ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 6
Гостей: 6
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Фінанси (КНЕУ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Фінанси (КНЕУ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23

Фінанси

Шпаргалка 2

1. Бюджетна система та принципи її побудови
Бюджетна система України - це сукупність окремих її ланок, юридичне пов'язаних між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах ,що відповідають міжнародним стандартам.
Бюджетна система України грунтується на принципах:
1. Принцип єдності бюджету означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи.
2. Принцип збалансованості означає ,що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.
3. Державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети є самостійними.
4. Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх доходів і видатків.
5. Принцип обгрунтованості означає, що бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету.
6. Принцип ефективності полягає в тому, що при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
7.Принцип субсидіарності - це розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами, який грунтується на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.
8.Принцип цільового використання бюджетних коштів полягає у використанні їх тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
9.Принцип справедливості забезпечує базування бюджетної системи України на засадах справедливого розподілу суспільного багатства в країні.
10. Принцип публічності та прозорості означає, що державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою АРК.
11.Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу вимагає відповідальності їх за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Бюджетна система України складається з Державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет АР Крим, бюджети області, району, району в містах та бюджети місцевого самоврядування. До бюджетів місцевого самоврядування відносяться бюджети територіальних громад сіл , селищ, міст та їх об'єднань.
Сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України , є зведеним бюджетом України. Він використовується для аналізу І прогнозування економічного і соціального розвитку України.

2.Бюджетна політика і бюджетний механізм.
Використання бюджету визначається фінансовою політикою частиною якої є бюджетна політика - комплекс юридичних! економічних, організаційних заходів щодо складання бюджетів регулювання бюджетного процесу, організації бюджетного контролю.
Проект Основних напрямів бюджетної політики складається також з урахуванням основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний період, які визначає Національний банк України. Основні пріоритети бюджетної політики знаходять своє відображення у бюджеті держави. Бюджетна політика є важливою складовою державного регулювання економіки. Основна її функція — фінансова підтримка виробництва і соціальних програм. Від напрямків і механізмів фінансової підтримки значною мірою залежить ефективність регулювання економіки на шляху її переходу до ринкових відносин. Розвиток ринкових відносин, їх зміцнення і вдосконалення, потребує підвищення ролі бюджету як системи економічних відносин розподілу і перерозподілу національного доходу через державні фінанси. При цьому бюджет не лише виконує розподільні функції, а й бере участь у створенні фінансових ресурсів держави. Перспективи бюджетної політики як складової фінансової політики невіддільні від розвитку єдиної цілісної системи фінансових відносин у напрямку досягнення збалансованості економічних інтересів усіх суб'єктів розширеного відтворення.
Бюджетний механізм
Складовою ланкою загальної системи управління економікою, яка значного мірою визначає характер економічної системи в цілому є бюджетний механізм — сукупність певних видів бюджетних
відносин, розроблених та законодавче закріплених у державі методів мобілізації та використання бюджетних коштів,
До складу бюджетного механізму входять:
1. Бюджетне планування і прогнозування (визначення бюджетних макропоказників, розробка проектів державного та місцевих бюджетів, бюджету Пенсійного фонду).
2. Бюджетні норми та нормативи (ставки заробітної плати, пенсії, стипендії, ставки податків, норми витрат у бюджетних установах).
3. Бюджетні стимули (пільги щодо податків, бюджетні кредити, надання фінансової підтримки і допомоги).
4. Бюджетні санкції (санкції за порушення податкового законодавства, санкції за нецільове використання бюджетних коштів, відміна наданих пільг).
5. Бюджетні ліміти та резерви (резервні фонди Кабінету Міністрів, резервні фонди місцевих рад, ліміти бюджетного фінансування).
Бюджетний механізм, через який здійснюється практичне використання фінансів в економіці держави, виступає важливим і дійовим засобом регулювання економічних і соціальних процесів.

3. Бюджетне планування та його завдання.
Бюджетне планування — це комплекс організаційно -технічних, методичних і методологічних заходів з визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу. Воно є складовою частиною фінансового планування і ґрунтується на одних з ним принципах.
Для планування показників бюджету використовують ряд загальноекономічних показників на плановий рік, таких як •національний доход, прибуток, фонд заробітної плати тощо. Крім того, застосовуються сітьові показники — чисельність населення, студентів, пенсіонерів, кількість шкіл, лікарень, бібліотек тощо.
Використовуючи ці показники, а також відповідні бюджетні норми, фінансові органи розробляють проект бюджету і подають на розгляд вищим органам державної влади і управління.
Методи планування показників бюджету — прямі фінансові розрахунки та балансовий.
Бюджетне планування виступає в двох формах—директивне та індикативне планування. Директивне планування виступає як центральна ланка державного управління народним господарством. Показники індикативного планування мають інший статус і носять рекомендаційно-орієнтований характер.
Перед бюджетним плануванням постають наступні завдання:
- найповніше виявити резерви у галузях економіки і спрямувати їх на виконання плану економічною та соціального розвитку;
- визначити обсяг доходів за окремими джерелами і загальний обсяг доходів бюджету з урахуванням резервів їх збільшення;
- визначити видатки бюджету за всіма підрозділами бюджетної класифікації та загальний обсяг видатків з урахуванням економного, ефективного І раціонального використання бюджетних коштів;
- раціонально розподілити видатки бюджетів з обгрунтуванням особливостей міжбюджетних відносин
- утворити державні матеріальні та бюджетні резерви. Бюджетне планування відіграє значну роль у бюджетному процесі, оскільки від правильного визначення планових показників бюджету залежить також і якість його виконання.

4. Бюджетне планування та його завдання.
Бюджетне планування — це комплекс організаційно -технічних, методичних і методологічних заходів з визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу. Воно є складовою частиною фінансового планування і ґрунтується на одних з ним принципах.
Для планування показників бюджету використовують ряд загальноекономічних показників на плановий рік, таких як національний доход, прибуток, фонд заробітної плати тощо. Крім того, застосовуються сітьові показники — чисельність населення, студентів, пенсіонерів, кількість шкіл, лікарень, бібліотек тощо.
Використовуючи ці показники, а також відповідні бюджетні норми, фінансові органи розробляють проект бюджету і подають на розгляд вищим органам державної влади і управління.
Методи планування показників бюджету — прямі фінансові розрахунки та балансовий.
Бюджетне планування виступає в двох формах—директивне та індикативне планування. Директивне планування виступає як центральна ланка державного управління народним господарством. Показники індикативного планування мають інший статус і носять рекомендаційно-орієнтований характер.
Перед бюджетним плануванням постають наступні завдання:
- найповніше виявити резерви у галузях економіки і спрямувати їх на виконання плану економічною та соціального розвитку;
- визначити обсяг доходів за окремими джерелами і загальний обсяг доходів бюджету з урахуванням резервів їх збільшення;
- визначити видатки бюджету за всіма підрозділами бюджетної класифікації та загальний обсяг видатків з урахуванням економного, ефективного І раціонального використання бюджетних коштів;
- раціонально розподілити видатки бюджетів з обґрунтуванням особливостей між бюджетних відносин
- утворити державні матеріальні та бюджетні резерви. Бюджетне планування відіграє значну роль у бюджетному процесі, оскільки

5. Бюджетний кодекс України.
Використання бюджету визначається фінансовою політикою частиною якої є бюджетна політика - комплекс юридичних і економічних, організаційних заходів щодо складання бюджетів регулювання бюджетного процесу, організації бюджетного контролю.
Правова сторона цих процесів регламентується Бюджетним кодексом України, який був прийнятий у червні 2001 року У Бюджетному кодексі визначаються основні моменти функціонування бюджетної системи, її структура, правові норми встановлюються основні вимоги до бюджетного процесу і правила міжбюджетних відносин.
Відповідно до Бюджетного кодексу України та з метою своєчасного складання проекту Державного бюджету і регулювання міжбюджетних відносин, Верховна Рада України визначає основні напрями бюджетної політики на плановий рік, які приймаються у вигляді спеціальної постанови. Цій постанові передує ретельний аналіз фінансового стану країни, розробка основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку.
Проект основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період зазначає показники обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих цін, прогнозного офіційного курсу національної грошової одиниці. Цей документ містить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо граничного розміру дефіциту або профіциту Державного бюджету відносно річного обсягу валового внутрішнього продукту, граничного обсягу державного боргу та його структури, питомої ваги капітальних вкладень у видатках Державного бюджету, взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими бюджетами, змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави.

6. Бюджетна класифікація.
Доходи бюджету підрозділяються за ознаками бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація являє собою єдине систематизоване групування доходів і видатків бюджетів за однорідними ознаками. Відповідно до бюджетної класифікації, доходи бюджету за джерелами формування підрозділяються на чотири групи:
1. Податкові надходження.
2. Неподаткові надходження.
3. Доходи від операцій з капіталом.
4. Трансферти.
1. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. До податкових надходжень відносяться;
1). податки, що справляються з доходу окремих осіб і з прибутку підприємств (податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб );
2). податки за користування майном, податки на власність (податок з власників транспортних засобів, податок на майно);
3). платежі за використання природних ресурсів (лісових, водних ресурсів, плата за землю);
4). податки І збори, якими обкладаються виробництво, продаж, передача товарів (податок на додану вартість, акцизний збір, ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність);
5) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне та вивізне мито, консульські збори);
6). інші податки (місцеві податки та збори).
2. Неподаткові надходження включають:
- доходи від власності та підприємницької діяльності;
- адміністративні збори та платежі;
- надходження від штрафів та фінансових санкцій, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства ;
3. Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.
5. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
Найбільшим джерелом доходів державного бюджету с податок на додану вартість. Частка в доходах державного бюджету від надходжень цього податку складає у середньому 28% Другим за величиною джерелом надходжень до державного бюджету є податок на прибуток підприємств, питома вага надходжень від цього податку складає у середньому близько 20%. Третє за значенням доходне джерело державного бюджету - акцизний збір, Його частка в доходній частині державного бюджету за останні роки має стійку тенденцію до збільшення. Останніми роками вагому роль відіграють неподаткові джерела формування державного бюджету, питома вага яких складає у середньому близько 30% усіх доходів бюджету.
Співвідношення між окремими видами доходів державного бюджету України, аналіз тенденцій бюджетних надходжень і факторів, що визначають зміну їх рівня, визначаються стратегією розвитку бюджетно-податкової політики.

7. Бюджетний механізм
Складовою ланкою загальної системи управління економікою, яка значного мірою визначає характер економічної системи в цілому є бюджетний механізм — сукупність певних видів бюджетних
відносин, розроблених та законодавче закріплених у державі методів мобілізації та використання бюджетних коштів,
До складу бюджетного механізму входять:
1. Бюджетне планування і прогнозування (визначення бюджетних макропоказників, розробка проектів державного та місцевих бюджетів, бюджету Пенсійного фонду).
2. Бюджетні норми та нормативи (ставки заробітної плати, пенсії, стипендії, ставки податків, норми витрат у бюджетних установах).
3. Бюджетні стимули (пільги щодо податків, бюджетні кредити, надання фінансової підтримки і допомоги).
4. Бюджетні санкції (санкції за порушення податкового законодавства, санкції за нецільове використання бюджетних коштів, відміна наданих пільг).
5. Бюджетні ліміти та резерви (резервні фонди Кабінету Міністрів, резервні фонди місцевих рад, ліміти бюджетного фінансування).
Бюджетний механізм, через який здійснюється практичне використання фінансів в економіці держави, виступає важливим і дійовим засобом регулювання економічних і соціальних процесів.

8. Бюджетний дефіцит
Метою бюджетної політики держави є забезпечення балансу між доходами і видатками державного бюджету. Однак таке збалансування здійснюється не щороку. В окремі роки видатки державного бюджету можуть перевищити надходження до нього,
виникає дефіцит.
Бюджетний дефіцит являє собою перевищення видатків бюджету над його доходами. Це - фінансове явище, з яким стикаються багато країн світу.
Конкретними особливостями розвитку економіки України, що зумовлюють дефіцит бюджету,є:
- структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне І недостатньо ефективне проведення структурних перетворень;
- збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;
- недосконалий механізм оподаткування суб'єктів
господарювання;
- невідповідність структури бюджетних видатків наявним фінансовим можливостям держави.
Безумовно, бюджетний дефіцит - небажане для держави явище: його фінансування на підставі грошової емісії гарантовано веде до інфляції, за допомогою неемісійних коштів - до зростання державного боргу.
Проблема подолання дефіциту бюджету є однією з важливих фінансових проблем, причому принципове значення для функціонування економіки має не стільки розмір бюджетного дефіциту, скільки вибір джерел його фінансування.
Згідно з Бюджетним кодексом України джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, тобто операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, АР Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.
Конкретні заходи держави у напрямі подолання бюджетного дефіциту можуть бути різними, але в результаті вони зводяться до створення умов і можливостей для зростання доходів та скорочення видатків бюджету. Державний борг як категорія ринкової економіки
Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Державний борг означає сукупність зобов'язань держави перед іноземними та внутрішніми кредиторами. Його сума складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави.
Бюджетний кодекс України визначає державний борг (борг АР Крим чи борг місцевого самоврядування) як загальну суму заборгованості держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), включає боргові зобов'язання держави (АР Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. Розвиток державного кредиту і, відповідно, створення державного боргу характерне для усіх країн як з розвиненими ринковими відносинами, так і з перехідною економікою. Більшість країн з розвиненою економікою мають державний борг, але це не стало причиною дестабілізації їх економіки, тому що здійснюється серйозний контроль над розмірами державних позик і чітко визначаються методи їх покриття. Державний борг - явище, похідне від дефіциту державного бюджету. У національній економіці існує пряма залежність між розмірами державного боргу і дефіциту бюджету. З одного боку, дефіцит бюджету збільшує державний борг, а з іншого - зростання державного бюджету потребує додаткових видатків бюджету на його обслуговування, що збільшує бюджетний дефіцит.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП