ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 7
Гостей: 7
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Фінанси (КНЕУ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Фінанси (КНЕУ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23

9. Бюджетна політика і бюджетний механізм.
Використання бюджету визначається фінансовою політикою частиною якої є бюджетна політика - комплекс юридичних, економічних, організаційних заходів щодо складання бюджетів регулювання бюджетного процесу, організації бюджетного контролю.
Бюджетна політика є важливою складовою державного регулювання економіки. Основна її функція — фінансова підтримка виробництва і соціальних програм. Від напрямків і механізмів фінансової підтримки значною мірою залежить ефективність регулювання економіки на шляху її переходу до ринкових відносин. Розвиток ринкових відносин, їх зміцнення і вдосконалення, потребує підвищення ролі бюджету як системи економічних відносин розподілу і перерозподілу національного доходу через державні фінанси. При цьому бюджет не лише виконує розподільні функції, а й бере участь у створенні фінансових ресурсів держави.
Перспективи бюджетної політики як складової фінансової політики невіддільні від розвитку єдиної цілісної системи фінансових відносин у напрямку досягнення збалансованості економічних інтересів усіх суб'єктів розширеного відтворення.
Складовою ланкою загальної системи управління економікою, яка значного мірою визначає характер економічної системи в цілому є бюджетний механізм — сукупність певних видів бюджетних відносин, розроблених та законодавче закріплених у державі методів мобілізації та використання бюджетних коштів,
До складу бюджетного механізму входять:
1. Бюджетне планування і прогнозування (визначення бюджетних макропоказників, розробка проектів державного та місцевих бюджетів, бюджету Пенсійного фонду).
2. Бюджетні норми та нормативи (ставки заробітної плати, пенсії, стипендії, ставки податків, норми витрат у бюджетних установах).
3. Бюджетні стимули (пільги щодо податків, бюджетні кредити, надання фінансової підтримки І допомоги).
4. Бюджетні санкції (санкції за порушення податкового законодавства, санкції за нецільове використання бюджетних коштів, відміна наданих пільг).
5. Бюджетні ліміти та резерви (резервні фонди Кабінету Міністрів, резервні фонди місцевих рад, ліміти бюджетного фінансування).
Бюджетний механізм, через який здійснюється практичне використання фінансів в економіці держави, виступає важливим і дійовим засобом регулювання економічних і соціальних процесів.

10. Бюджетний процес.
Бюджетний процес — це регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів, контролю за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, які входять до бюджетної системи України. Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи , які наділені правами і обов'язками учасників бюджетних правовідносин.
Бюджетний рік розпочинається 1 січня та закінчується 31 грудня.
Державний бюджет України затверджується Верховною Радою України. Бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети області, міста, району, району в містах, селищні і сільські бюджети затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими радами народних депутатів.
Бюджетний процес складається з чотирьох стадій;
1. Перша стадія — планування, складання проекту бюджету являє собою діяльність щодо розробки плану документів (проекту бюджету), або прийняттям відповідних правових актів (Постанова, Рішення сесії місцевої ради).
2. Друга стадія — розгляд та затвердження бюджету починається з моменту надання проекту бюджету на розгляд у Верховну Раду або місцеві ради та завершується прийняттям Закону про Державний бюджет або Рішенням сесії місцевої ради на плановий рік.
3. Третя стадія — виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до Закону про Державний бюджет України, Рішення про місцеві бюджети.
Під виконанням бюджетів слід розуміти забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів.
4.Четверта стадія - підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення про нього.
Касове виконання Державного бюджету та місцевих бюджетів, контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів здійснюють органи Державного казначейства України. Цей виконавчий орган вирішує комплекс завдань, пов'язаних з організацією та виконанням Державного бюджету і бюджетів місцевого самоврядування, проведенням проведенням операцій з наявними бюджетними коштами та їх ефективним управлінням, обліком доходів та витрат бюджетів, організацією і аналізом фінансової звітності про стан їх виконання. Державне казначейство у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої та виконавчої влади, Національним та комерційними банками України, Іншими учасниками бюджетного процесу, а також фінансовими інститутами.
Правила складання і виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, затверджується в порядку, встановленому законодавством України,

11. Взаємозв'язок фінансів з іншими економічними категоріями ринкового господарювання.
Важливо знати взаємозв'язок фінансів з такими економічними категоріями як ціна ,зарплата,кредит, а також в якій послідовності ці категорії вступають у розподільчий процес.
Ціна. Саме вона вступає у розподільчий процес першою і визначає первинні пропорції в ньому. Коливання ціни вартості створюють поле діяльності для фінансів.
У ціні містяться всі структурні частини вартості, які далі розповсюджуються й стримують свої економічні форми у вигляді фінансових ресурсів і фондів. В умовах жорсткої централізації доля заробітної платні менша; доля ж доплат до заробітної платні – більша. В умовах демократії заробітна плата- основна, а додаткові виплати значно менші.
Ціна підготовлює умови для функціонування фінансів. Або кошти накопичуються у підприємства, але тоді зростають суми податків, або суспільний продукт розростається, що приводить до вивільнення ресурсів, які переміщуються в галузі з найбільш високою нормою прибутку.
Фінанси конкретизують ті пропорції, які закладені ціною. Фінансовий розподіл відрізняється від цінового тим, що об’єктом цінового розподілу виступає лише частина вартості валового суспільного продукту.
Фінанси розподіляють всю вартість валового суспільного продукту. По відношенню до цінового розподілу, фінансовий розподіл є вторинним. Ціновий розподіл на поверхні не помітний, він прихований у загальній масі виручки. Фінансовий розподіл чітко проглядається.
Ціновий розподіл займається лише розподілом, а фінансовий - розподілом і перерозподілом.
Заробітна плата. Слід за ціною, всередині фінансового розподілу, починає функціонувати заробітна плата. Фінанси створюють умови для формування фонду зарплати та інших фондів оплати праці. Ці категорії створюють передумови для відтворювання робочої сили, у взаємодії стимулюють відтворювальний процес.
Відмінності зарплати і фінансів:Межі фінансового розподілу значно ширші, зарплата стосується лише компенсації витрат. Фінанси беруть участь в односторонньому русі вартості, а зарплата у зустрічному. За допомогою фінасів формується значна кількість фондів, а за допомогою зарплати- фонд зарплати і преміальний фонд. Вони складають фонд оплати праці. Зарплата основа для сплачування податків. Джерелом зарплати є фінансові ресурси, а фонд зарплати при його економії сам стає джерелом фінансових ресурсів.
Кредит:Фонди банків формуються на стадії перерозподілу, тобто кредит стає завершує розподільчий процес. Кредитні ресурси формуються внаслідок того, що з'являється невідповідність у наявності власних коштів та їх потребою. Кредит доповнює фінансові ресурси і дозволяє відбуватися процесу розширеного відтворювання.
Особливості:
1.Кошти банку видають на певний термін, на певних умовах та за умов повернення.
2.Кошти при фінансуванні видаються на певні цілі,безкоштовно,без повернення.
За допомогою кредиту відбувається перерозподіл фінансових ресурсів між підприємствами, організаціями і громадянами.
Постійно відбувається переливання кредитних ресурсів у фінансові ресурси і навпаки. Всі фонди підприємства концентруються на рахунках в банках і джерелом позикових фондів банків для видачі кредитів.
Між кредитом та фінансами багато спільних рис, але основою є широке використання обох у кругообігу і відтворювальному процесі.

12.Взаємовідносини підприємств із бюджетом та
позабюджетними фондами.
Фінанси господарських суб'єктів — це система грошових відносин, які відображають формування, розподіл та використання фондів грошових ресурсів на макроекономічному рівні. Це відносно самостійна сфера фінансових відносин, яка має свої принципи функціонування та специфіку організації та реалізації притаманних фінансам функцій.
Фінанси суб'єктів господарювання, як складова частина фінансової системи, функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється національний доход — основне джерело фінансових ресурсів.
Фінансова діяльність підприємств відображається у грошових потоках, які характеризують різноманітні та різносторонні відносини. Сфера фінансових відносин підприємств включає в себе відносини:
між підприємством і його засновниками (власниками) з
приводу формування статутного фонду (наприклад, одержання
коштів з державного бюджету, емісія акцій, надходження пайових
внесків та інше);
між підприємством і державою у межах законодавства про
оподаткування, соціальне страхування, формування
загальнодержавних цільових грошових фондів;
- між підприємством і банками з приводу одержання та
повернення кредитів, а також виплати процентів за користування
ними.
між підприємством та його постачальниками і покупцями з
приводу виконання господарських договорів і зобов'язань.
усередині підприємства - з приводу розподілу прибутку, що
залишається у його розпорядженні після сплати податків і
обов'язкових платежів.
між підприємством в цілому та його підрозділами з приводу
розподілу коштів на формування фондів основних засобів.
між підприємством і його працівниками з приводу створення
фонду оплати праці, матеріального заохочення та інші.
Усі вищезгадані відносини базується на формуванні і русі фінансових ресурсів підприємств, їх ефективному використанні.
Організація і функціонування фінансів підприємницьких структур ґрунтується на відповідних принципах.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок, притаманний ринковій економіці. Його метою є одержання максимального прибутку при найменших витратах та мінімальному можливому ризику.
Комерційний розрахунок базується на таких основних принципах:
Господарська і фінансова незалежність .
Самоокупність.
Самофінансування.
Фінансова відповідальність ,
Контроль за фінансово-господарською діяльністю

13. Взаємовідносини між ланками бюджетної системи, шляхи їх удосконалення.
Серед основних питань бюджетної політики, таких, як проблеми формування доходної частини державного бюджету, визначення пріоритетів у витрачанні бюджетних коштів, забезпечення їх цільового та ефективного використання, важливим є питання зміцнення місцевих бюджетів, організації міжбюджетних відносин, тобто відносин між державою, АР Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання їх функцій.
Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечити виконання цих повноважень.
Важливою передумовою створення ефективної системи міжбюджетних відносин є розробка стратегії соціально - економічного розвитку регіонів, визначення механізмів активізації регіональної економічної політики, реалізації цілеспрямованих заходів щодо реструктуризації економіки територій, у тому числі шляхом надання трансфертів місцевим бюджетам згідно з критеріями економічної ефективності.
Система міжбюджетних трансфертів, визначена Бюджетним кодексом України, включає в себе кошти, які безоплатно І безповоротно передаються з одного бюджету до Іншого. Розмір цих трансфертів затверджується Верховною Радою України у Законі ,Про Державний Бюджет України" на відповідний рік з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного становища території.
Розрізняють такі види міжбюджетних трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам:
- дотації вирівнювання (міжбюджетні трансферти на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який їх отримує);
- субвенції на здійснення програм соціального захисту, виконання інвестиційних проектів;
- субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою.
Розподіл міжбюджетних трансфертів здійснюється з урахуванням загальних обсягів фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, кількості мешканців та споживачів соціальних послуг, прогнозні показники доходів бюджетів місцевого самоврядування.
Важливим напрямком удосконалення міжбюджетних відносин є зміцнення доходної бази місцевих бюджетів, які е фундаментом всієї бюджетної системи і фінансовою основою місцевого самоврядування.
При розподілі доходів між різним рівнями бюджетів одним з головних принципів є максимальне забезпечення кожної ланки бюджетної системи стійкими, регулярними надходженнями коштів, необхідних для реалізації наданих повноважень щодо вирішення задач комплексного розвитку територій. Такий підхід здатний сприяти розширенню самостійності місцевих органів влади у складанні і виконанні своїх бюджетів та посилити їх вплив у регіонах на виробництво, доходність і рентабельність суб'єктів господарювання - платників податків. Ці питання знайшли своє вирішення у Бюджетному кодексі України. У цьому документі передбачено децентралізувати систему державних фінансів, при якій доходи і видатки місцевих бюджетів повинні формуватися на підставі чітких бюджетних правил. Завдяки такому підходу фінансування має здійснюватися на стабільній основі, а процес прийняття бюджетних рішень стане більшою мірою відкритим і досконалим.

14. Видатки державного бюджету.
Видатки бюджету, як основна частина державних видатків, являють собою витрати, що виникають у зв'язку з виконанням державою своїх функцій. Видатки бюджету класифікуються за функціональними та економічними ознаками.
Функціональний поділ видатків дає змогу виявити пропорції у розподілі бюджетних коштів, змінювати ті пропорції з метою необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного виробництва.
Функції, що виконуються державою, можна розділити на 4 категорії:
І. Державні послуги загального призначення.
1). державне управління;
2). судова влада;
3) міжнародна діяльність;
4) фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;
5) національна оборона;6). правоохоронна діяльність;
7) забезпечення безпеки держави .
//. Суспільні та соціальні послуги.
1). освіта;2) охорона здоров'я; 3). соціальний захист та соціальне забезпечення;4) житлово-комунальне господарство;
5) культура та мистецтво;6) засоби масової інформації; 7). фізична культура і спорт.
/// Державні послуги, пов'язані з економічною діяльністю.
1) промисловість та енергетику;
2) будівництво;3) сільське господарство:
4) лісове господарство, рибальство, мисливство:
5) транспорт;6) зв'язок ,7) шляхове господарство, телекомунікації та інформатика ;8) послуги, пов'язані з економічною діяльністю, щодо реалізації проектів багатоцільового розвитку, пов'язані з формуванням загальної економічної політики, управлінням и галузі стандартизації, гідрометеорології, геодезії та контролем за виробництвом;9) охорону навколишнього середовища ;
10) попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха 11) поповнення державних запасів та резервів
IV. Обслуговування державного боргу.
1) видатки з обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу ;
2) видатки з резервних фондів
За економічними ознаками видатки зведені в єдині економічні категорії, що відображають розмежування коштів, спрямованих на поточні або капітальні видатки.
До поточних видатків за предметними ознаками відносяться:
-витрати на товари та послуги (заробітна плата працівників бюджетних установ, придбання матеріалів, витрати на відрядження, оплата комунальних послуг та енергоносіїв);
-виплата процентів банківським установам за внутрішніми та зовнішніми позиками;
-субсидії та поточні трансфертні платежі.
Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів. Вони включають:
-придбання основного капіталу. До складу цих видатків відносяться видатки на капітальне будівництво, капітальний ремонт, витрати на нові або існуючі товари тривалого користування;
-створення державних запасів та резервів. -капітальні трансферти. Капітальні трансферти — невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог.
Капітальні видатки складають основу видатків розвитку, призначених для фінансування Інвестиційної та інноваційної діяльності.

15. Види фінансових планів та напрямки удосконалення.
У процесі фінансового планування складаються різні фінансові плани, які охоплюють рух фінансових ресурсів на різних рівнях господарювання та в різних ланках.
Усі ці плани відносно самостійні і в той же час тісно пов'язані між собою.
Залежно від сфери функціонування і характеру фінансових відносин фінансові плани підрозділяються на загальнодержавні, територіальні плани та плани окремих господарських структур. До загальнодержавних фінансових планів відносяться:
1) баланс фінансових ресурсів та витрат держави;
2) зведений бюджет України;
3) державний бюджет України;
4) бюджет Пенсійного фонду тощо.
До територіальних фінансових планів відносяться:
1) бюджет АР Крим;
2) усі види місцевих бюджетів.
До фінансових планів окремих підприємницьких структур, що формуються на децентралізованому рівні, відносяться:
1) фінансові плани підприємств та закладів усіх форм власності;
2) кошториси доходів та видатків бюджетних закладів;
3) кошториси доходів та видатків громадських організацій, благодійних фондів.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП