ЛЕВАНТИНСЬКИЙ ТАЛЕР, Левантинський талер Марії Терезії — найпопулярніша на західноукр. землях талерна монета (див. Талер) із зображенням ерцгерцогині Австрії та королеви Угорщини й Чехії (з 1740), імператриці «Священної Римської імперії германської нації» (з 1745) Марії Терезії, карбована за конвенційною стопою (діаметр 39,5 мм, вага 28, 0668 г / 23,386 г чистого срібла; див. Конвенційна система). Застосовувався у внутр. обігу і для торгівлі з Левантом (від італ. Levante — Схід; тодішня заг. назва країн сх. узбережжя Середземного моря — нині це тер. сучасних Лівану, Сирії, Туреччини, Палестини та ін.) і Африкою, де Л.т. — завдяки своєму
рельєфному гурту (нім. Gurt — буквально пояс; ребро монети), складному для обрізання з метою зменшення ваги монети, та стабільній якості — панував серед ін. монет (англ. рупія, еритрей, талер Італії, 5 франків Франції, ефіопський таларі). З цієї монети також виготовляли монетні прикраси (у т. ч. салби на Буковині). На аверсі (від лат. adversus — повернутий обличчям; лицьовий бік монети або медалі) левантинських талерів з Гюнцбурга (як типових, так і їхніх наслідувань) міститься портрет государині старшого віку в невеликій вуалі та з брошкою в 9 перлів і написом M. (скорочення від слова MARIA) THERESIA D. (DEI) G. (GRATIA) R. (ROMANORUM) IMP. (IMPERATRIX) HU. (HUNGARIAE) BO. (BOHEMIAE) REG. (REGINA): «Марія Терезія, Божою милістю римська імператриця, королева Угорщини та Чехії». Під бюстом — літери S.F. на позначення прізвищ двох монетних службовців (S. — Томаса Шьобля — Thomas Sch`bl; F. — Йосифа Фабі — Joseph Faby). На реверсі (від лат. reverses — зворотний) — імперський подвійний орел з австрійс. щитом посередині (геральдично: срібна полоса на червоному фоні), оточеним чотирма гербами: Угорщини зі Словаччиною — полоса та хрест; Богемії (офіц. назва 1526—1918 Чехії, що входила до складу Габсбурської монархії) — лев; Бургундії (істор. область на сх. Франції) — полоси на полі та бургундський хрест; Бургау (Гюнцбург) — три скісні полоси на жовтому полі, а також напис: ARCHID.(UX) AUST.(RIAE) DUX BURG.(UNDIAE) CO. (MES) TYR.(OLYS): «Ерцгерцогиня Австрії, герцогиня Бургундії, графиня Тиролю, 1780». На гурті талерів високорельєфними літерами (завдяки застосуванню тех. нововведення 1748 — шпіндельних пристроїв замість валикових) розміщено девіз імператриці: JUSTITIA ET CLEMENTIA: «Справедливість і м’якість». Левантинські талери карбувалися 1748—64 (епізодично до 1780) у м. Галь (Тироль, Австрія) (всього тут було виготовлено бл. 19 млн талерів, 17 млн із них надійшли в Туреччину та на Бл. Схід), а від 1764 до 1780 — у
75 ЛЕВАНТИНСЬКИЙ
Левантинський талер. 1780. Аверс і реверс.
76 ЛЕВАШОВ
м. Гюнцбург (Передня Австрія, нині Швабська Баварія; ініціали S.C., S.F.; всього 20 млн) та в м. Відень (1751—80; 8,85 млн). Їхні імітації карбувалися в республіках Венеція (на пд. Італії) та Рагуза (на узбережжі Адріатичного моря; столиця — м. Дубровник; нині тер. Хорватії). Імітували Л.т. також чоловік Марії Терезії — герм. імп. Франц I Лотаринзький — і її ворог — Фрідріх II Великий, король Пруссії. Через значний попит на Л.т. у Леванті та 15-відсотковий чистий прибуток від їх продажу карбування було продовжене і по смерті государині: у м. Гюнцбург (ініціали S.F.; 1792—1805; обсяг 2,22 млн талерів); у м. Відень (I.C.—F.A.: 1780—1805; T.S.— I.F.: 1792—96, 1799; S.F. — з 1805.); у м. Карлсбург (нині м. Альба-Юлія, Румунія; ініціали A.H.—G.S.; 1788—1820); у м. Прага (ініціали P.S.—I.K.; 1836— 37, 1841—42; обсяг 246 тис. талерів); у м. Кремніц (нині м. Банска-Штіявніца в Словаччині; ініціали B./S.K.—P.D.; у 1784); у м. Мілан (S.F.; 1817—24, 1831—46), у м. Венеція (S.F.; 1820—46, 1848—66). Ці випуски монет відносно часто трапляються у колекціях, західноукр. монетних прикрасах. Випуски цих монет було розповсюджено як у монархії Габсбургів (ціна Л.т.: 2 флорини 10 крон чи 4 крони 21 гелер при вдвічі меншій собівартості), так і на широкому європ. просторі від Балкан та Греції (належних до Османської імперії), особливо ж у Леванті та в Сх. Африці — Абіссінії (нині Ефіопія), Занзібарі (нині в складі Танзанії), Судані, — де їхня вартість складала 2,5— 4 тис. каурі, а також у Пд.-Сх. Азії, аж до о-ва Ява. З розпадом Австро-Угорщини карбування Л.т. було продовжене в Австрії (лише 1925 було виготовлено 15 млн талерів). 1935 Італія перебрала в Австрії штемпелі на карбування Л.т. для окупованої Абіссінії. Тоді ж Англія та Франція розпочали імітування Л.т. для торгівлі в арабсько-афр. й інд. просторі. Після Другої світової війни Відень 1946 знову розпочав карбування Л.т. із зображенням Марії-Терезії. Брюссель, Лондон та Париж продовжили їх карбування в 1950-х рр., причому Париж карбував їх до 1966. Крім то-
го, карбування талерів у Великій Британії (крім Лондона) перейняв на себе Бірмінгем (емісії 1949 та 1953). Левантинські талери цих випусків дуже рідкісні в Україні. Через запровадження власної валюти та зниження попиту на срібло Саудівська Аравія зняла Л.т. з обігу 1928, а Ефіопія — 1945/50; Єменська Араб. Республіка — 1965, відтоді на сх. базарах Бл. Сходу (особливо в Ємені та Кувейті) левантинські талери продаються як прикраси. Попри зниження потреб у Л.т. монету й далі карбують у Відні як сувеніри. Заг. обсяг цих талерів наприкінці 20 ст. сягнув 389 млн екземплярів (на 1897 їх налічувалося 200 млн). Літ.: Peez C., Raudwitz J. Geschichte des Maria-Theresiens-Thalers. Wien, 1898; Eupеltauer T. Corpus Nummorum Regni Mariae Theresiae. Mhnz-Pr@gungen 1740—1780. Basel, 1973; Radoczy G. Maria Teresia Magyar Penzverese. Budapest 1982; Hafner W. Lexicon of the Maria Theresientaler 1780. Wien, 1984; Szaivert E. Mhnzkatalog _sterreich. Von 1740 (Maria Theresia) — 1990. Augsburg, 1991; Alram M. Maria-TheresiensThaler-Nachpr@gungen. «Mhnze», 1992, 4. Ausg.; Warum der Maria-TheresienTaler der Levantinertaler wurde? Там само, 1993, 4. Ausg.; Probszt G. _sterreichische Mhnz- und Geldgeschichte: Von den Anf@ngen bis 1918, t. 1—2. Wien—K`ln-Weimar, 1994; Novotnv V. Mince Marie Terezie 1740—1780. Hodonin, 2001; Tattersall Kerry R.J. Der Maria-Theresien-Taler. Serie in 3 Teilen. «Mhnze», 2003, 4. Ausg.; 2004. 1—2. Ausg.; Огуй О.Д. Історія обігу грошових одиниць та їх найменувань на Буковині. Австрійський період (1774— 1918/21). Чернівці, 2005; Огуй О., Каглян О. Таляр Марії Терезії. «Нумізматика і фалеристика: International money trend magazin», 2006, № 3; Огуй О. Карбування талярів Марії Терезії. В кн.: Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.), вип. 8. К., 2008. О.Д. Огуй.
В.В. Левашов. Портрет роботи художника Дж. Доу. 1823—1825.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕВАНТИНСЬКИЙ ТАЛЕР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
