ПОЛЬСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (ПВО; Polska organizacja Wojskowa; POW) — воєнізована громад. структура, створена у Варшаві в серпні—жовтні 1914 Ю.Пілсудським, спочатку — для диверсійних цілей у тилу рос. військ у Королівстві Польському. У ході Першої світової війни її таємна діяльність поширилася на
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht ://
Україну, Росію, Австро-Угорщину. Після Лютневої революції 1917 перейшла на антинім. позиції. У листопаді 1917 новостворену Гол. команду Польс. військ. орг-ції (Краків) очолив Е.Ридз-Смігли. Зіграла важливу роль у боротьбі за незалежність Польщі, взявши активну участь у роззброєнні в жовтні—листопаді 1918 австронім. військ у Варшаві, Кракові та ін. польс. містах. Після відновлення незалежності країни на звільнених польс. землях припинила свою діяльність, а її кадри влилися у Військо Польське. В Україні продовжувала діяти, не проявляючи 1914—17 особливої активності. 1918 її діяльність була спрямована як проти нім. військ на Наддніпрянщині, так і проти армії гетьмана П.Скоропадського. Центрами її округів на Україні були Київ (округ «А»), Одеса (округ «В»), Проскурів (нині м. Хмельницький; округ «С»), Житомир (округ «D»), Вінниця (округ «Е»), Рівне (округ «F»), Харків (округ «М»). Київ. Начальній команді № 3 Польс. військ. орг-ції підпорядковувалися округи в Москві («L») і Мінську («G»). У Східній Галичині організаційно сформована в лютому 1918. Серед 300 її членів були офіцери та легіоністи, студенти Львів. ун-ту, гімназисти, робітники. З ініціативи ПВО влітку 1918 у Львові створено спілку «Свобода», до якої переважно входили польс. офіцери австрійс. армії. За участю членів ПВО 1 листопада 1918 у Львові створено Начальну команду польс. збройних формувань (очолив Ч.Мончинський), що протистояла збройним силам Західноукраїнської Народної Республіки. Проти ночі 7 листопада за ініціативи лівих партій і при підтримці загонів ПВО, керованих Е.Ридз-Смігли, у Львові створено Галицький нар. уряд Польс. Республіки під кер-вом галицького соціаліста І.Дашинського. У листопаді 1918 зроблено спробу мобілізувати членів ПВО на Наддніпрянщині для боротьби проти ЗУНР. Після невдачі цієї операції орг-ція зосередилася на розвідувальній роботі, у т. ч. проти Української Народної Республіки. Згідно з директивою Гол. командування Війська Польського вона пере-
орієнтувалася, зайнявши прихильну щодо УНР позицію; за сприяння 2-го відділу Ген. штабу Війська Польського всю діяльність зосередила проти більшовицьких і денікінських військ. На поч. 1920 ПВО на Наддніпрянщині зазнала великих втрат в особовому складі. Згорнула діяльність в Україні 1921—22 після укладення Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Польщею 1921. Загалом через ПВО пройшло не менше 30 тис. членів. 1932—33 органи Державного політичного управління УСРР сфабрикували процес у cправі П.в.о., у ході якого на Київщині було заарештовано 114 поляків, з яких 70 осіб отримали багаторічні строки і навіть смертні вироки. 1933—37 по цій справі заарештовано ще 225 осіб; 1935 ліквідовано польс. нац. район ім. Ю.Мархлевського. Дж.: Czarnocka-Majewska E. Ostatni dni POW w Kijowi. В кн.: Za kratami wi“zieЅ i drutami oboz\w, t. 1. Warszawa, 1931; Jazewski H. Zamiast pami“tnika. «Zeszyty Historyczne» (Paryz), 1982, z. 59; Polacy na Ukrainie: Zbi\r dokument\w, t. 4. PrzemyСl, 2004. Літ.: Nalecz T. Polska Organizacja Wojskowa 1914—1918. Wroc»aw, 1984; Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. Львів, 1998; Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. Львів, 2002; Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914—1939). К., 2004. М.Р. Литвин, І.Т. Лісевич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛЬСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
