КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1978
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1978 (після внесених 1991 до тексту Конституції змін — Конституція України). Конституція УРСР 1978 — Осн. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки, че-
тверта й остання з Конституцій УРСР. Базувалася на Конституції СРСР 1977. Прийнята позачерговою 7-ю сесією ВР УРСР 9-го скликання 20 квіт. 1978. У преамбулі конституції вказувалося на наступність конституційного розвитку України, ідеї й принципи якого були закріплені в конституціях 1919, 1929 та 1937 рр. (див. Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки 1919; Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки 1929; Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки 1937). Мала 10 розділів, які об’єднували 19 глав, що містили 171 статтю. У них визначалися основи сусп. ладу й політики УРСР, конституційний статус громадян, нац.-держ. та адм.тер. устрій, конституційний статус рад нар. депутатів, а також найвищих органів держ. влади і управління тощо. УРСР визначалася як соціаліст. загальнонар. д-ва, що виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих республіки всіх національностей. Носієм влади проголошувався народ. Закріплювалося всевладдя рад нар. депутатів, демократ. централізм (див. Демократичного централізму принцип), соціаліст. демократія, соціаліст. законність; Комуністична партія Радянського Союзу визначалась як «керівна і спря-
«Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки». К., 1978. Перша сторінка.
мовуюча сила радянського суспільства, ядро його політичної системи, державних і громадських організацій». Конституція декларувала суверенітет УРСР та її право вільного виходу з СРСР. Система органів держ. влади республіки порівняно з Конституцією УРСР 1937 зазнала деяких змін. Ради депутатів трудящих були перейменовані на ради нар. депутатів. Строк повноважень ВР збільшувався до 5 років, ін. рад — до 2,5 року. Певною новацією стала окрема глава про нар. депутатів, що закріплювала їхній статус як повноважних представників народу, котрі керуються загальнодерж. інтересами. Депутат визнавався особою недоторканною, мав право запиту і міг бути в будь-який час відкликаний за рішенням більшості виборців у встановленому законом порядку. Згідно з Конституцією УРСР 1978, найвищий орган державної влади — Верховна Рада УРСР — складався із 650 депутатів і скликався на чергові сесії двічі на рік. До виключної компетенції ВР належали питання внесення змін до Осн. Закону; затвердження держ. планів екон. і соціального розвитку УРСР, держ. бюджету та звітів про їх виконання; утворення підзвітних органів. Право законодавчої ініціативи надавалося президії і постійним комі-
сіям ВР УРСР, депутатам, РМ УРСР, Верховному Суду УРСР, Прокуророві УРСР та громад. орг-ціям в особі їхніх респ. органів. Президія ВР визначалася постійно діючим органом Верховної Ради, їй підзвітним, і в період між сесіями виконувала функції найвищого органу держ. влади. Найвищим виконавчим і розпорядчим органом держ. влади визначався уряд — РМ УРСР. Для вирішення питань, пов’язаних з кер-вом нар. госп-вом, держ. управлінням, як постійний орган РМ діяла її президія. Респ. мін-ва і відомства підпорядковувалися РМ безпосередньо, союзно-респ. перебували в подвійному підпорядкуванні. Обласні, міські, районні в містах, селищні й сільс. ради нар. депутатів визначались органами держ. влади на відповідних територіях і мали вирішувати всі питання місц. значення, виходячи з інтересів громадян. Сесії рад скликалися не менш як 4 рази на рік. Їхніми виконавчими і розпорядчими органами були виконкоми. Правосуддя покладалося на Верховний Суд УРСР, обласні й Київ. міський суди, районні (міські) нар. суди, організація і порядок діяльності яких визначалися законами УРСР та СРСР. Вищий нагляд за точним й однаковим виконанням законів з боку держ. органів, юрид. і фізичних осіб мав здійснювати Ген. прокурор СРСР через призначуваних ним і підлеглих йому Прокурора УРСР та обласних прокурорів. Після набуття Конституцією 1978 чинності до неї вносилися зміни й доповнення, особливо впродовж 1989—91. Після ухвалення 24 серп. 1991 ВР УРСР Акта проголошення незалежності України Конституцію УРСР 1978 було перейменовано на Конституцію України та вилучено з неї преамбулу й низку статей, додано дві глави — «Автономна Республіка Крим» та «Президент України». У черв. 1995 Конституція 1978 фактично була замінена Конституційним договором між Президентом України та ВР України (див. Конституційний процес в Україні 1990—1996). Формально вона втратила чинність 28 черв. 1996 з прийняттям Конституції України 1996.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1978» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
