«РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ» — 1) упорядкована Ю.Лавріненком антологія, яка з’явилася друком у серпні 1959 за ініціативою й заходами видавництва «Kultura» й Instytutu literackiego (Париж), які очолював Є.Ґедройц, як т. ХХХVII бібліотеки «Kultury» — накладом у 2 тис. примірників. Підготовку видання ініціював Є.Ґедройц листом у Нью-Йорк до Ю.Лавріненка від 19 листопада 1957. Первісно Є.Ґедройц мав намір включити до антології окремим розділом і вірш «Пісня про Україну» Ю.Лободовського, але згодом відмовився від цього задуму, визнавши слушним суто укр. характер видання («Пісня про Україну» опублікована 1959 окремим виданням, паралельно — польс. оригінал і укр. переклад С.Гординського). У підготовці «Р.в.», що тривала 18 місяців, укладачеві надали допомогу літературо- й мово-
знавці укр. еміграції Ю.Шевельов (Шерех), Л.Лиман, І.Кошелівець, політолог Г.Костюк та ін. До книги увійшли твори, опубліковані в УСРР до 1933, які згодом були заборонені й, за словами укладача, «нищені наслідком нового курсу Москви на розгром і колоніяльну провінціялізацію України». Вступ «Від упорядника» Ю.Лавріненко розпочинав подякою видавцям: «Вихід у світ цієї антології я завдячую видавництву “Культура”, що зокрема своїм журналом того ж імені здобуло високу репутацію також і в українців, даючи ось уже дванадцять років гарні приклади польсько-українських взаємин». Кожному з митців в антології присвячена «літературна сильвета», їхні твори згруповані у розділах «Поезія» (П.Тичина, М.Рильський, Я.Савченко, Д.Загул, М.Семенко, О.Слісаренко, М.Зеров, В.Еллан (Блакитний), В.Чумак, М.Йогансен, В.Сосюра, В.Свідзінський, П.Филипович, Т.Осьмачка, Г.Шкурупій, Д.Фальківський, В.Бобинський, М.ДрайХмара, Є.Плужник, Л.Чернов (Малошийченко), С.Бен, М.Бажан, Марко Вороний, В.Мисик, О.Влизько, К.Буревій (Едвард Стріха)); «Проза» (М.Хвильовий, В.Підмогильний, Г.Косинка, І.Сенченко, Б.Антоненко-Давидович, Ю.Яновський, Остап Вишня); «Драма» (М.Куліш, К.Буревій) та «Есей» (А.Ніковський, Ю.Меженко, М.Хвильовий, М.Зеров, В.Юринець, О.Довженко, Лесь Курбас, М.Грушевський). Завершується видання нарисом Ю.Лавріненка «Література вітаїзму, 1917—1933». Укладач відмовився від попереднього задуму включити до антології й розділ, присвячений вибраним політ. документам тієї доби, зробивши наголос натомість на суто літ. характері видання (почасти компенсував політ. моменти розділ «Есей»). Уже до поч. 1960-х рр. кілька сотень примірників антології нелегально потрапили до УРСР. Їх несанкціоноване поширення (коло читачів вочевидь налічувало кілька тисяч осіб) спричинило появу замовно-пропагандистської книжки О.Мазуркевича «Зарубіжні фальсифікатори української літератури» (1961), надру-
265 РОЗСТРІЛЯНЕ
266 РОЗУМОВСЬКИЙ
кованої 10-тис. накладом і спрямованої насамперед проти паризької антології. С.Білокінь, якому А.Горська передала 1965 на збереження власний примірник «Р.в.», згадував, що видання користувалося шаленим попитом у нонконформістських інтелігентських колах і «книжку страшенно затріпали», а один з її читачів навіть оправив її для конспірації в «Історію партії». Він же зауважував, що ця книжка була й у б-ці відомого історика О.Компан, і називає серед її читачів, зокрема, й керівника хору «Гомін» Л.Ященка. 1980 паризький наклад видання був вичерпаний, й у серед. 1980-х рр. антологія «Р.в.» була передрукована в кишеньковому форматі у Мюнхені й нелегально поширювалася в Україні; 2) однойменне визначення, що застосовується для характеристики репресивної політики комуніст. Москви, спрямованої на фізичне знищення укр. інтелектуальної еліти 1920—30-х рр. (ширше — усієї національно свідомої інтелігенції української) й табуювання її творчих здобутків. Як термін почало використовуватися Ю.Лавріненком із 1944—45, але в широкий обіг увійшло з публікацією 1959 однойменної антології. Впровадження до широкого вжитку закордонного, а відтак — і «материкового» українства поняття «Розстріляного відродження» ознаменувало важливий етап у тривалому процесі санації вітчизн. сусп. свідомості, опанованої тоталітарною комуніст. ідеологією, повертало укр. читачеві вагому частку його власної культ. спадщини. За всіх недоліків фактографічних та ідейних, що зумовлювалися важкими умовами роботи поза територією України з її захованими у спецфондах першоджерелами, паризьке видання справді було знаковим, започаткувавши відлік нової доби. Адже в параметрах культурології антологія «Розстріляне відродження» вперше визначила риси того, що трапилося в 1930-х рр. з укр. літературою, а також театром (Лесь Курбас) і кінематографом (О.Довженко). Невдовзі, 1962, у 173-му томі «Записок Наукового
товариства імені Шевченка» («Збірник на пошану українських учених, знищених большевицькою Москвою») історики Н.Полонська-Василенко та М.Міллер, а також філологи Б.-Ю.Кравців та Ю.Шевельов поширили панораму тоталітарного погрому вітчизн. культурної й соціогуманітарної сфери, з’ясувавши це на прикладі історіографії, археології, літературознавства, мовознавства. Вид.: Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917—1933: Поезія—проза—драма—есей. Париж, 1959 (2-ге вид. — К., 2001). Літ.: Мазуркевич О.Р. Зарубіжні фальсифікатори української літератури. К., 1961; J.є. [J\zef єobodowski.] Kij\w o «Aсtologii». «Kultura», 1962, nr. 5 (175); Giedroyc J. Autobiografia na cztery r“ce. Warszawa, 1994; Бичко І. «Розстріляне відродження». В кн.: Мала енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996; Наєнко М.К. «Відвернули… культурну смерть України»: Про антологію Ю. Лавріненка «Розстріляне відродження». В кн.: Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917—1933. К., 2001; Jerzy Giedroyc — Emigracja ukraiЅska: Listy 1950—1982. Warszawa, 2004; Білокінь С. На зламах епохи: Спогади історика. Біла Церква, 2005; Простір свободи: Україна на шпальтах паризької «Культури». К., 2005; PtasiЅska-W\jcik M. Z dziej\w «Biblioteki Kultury» 1946—1966. Warszawa, 2006. О.С. Рубльов.
А.К. Розумовський. Портрет роботи художинка Ж.-Б. Лампістаршого. Близько 1810.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
