання основних і обігових коштів, зниження витрат, підвищення якості продукції. Вплив фінансів на ефективність господарювання виявляється насамперед у процесі формування фінансових ресурсів.
Фінанси підприємницьких структур — це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються на цілі здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг в різних галузях економіки.
Фінансові ресурси підприємства являють собою кошти, акумульовані підприємством з різних джерел, які знаходяться у господарському обігу і призначені для фінансування його потреб.
Грошові кошти постійно надходять на рахунки підприємств у вигляді виручки від реалізації, вкладів на депозитні рахунки, лізингових операцій, операцій з цінними паперами: акціями, облігаціями тощо.
Не всі кошти, які надходять від реалізації, належать підприємству. Так, податок на додану вартість, акцизний збір, мито, які хоч і включаються в ціну товару, не належать підприємству, і як непрямі податки, надходять до бюджету.
Підприємством може бути використана тільки сума виручки за мінусом перерахованих податків.
До грошових фондів, які формуються на підприємстві, відносяться:
1) статутний фонд, який використовується для інвестування в основні та оборотні фонди ;
2) фонд оплати праці, який використовується для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам;
3)амортизаційний фонд, який використовується для фінансування капітальних вкладень та капітального ремонту;
4) фонд розвитку виробництва;
5) фонд соціального призначення;
6) фонд матеріального стимулювання;
7) резервний фонд;
8) спеціальні фонди.
Кошти цих фондів, а також грошові кошти у вигляді дотацій, субсидій, кредиторської заборгованості усіх видів, банківських кредитів, являють собою фінансові ресурси підприємства.
За джерелами формування фінансові ресурси підприємства поділяють на власні та залучені. До власних відносяться статутний фонд, амортизаційні відрахування, виручка, прибуток. До залучених відносяться майнові внески, кошти, мобілізовані на фінансовому та кредитному ринках.
У структурі фінансових ресурсів підприємств визначальне місце мають власні кошти, підвищення питомої ваги яких позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.
Підприємства вирішують завдання з визначення виробничих витрат, використання фінансових ресурсів, застосовуючи прогресивні форми і методи контролю та управління. Побудова ефективної системи розроблення І прийняття управлінських рішень за всіма аспектами формування і розподілу фінансових ресурсів на підприємстві є визначальною для забезпечення ефективності його господарської і фінансової діяльності.

69. Фінансовий механізм: призначення та склад.
Фінанси як економічна категорія здійснюють вплив на соціально - економічний розвиток країни через фінансовий механізм, який відображає напрямки, характер і сутність функціонування фінансів у суспільстві.
Фінансовий механізм - це сукупність форм і методів управління фінансовою діяльністю держави, які застосовуються суспільством з метою забезпечення умов для економічного та соціальної о розвитку країни. По суті - це методичні, організаційні й правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів в економіці держави, їхнє практичне використання для досягнення відповідних цілей і завдань.
За допомогою фінансового механізму здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі валового внутрішнього продукту відповідно до основних положень фінансової політики.
Фінансовий механізм є частиною господарського механізму, який являє собою сукупність форм і методів управління суспільним виробництвом.
Функціонування фінансового механізму відбувається у процесі формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб держави і окремих суб'єктів господарювання.
Характер впливу фінансового механізму на економічний та соціальний розвиток країни визначається тим, що розподільні відносини є вторинними порівняно з відносинами виробництва, тобто розподілити можна лише тоді, коли вже щось створено, 3 іншого боку, процес розподілу не пасивно відображає виробництво, а здійснює вплив на нього через різні форми, методи і органи управління фінансовими відносинами.
Фінансовий механізм - найбільш динамічна частина фінансової політики, його зміни відбуваються у зв'язку з вирішенням різноманітних тактичних завдань, і тому фінансовий механізм чутливо реагує на всі особливості поточного стану в економіці та соціальній сфері країни.
Засобом впливу фінансових відносин на господарчу діяльність є фінансові методи.
У рамках фінансового механізму існують два основні методи:
1. фінансове регулювання
2. фінансове забезпечення
Структура фінансового механізму
Основними складовими фінансового механізму є:Фінансове планування, Фінансові показники, Фінансові важелі,Норми і нормативи, Фінансове право, Інформаційне забезпечення, Фінансовий контроль.

70. Фінансовий ринок.
Для нормального функціонування економіки постійно необхідні мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів між ЇЇ сферами і секторами. Мобілізація та розміщення цих ресурсів може бути здійснена за допомогою фінансового ринку. Він покликаний посилювати та поліпшувати розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у населення. Фінансовий ринок є важливим каналом фінансування економіки. Це фундамент фінансової системи, що надає їй стабільності та стійкості.
Як економічна категорія фінансовий ринок - це відносини між суб'єктами економіки з приводу реалізації вартості і споживчої вартості, вираженої у фінансових активах..
В організаційному плані фінансовий ринок- це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників, і які, відповідно до чинного законодавства,можуть здійснювати операції на фінансовому ринку. До них належать комерційні банки, Національний банк, фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації.
Суб'єктами фінансового ринку виступають фізичні та юридичні особи і фінансові посередники.
Фінансовий ринок, залежно від видів фінансових активів, поділяється на:
Грошовий ринок являє собою ринок короткотермінових боргових зобов'язань. На ньому товаром виступають гроші, а їхньою ціною - відсотки за користування кредитом.
Фінансові ринки діють як посередники між позичальниками та заощаджувачами.
Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів.
Основними суб'єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ.
Ринок позичкового капіталу ( кредитний ринок ) охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах повороткості, строковості та платності. Отже, об'єктом оперування є не власне гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами,
Кредитний ринок, як частина фінансового ринку, синтезує в собі ринки різних платіжних засобів, він функціонує на основі укладання кредитних угод. Центром концентрації і руху грошових потоків виступає комерційний банк.
За допомогою валютного ринку встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами І продавцями валют, економічні та організаційні відносини між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій.
Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, та довгострокових боргових зобов'язань. Значну долю серед них займають вкладення коштів у цінні папери.

71. Фінансовий контроль:призначення,зміст та принципи.
Фінансовий контроль - це комплекс заходів, які здійснюються державою з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів.
Фінансовий контроль спрямований на раціональне використання бюджетних коштів та коштів централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення, дотримання фінансової дисципліни у державних господарчих структурах, він спрямований на пошук резервів зростання фінансових ресурсів за рахунок зниження витрат матеріальних і трудових ресурсів на виробництво.
Фінансовий контроль здійснюють органи державної влади в особі постійних комісій Парламенту, Національного банку, Міністерства економіки, фінансів, статистики, органів місцевого самоврядування Аудиторські організації. Фінансовий контроль виступає у трьох формах: попередній, поточний і наступний.
Попередній контроль здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків бюджетів, фінансових планів, кошторисів витрат. Він проводиться до здійснення фінансових і господарських операцій і має велике значення для попередження економічних прорахунків.
Поточний контроль застосовують у ході виконання прогнозних і планових передбачень, в процесі виконання бюджетів, фінансових планів, при здійсненні фінансових операцій . Поточний (оперативний) контроль проводиться в момент здійснення фінансових операцій, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності проведення фінансових розрахунків.
Наступний контроль здійснюється після завершення звітного періоду при розгляді бухгалтерської та статистичної звітності шляхом аналізу та ревізії звітної фінансової та бухгалтерської документації. Він призначений для оцінки результатів фінансової діяльності суб'єктів господарювання, зіставлення фактичних і планових показників, перевірки виконання фінансових зобов'язань.
Важливим критерієм класифікації фінансового контролю є методи контролю, тобто конкретні способи та прийоми здійснення контрольних функцій. Методами фінансового контролю та перевірки, обстеження, моніторинг і ревізія.
Перевірки виконуються за окремими напрямами фінансове-господарської діяльності.
Обстеження охоплює окремі сторони діяльності підприємства,
Моніторинг передбачає постійне здійснення фінансового контролю за дотриманням господарськими суб'єктами встановлених правил і нормативів.
Ревізія охоплює комплекс взаємопов'язаних перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств і є найбільш поширеним методом проведення фінансового контролю.
Використання різних видів, форм і методів фінансового контролю має важливе значення для ефективного функціонування фінансового механізму організації економіки.
Фінансовий контроль є необхідного умовою безперебійного і поступового розвитку економіки країни.
У сучасних умовах реформування економіки України відбувається вдосконалення фінансового механізму. Вирішуються такі проблеми, як:
- створення передумов для розвитку ринку;
- забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу ВВП і національного доходу;
- науково обгрунтоване фінансове планування і прогнозування обсягів централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу І використання;
- підвищення результативності фінансового контролю;
- вдосконалення механізму дії фінансових важелів, стимулів і санкцій;
- правове і нормативне забезпечення функціонування усього
фінансового механізму.

72. Фінансове планування та його завдання.
Фінансове планування являє собою діяльність щодо формування цільових централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів, які спрямовані на розширене відтворення, соціальні потреби та задоволення інших потреб суспільства. -
Основними функціями фінансового планування є:
-відображення основних напрямків фінансової політики, що здійснюються органами законодавчої і виконавчої влади в державі;
-встановлення кількісних та якісних параметрів суспільного виробництва на плановий період;
-вибір раціональних шляхів фінансового забезпечення передбачуваного рівня економічного і соціального розвитку на основі ефективного використання наявних у суспільстві ресурсів;
-встановлення раціональних форм мобілізації фінансових ресурсів і на їх основі визначення оптимальної структури.
У процесі фінансового планування складаються різні фінансові плани, які охоплюють рух фінансових ресурсів на різних рівнях господарювання та в різних ланках.
Усі ці плани відносно самостійні і в той же час тісно пов'язані між собою.
Залежно від сфери функціонування і характеру фінансових відносин фінансові плани підрозділяються на загальнодержавні, територіальні плани та плани окремих господарських структур. До загальнодержавних фінансових планів відносяться:
1) баланс фінансових ресурсів та витрат держави;
2) зведений бюджет України;
3) державний бюджет України;
4) бюджет Пенсійного фонду тощо.
До територіальних фінансових планів відносяться:
1) бюджет АР Крим;
2) усі види місцевих бюджетів.
До фінансових планів окремих підприємницьких структур, що формуються на децентралізованому рівні, відносяться:
1) фінансові плани підприємств та закладів усіх форм власності;
2) кошториси доходів та видатків бюджетних закладів;
3) кошториси доходів та видатків громадських організацій, благодійних фондів.
В умовах ринкової економіки відбувається постійне вдосконалення фінансового планування на основі використання наукових методів пізнання об'єктивних закономірностей розвитку суспільства, аналізу досягнутого економічного рівня, пошуку можливостей його подальшого покращення, досліджень економічних явищ і процесів у суспільстві.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП