Ще один вид потужного техногенного впливу, у даному випад ку на геодинамічний стан нашої планети - це ядерні випробову вання. За час проведення ядерних випробувань здійснювались на земні, підземні, надводні, підводні й стратосферні вибухи. Коли з’ясувалось, що наслідком атмосферних ядерних вибухів є потужна радіація, виник масовий рух за заборону випробувань цієї зброї. У 1963 р. було заборонено випробування ядерної зброї в ат мосфері (в т. зв. відкритому просторі). Однак це відбулося вже після масштабних ядерних випробувань на ефективних для озоносфери навколоземних висотах, тобто на відстанях 70...74 км від Землі. Загальна потужність ядерних вибухів до 1963 р. з боку американсь кої і радянської сторін досягла 8,5 мегатонн. У результаті цього в 1960-1962 рр. сталися зміни фізико-хімічних умов природного ре жиму генерації і гасіння озону. Професор Нікольский Б. П. у середині 60-х років працював із ретроспективною інформацією у Світовому науковому центрі (Нью-Йорк), вивчаючи проблему атмосферного озону. З’ясувалось, що у документах, які він вивчав, відсутні дані саме за 1961— 1962 рр., коли проводились масові випробовування ядерної зброї в стратосфері. Інакше кажучи, дані просто були вилучені, оскільки оприлюднення їх вважали небезпечним. Після 1963 р. переважна кількість випробувань ядерної зброї про водилась лише під землею. З’ясувалось, що це теж несе велику геофізекологічну небезпеку. При потужності вибуху понад 50 кілотонн (таких випробувань було проведено понад 200), сейсмічна пружна хвиля від вибуху йде в глибину і “стискує” земне ядро. Більше того, з’ясувалось, що у гранітному масиві на Алеутах у вересні 1971 р. США провели випробування ядерного заряду потужністю 5 мегатонн, ви бухова хвиля якого 4 рази обтиснула земне ядро, багаторазово відби ваючись та перевідбиваючись від поверхні Землі. Часті й потужні ядерні випробовування викликали повне розбалансування сейсмічного клімату планети. З 1972 р. на Землі не відбуваються глибокофокусні землетруси, тобто землетруси з вог нищем на глибині 300...700 км. До 60 % зменшилась кількість зем летрусів із середніми (проміжними) глибинами вогнищ (75...300 км). Землетруси піднялись в зону верхньої частини мантії і навіть зем ної кори. Всі землетруси, що відбуваються в наш час, проходять на глибинах до 70 км, часто значно вище. Так, відомий землетрус “Коба” в Японії прогнозувався на глибині 180...200 км. Гіпоцентр землетрусу виявився на глибині 19 км, що послужило причиною значних руйнувань. Вся сейсмічна енергія була “піднята” на непри родні для неї висоти, через відсутність ефекту розсіювання викида
ла із землі будинки разом із фундаментами. Те ж саме спостеріга лося у Нафтоюгаиську (п-в Ямал), в Спітаку і т. д. Всі ці фактори свідчать про те, що техногенне втручання у сейсмічний клімат Землі значно вплинуло, причому негативно, на загальний сейсмічний режим планети.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Атомні вибухи» з дисципліни «Геофізична екологія»
